Рішення № 66479563, 11.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Гаращенка Д.Р., Музичко С.Г.

при секретарі Чумаченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Харон-Вестоіл» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 березня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Харон-Вестоіл» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,

Справа № 756/15393/15-цАпеляційне провадження: №22-ц/796/5111/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.встановила:

у грудні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 20 867грн. 95коп. та моральної шкоди 20 000грн.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що 29 листопада 2014р. близько 13 год. вона відвідала ТЦ «Полярний», яким володіє відповідач. У цей час техпрацівником торгівельного центру проводилось вологе прибирання, проте попереджувальні таблички, інші знаки та килимкове покриття були відсутні, внаслідок чого вона, зайшовши до приміщення з вулиці, послизнулася на вологій підлозі та впала, через що отримала перелом хірургічної шийки і великого горбика правої плечової кістки. Після її падіння охоронець, що чергував в цей час, викликав швидку допомогу, яка доставила її в травмпункт Київського центру малоінвазивної травматології та ортопедії.

Позивач стверджувала, що з 29 листопада 2014р. до теперішнього часу вона проходить лікування в Центральній поліклініці Оболонського району м. Києва, у зв'язку із чим витратила на придбання ліків та реабілітацію 8 857грн. 95коп., була вимушена двічі скористатися послугами таксі, щоб дістатися до лікарні, на що витратила 300грн., 1500грн. нею було витрачено на масаж та 210грн. на рентгенівські знімки. Крім того, чотири місяці за нею здійснював догляд ОСОБА_4, який відвозив її до лікарні, прибирав в квартирі, готував харчі, і за послуги якого вона сплатила 10 000грн.

Крім того, позивач посилається на завдання їй моральної шкоди, яка полягає в ушкодженні її здоров'я, вона змушена перетерпіти відчуття фізичного болю через отриману травму, а через те, що відповідач ніяким чином не намагався вибачитися через завдану з його вини шкоду, вона переживала та нервувала, мала увесь цей час постійно відвідувати лікарні, проходити процедури для відновлення функціонування руки, що унеможливило вести нормальний звичний спосіб життя. Вона не мала змоги протягом усього часу ходити в магазин, приготувати їжу, прибрати в квартирі, була вимушена просити сторонньої допомоги в інших людей. Як наслідок зазначених страждань та фізичного болю, моральну шкоду вона оцінила у 20 000грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 7 березня 2017 року, у якому виправлено описки ухвалами суду від 7 березня 2017р. та від 9 березня 2017р., позов задоволено частково, стягнуто з ПП «Харон-Вестоіл» на користь ОСОБА_1 суму

- 2 -

матеріальних збитків у розмірі 2 624грн. 40коп., 2 000 грн. моральної шкоди та 551грн. 20коп. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач посилається на незалучення свідків до справи, що вплинуло на повне та всебічне встановлення обставин справи, а висновки суду в частині визначення розміру матеріальної та моральної шкоди є необґрунтованими.

У поданій апеляційній скарзі ПП «Харон-Вестоіл» просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач посилається на неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи при визначенні питання причинно-наслідкового зв'язку між діяльністю відповідача та шкодою, якої зазнала позивач, і відсутності протиправності у діях відповідача.

Також відповідач вважає, що рішення суду зводиться лише до перерахування і оцінки доводів позивача, проте не надано оцінки запереченням та доводам відповідача і не наведено мотивів їх неврахування.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, які підтримали апеляційну скаргу позивача та заперечували проти апеляційної скарги відповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу відповідача та заперечував проти апеляційної скарги позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що перебуваючи 29 листопада 2014р. у ТЦ «Полярний» та підсковзнувшись на вологій підлозі, позивач впала та отримала консолідований перелом шийки правої плечової кістки.

Відповідач не заперечував, що є власником торгового центру «Полярний».

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати придбання позивачем медичних препаратів та моральну шкоду.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно ст. 215 ЦПК України у мотивувальній частині рішення суд повинен зазначити мотиви, з яких вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; вказує чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Однак, вказаним вимогам рішення суду не відповідає, а доводи апеляційних скарг про те, що рішення суду першої інстанції не містить мотивування, з яких суд вважав встановленими наявність фактів, та які докази ним були прийняті або відхилені, колегія суддів вважає правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 зазначеної норми визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.

- 3 -

Аналіз вказаних норм права свідчить, що позивач зобов'язаний надати суду докази у підтвердження завданої йому шкоди, а відповідач повинен довести, що дана шкода була завдана не з його вини.

З наданих суду першої інстанції позивачем документів вбачається, що 29 листопада 2014р. позивач перебувала у ТЦ «Полярний», звідки була доставлена бригадою «швидкої (медичної) допомоги» до центру малоінвазивної травматології, а у подальшому до травмпункту Святошинського району м. Києва, де їй був поставлений діагноз та призначено лікування.

Таким чином, позивач довела, що під час перебування у ТЦ «Полярний» їй була завдана травма, у зв'язку із чим вона потребувала лікування. Також у картці, заповненій співробітником бригади медичної допомоги, зазначено, що травма отримана у результаті падіння на слизькій поверхні.

При цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували твердження позивача про те, що вона отримала травму під час перебування у ТЦ «Полярний» та підсковзнувшись на вологій підлозі, ділянка якої під час прибирання не була огороджена та не була захищена спеціальними знаками.

Доводи представника відповідача про те, що відповідальність за травму, завдану позивачу, повинна нести компанія, з якою відповідач уклав договір про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій, колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними.

Відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника і під його контролем за безпечним виконанням робіт.

З наданого суду апеляційної інстанції договору № 17/0613-КЛ від 1 січня 2014р. вбачається, що між ПП «Харон-Вестіол» та ТОВ «Клінінг Про» був укладений договір строком до 31 грудня 2014р. про надання послуг з прибирання та догляду приміщень та територій, за умовами якого виконавець зобов'язався надати якісні послуги з професійного прибирання (та догляду) за приміщеннями та територією згідно стандартів, погоджених сторонами та які відображені в додатку № 2.

Пунктом 4.3. договору замовник залишив за собою право здійснювати контроль якості виконаних робіт згідно додатку № 2 цього договору.

Згідно додатку № 2 до договору, для виключення травматизму, прибрані площі слід захищати спеціальними застережливими знаками (пункт 2.10).

Відповідачем суду не було надано доказів, що підрядник виконував вимоги вказаного пункту договору, а відповідач здійснював за ним належний контроль.

Таким чином, оскільки шкоду позивачу завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник, який є власником торгового центру, де позивач отримала травму.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що під час судового розгляду було встановлено та доведено, що позивач отримала травму, перебуваючи у ТЦ «Полярний», власником якого є відповідач, причиною травми стала відсутність спеціальних застережливих знаків місця прибирання (волога підлога), відповідачем не здійснювався належний контроль за підрядником, який здійснював прибирання приміщення ТЦ «Полярний», у результаті чого позивачу було завдано шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1166, 1167, 1172 та 1195 ЦК України.

Частиною 1 статті 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті

- 4 -

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявляючи позовні вимоги про відшкодування витрат на придбання ліків, позивач надала суду першої інстанції копії чеків на придбання ліків та медичну документацію, в якій зазначено призначення лікарів у зв'язку із лікуванням отриманої травми.

Однак, надані позивачем чеки підтверджують придбання позивачем ліків, які не пов'язані із лікуванням отриманої у результаті падіння у торговельному центрі травми та які не були призначенні лікарями.

При цьому, позивачем не було надано належних медичних документів, які б підтверджували, що отримання нею травми стало підставою для загострення інших хвороб, що потребувало додаткового лікування, або що придбані нею лікувальні препарати є аналогічними тим, які були призначені лікарями.

Крім того, деякі копії чеків є неналежної якості, що не дає змоги перевірити найменування ліків, які були придбані.

З наданих суду першої інстанції медичних документів вбачається, що позивачу були рекомендовані лікувальні препарати: фастум гель, кетарол (с.с.7), траумель, німісіл (с.с.8), гідрокартізон, дарсонваль (с.с.22), мазь живокосту (с.с.23), амплимульс №10 (с.с.24). Також позивачу було рекомендовано ЛФК та масаж.

Наданими позивачем чеками підтверджується придбання лікувальних препаратів, які були рекомендовані лікарями, на суму 198грн. 92коп. (фастум гель - 69,50грн. (с.с. 28); гідрокортизон - 87,52грн. (с.с.28, 30); мазь живокосту - 41,90грн. (с.с.47).

Визначаючи розмір відшкодування придбання ліків у сумі 2624,40грн., суд першої інстанції не навів у рішенні обґрунтування, за придбання яких саме ліків стягується відшкодування, та не навів відповідних розрахунків.

Разом з тим, наданими суду позивачем доказами, підтверджено придбання ліків, які були призначені лікарями для лікування отриманої травми, на суму 198грн. 92коп., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів понесених нею витрат на масаж у сумі 1500грн., рентгенівські знімки у сумі 210грн., послуги таксі у сумі 300грн. та на сторонній догляд у сумі 10 000грн., тому колегія суддів вважає, що вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що позивач має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди. Однак, посилання у рішенні суду, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду у зв'язку із тим, що позивач була тривалий час позбавлена можливості отримати захист своїх прав у суді у зв'язку із неправомірною поведінкою ОСОБА_4, колегія суддів вважає неправомірним, так як ОСОБА_4 не є працівником відповідача, тому доводи апеляційної скарги представника відповідача у цій частині є обґрунтованими.

При визначені розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодування позивачу, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від

- 5 -

характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Під час судового розгляду було встановлено, що позивач отримала травму внаслідок неправомірних дій відповідача, що призвело до тривалого лікування позивача, яка є особою похилого віку. При цьому, відповідач у добровільному порядку не надавав позивачу будь-якої допомоги та відмовився відшкодувати завдані збитки, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 2000грн., визначена судом першої інстанції, не є справедливим по відношенню до позивача і вважає необхідним збільшити розмір моральної шкоди до 5 000грн., що відповідає засадам розумності та справедливості, враховуючи обставини справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню у прибуток держави судовий збір за подання позивачем апеляційної скарги, так як позивач відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми процесуального права, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні.

Позивачем до апеляційного суду було подано клопотання про відшкодування понесених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме придбання квитків для явки до суду, посилаючись на те, що вона проживає у м. Бердянськ.

Вивчивши надані проїзні документи, колегія суддів вважає, що дане клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Дослідження наданих позивачем квитків свідчить, що приїзд позивача до м. Києва непов'язаний із судовими засіданнями, так як дати прибуття до м. Києва та від'їзду з м. Києва не співпадають із датами судових засідань, які були призначені судом першої інстанції та апеляційним судом.

Посилання позивача на те, що вона приїздила до м. Києва на лікування, не можуть бути підставою для відшкодування даних витрат у порядку, передбаченому ст. 79 та 85 ЦПК України, а твердження позивача, що вона також приїздила до м. Києва для спілкування із своїми адвокатами, не підтверджені матеріали справи і не є судовими витратами.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Харон-Вестоіл»

- 6 -

задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 березня 2017 року змінити, стягнувши з Приватного підприємства «Харон-Вестоіл» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 198грн. 92коп., на відшкодування моральної шкоди 5 000грн., а всього 5 198грн. 20коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Харон-Вестоіл» судовий збір на користь держави у сумі 1 102грн. 40коп. (на розрахунковий рахунок № 31210206780010; отримувач УДКС у Солом'янському районі м. Києва; банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві; ЄДРПОУ 38050812; код банку отримувача 820019).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: