Постанова № 66480719, 12.05.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1257/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2017 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар Мисько М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третьої особи - ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №1257 від 10.11.2016 р. в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_3 т а зобов'язання відповідача до вчинення дій,зокрема, повторно розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва .

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 26 квітня 2016 року вона звернулася до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_2. 13 січня 2017 р. позивач отримала відмову (датовану 27.10.2016 року), на тій підставі, що громадянин ОСОБА_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 і являється сусідом позивача звернувся до відповідача з аналогічним проханням. 2 лютого 2017 року позивач отримала лист, в якому власникам будинку АДРЕСА_2 пропонувалося прибути на засідання Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради яка відбудеться 03.02.2017 року для розгляду спору щодо погодження меж між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Згодом, 9 лютого 2017 року, позивач отримала лист узгоджувальної комісії від 08.02.2017 року, з якого вбачається, що на підставі ухвали Львівської міської ради №1257 від 10.11.2016 року, якою ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів погодила межі між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Вважає засідання комісії простою формальністю, а дії Львівської міської ради неправомірними та протиправними.

За викладених обставин просить суд визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради № 1257 від 10.11.2016 р. в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Миргородська 48-а ОСОБА_3; визнати протиправними дії Львівської міської ради у питанні підготовки, розгляду та погодження меж земельної ділянки між будинками АДРЕСА_1; зобов'язати Львівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили про їх задоволення.

Представник відповідача Львівської міської ради в судовому засіданні позов заперечив, щодо обставин справи то пояснив, що ухвала про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за своєю правовою природою є індивідуальним актом застосування норм права, який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів, є виконаним в силу самого факту його прийняття, а тому є таким, що вичерпав свою дію одночасно з його прийняттям. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як адміністративний акт, що вичерпав свою дію, не може бути скасований чи змінений. Відповідно прийнята ухвала № 1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» від 10.11.2016р., серед яких в додатку до ухвали під п. 19 надано гр. ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 не порушує права позивача, оскільки наведене рішення міської ради стосується лише погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Лише за результатами розгляду погодженого в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки міська рада буде вирішувати питання щодо передачі спірної ділянки у власність гр. ОСОБА_3

Третя особа - ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги заперечили в повному обсязі, просили суд відмовити в задоволенні позову, оскільки вважають, що оскаржувана ухвала не порушує права позивача.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, а також розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є мешканцем будинку АДРЕСА_2. На підставі ухвали від 10.07.2008 р. №2042 Львівської міської ради позивач є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,0197 га у межах згідно з планом. Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку.

Із плану земельної ділянки, який знаходиться в матеріалах справи, спірна земельна ділянка межує між будинками АДРЕСА_1. Зокрема, спірна земельна ділянка є дотичною, як до будинку № 46-а, в якому мешкають позивачі так і до будинку № 48-а в якому мешкає третя особа.

З метою надання земельної ділянки, на АДРЕСА_2 для ведення садівництва, ОСОБА_1 26 квітня 2016 року звернулась до Львівської міської ради з відповідною заявою.

У відповідь на заяву позивача, Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин листом від 27 серпня 2016 року роз'яснило, що враховуючи що до управління надійшло звернення гр. ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, питання порушене у зверненні позивача не може бути вирішено.

Листом від 27 січня 2017 року Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів прохали прибути позивача на засідання узгоджувальної комісії, яке відбудеться 03.02.2017 року о 10:00 год., для вирішення земельного спору щодо погодження межі між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів є дорадчим органом Львівської міської ради, який утворюється міською радою на термін її повноважень (п. 1.1 Положення про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів; а.с. 15-18), а не органом місцевого самоврядування, рішення якого може бути оскарженим (у відповідності до ч.5 ст. 158 ЗК України) власником землі або землекористувачем.

В той же час, міська рада вправі врахувати чи відхилити зауваження власника землі або землекористувача на рішення узгоджувальної комісії при прийнятті нею свого рішення щодо земельного спору і вже це рішення (у відповідності ДО 4.5 ст. 158 ЗК України) може бути оскаржено у суді.

Узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів Львівської міської ради утворена згідно з ухвалою Львівської міської ради від 17.03.2016 року № 298 «Про узгоджувальну комісію для вирішення земельних спорів».

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 ухвали Львівської міської ради від 27 січня 2011 року № 163 основною формою діяльності узгоджувальної комісії є засідання; основним документом, який створює комісія, є протокол. За результатами розгляду спорів щодо меж земельних ділянок, що знаходяться у власності і користуванні громадян, додержання громадянами правил добросусідства узгоджувальна комісія готує своє рішення, яке оформлюється відповідно до протоколу і яке підписують голова та секретар узгоджувальної комісії.

Рішення узгоджувальної комісії є підставою для прийняття ухвали міської ради.

Згідно витягу з протоколу №28 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 03.02.2017, враховуючи ухвалу міської ради від 10.11.2016 №1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» погодила межі між земельними ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, по лінії В-А відповідно до акту обстеження та показу меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 та державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Рішення узгоджувальної комісії є підставою для прийняття ухвали міської ради. Отже, рішення узгоджувальної комісії не є рішенням органу місцевого самоврядування, а рішенням, яке є підставою для прийняття рішення органу місцевого самоврядування - ухвали, тобто оскарження рішення узгоджувальної комісії не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи.

Відповідно прийнята ухвала № 1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» від 10.11.2016р., серед яких в додатку до ухвали під п. 19 надано гр. ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 не порушує права позивача, оскільки наведене рішення міської ради стосується лише погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Лише за результатами розгляду погодженого в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки міська рада буде вирішувати питання щодо передачі спірної ділянки у власність гр. ОСОБА_3

Таким чином, протоколом узгоджувальної комісії не порушено право позивача, яке може виникнути у майбутньому, врахує, що відповідно до ст. 16 ЦК України, ч. 3 ст. 152 та ст. 158 ЗК України спір вирішується судом у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування, а протокол узгоджувальної комісії - не є рішенням органу місцевого самоврядування, внаслідок чого суд приходить висновку про відсутність порушеного права позивача та необхідність його захисту у вказаний спосіб.

Відповідно до п. 12.1 ухвали № 1675 від 26.07.2012 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» першим етапом для набуття земельної ділянки у власність є погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Окрім того, судом встановлено, що рішенням від 8.08.2014р. № 605 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» затверджено інформаційну та технологічну картку адміністративної послуги - приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. До переліку документів, необхідних для отримання цієї адміністративної послуги необхідно відповідний пакет документів.

Відповідно до п. 12.1.3 ухвали № 1675 від 26.07.2012 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» на підставі поданих матеріалів та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану м. Львова, управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування протягом трьох робочих днів готує проект ухвали та у місячний термін візує у виконавчих органах міської ради відповідний проект ухвали про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або зміни її цільового призначення і подає його на розгляд профільних депутатських комісій, після чого даний проект ухвали виноситься на затвердження міською радою.

Громадянин ОСОБА_3 звернувся до Львівської міської ради 04.08.2016 року з відповідною заявою про погодження місця розташування земельної ділянки на надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку, зареєстроване у Львівській міській раді 4.08.2016 року за № 3-П-42166/АП-2403).

До заяви гр. ОСОБА_3 додав перелік документів, який передбачений рішенням від 8.08.2014р. № 605 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада».

10.11.2016р. прийнято ухвалу № 1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою», серед яких в додатку до ухвали під п. 19 надано гр. ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку. Рішення прийняте більшістю від загального складу - 35 голосів.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

ОСОБА_1 фактично оспорила дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Окрім того, згідно частини 1 статті 19 ЗК України, Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно статті 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Стаття 40 ЗК України визначає, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст.ст18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому силі острови на землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим і їх поділ на категорії за основним цільовим призначенням,визначено ст.19 ЗК України.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення /викуп/ земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення /ст.20 ЗК України/.

Як убачається із висновку Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР №4-2401-510 від 10.06.16р. /а.с.126/ земельна ділянка на АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,0160 га. відповідно до відкоригованого генерального плану міста Львова масштабу 1:10000, затвердженого ухвалою сесії Львівської міської ради від 30.09.2010р. №3924 знаходиться в межах території малоповерхової та садибної житлової забудови, де не передбачено ведення садівництва.

Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки не проводилась.

Відтак, неспроможними є доводи позивача про порушення її права на відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва, оскільки така земельна ділянка за категорією земель відноситься до земель житлової та громадської забудови і може відводитись лише для обслуговування житлового будинку.

Таким чином, виходячи із правового аналізу норм земельного законодавства, встановлених обставин справи та наданих доказів, оспорювана ухвала сесії ЛМР є законною і правових підстав для її скасування суд не вбачає; також відсутні підстави для задоволення вимог про зобов'язання ЛМР повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 171 КАС України, ст.ст. 19, 40, 39, 152, 158 ЗК України, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про скасування ухвали та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Р.Волоско.