Постанова № 66479323, 10.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. Справа № 922/2852/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І. В., суддя Фоміна В. О.

за участю секретаря судового засідання Кладько А.С.

за участю представників сторін:

арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво №341 від 20.02.2013),

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" ОСОБА_2 (довіреність №010.00/257 від 24.01.2017), ОСОБА_3 (довіреність №010-01/7568 від 05.11.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (вх. №1390 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.03.2017 у справі №922/2852/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім",м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсім", м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2017 (суддя Усатий В.О.) задоволено клопотання ліквідатора (вх. № 28194 від 29.08.2016) та (вх. № 3557 від 02.02.2017) про надання згоди на реалізацію заставного майна. Надано згоду на реалізацію майна, що належить на праві власності ТОВ "Будсім", а саме: нежитлову будівлю літ."Б-2" загальною площею 793,2 кв.м, нежитлову будівлю літ."В-1" загальною площею 313,2 кв.м, нежитлову будівлю літ "Г-1" загальною площею 266,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 6.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Скарга обґрунтована тим, що банк до прийняття оскаржуваної ухвали надав ліквідатору письмову відповідь від 20.03.2017, згідно з якою АТ «Укрексімбанк» надав згоду на реалізацію майна банкрута, як цілісного майнового комплексу за початковою вартістю у розмірі сукупності визнаних вимог кредиторів без можливості зниження початкової вартості, у разі неможливості продажу майна у вигляді цілісного майнового комплексу, про можливість реалізації предмета забезпечення частинами АТ «Укрексімбанк» повідомить додатково. Зазначений лист був отриманий ліквідатором 25.03.2017.

Таким чином, як зазначає апелянт, судом не взято до уваги той факт, що АТ «Укрексімбанк» надав ліквідатору ОСОБА_1 згоду на реалізацію заставного майна.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Арбітражний керуючий у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував. Просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта та арбітражного керуючого, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2015 прийнято заяву ТОВ «Будсім» про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Будсім» на підставі ст.95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Харківської області від 10.06.2015 ТОВ "Будсім" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_4 Зобовязано ліквідатора, зокрема, в строк до 10 червня 2016 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

29.08.2016 до суду від ліквідатора ОСОБА_4 надійшло клопотання (вх. № 28194), в якому ліквідатор просив суд надати згоду на реалізацію майна, що належить на праві власності ТОВ «Будсім», а саме: нежитлову будівлю літ."Б-2" загальною площею 793,2 кв.м, нежитлову будівлю літ."В-1" загальною площею 313,2 кв.м, нежитлову будівлю літ "Г-1" загальною площею 266,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 6, посилаючись на те, що ліквідатор неодноразово звертався до АТ «Укрексімбанк» про надання згоди на реалізацію майна, що є предметом застави згідно іпотечного договору №68112714 від 13.06.2012, однак станом на 26.08.2016 на адресу банкрута та ліквідатора жлдної відповіді не надходило.

АТ "Укрексімбанк" у поясненнях зазначило, що ліквідатором у своїх листах про надання згоди не зазначено умов продажу майна, перелік майна, відсутнє посилання на реквізити іпотечного договору, тому у банка відсутні підставі для надання такої згоди.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 задоволено скаргу АТ "Укрексімбанк" на дії ліквідатора, припинено повноваження ліквідатора ОСОБА_4, призначено ліквідатором ТОВ "Будсім" - арбітражного керуючого ОСОБА_1

23.11.2016 арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з листом від 18.11.2016, в якому просив банк надати згоду на реалізацію предмета застави, а саме: нежитлову будівлю літ."Б-2" загальною площею 793,2 кв.м, нежитлову будівлю літ."В-1" загальною площею 313,2 кв.м, нежитлову будівлю літ "Г-1" загальною площею 266,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 6, який отримано банком 24.11.2016.

27.01.2017 арбітражний керуючий ОСОБА_1 повторно звернувся до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з листом від 25.01.2017, в якому просив банк надати згоду на реалізацію предмета застави, який отримано банком 30.01.2017.

Однак, відповіді від ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на адресу ліквідатора не надходило.

02.02.2017 арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням (вх. № 3557), в якому просив суд надати згоду на реалізацію майна, що належить на праві власності ТОВ «Будсім», а саме: нежитлову будівлю літ."Б-2" загальною площею 793,2 кв.м, нежитлову будівлю літ."В-1" загальною площею 313,2 кв.м, нежитлову будівлю літ "Г-1" загальною площею 266,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 6, посилаючись на те, що 23.11.2016 та 27.01.2017 ліквідатор звертався з листами до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з вимогою розглянути заяву щодо згоди на реалізацію предмета застави банкрута та надати згоду на реалізацію вищезазначених нежитлових приміщень банкрута, однак відповіді на адресу ліквідатора не надходило.

АТ "Укрексімбанк" листом №068-33/517 від 07.02.2017 відповів ліквідатору, що оскільки ліквідатором планується продаж майна банкрута, в тому числі заставного майна у вигляді ЦМК за початковою вартістю, що дорівнює сукупності визнаних у встановленому Законом порядку вимог кредиторів, то надання заставним кредитором згоди не є обовязковою. У випадку продажі майна банкрута окремими лотами, ліквідатор повинен звернутися до банку про надання згоди на реалізацію заставного майна.

28.03.2017 Господарським судом Харківської області прийнято оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Ліквідатор, звертаючись до суду з заявою про надання згоди на продаж майна, посилався на те, що за банкрутом на праві власності зареєстроване наступне майно: нежитлова будівля літ."Б-2" загальною площею 793,2 кв.м, нежитлова будівля літ."В-1" загальною площею 313,2 кв.м, нежитлова будівля літ "Г-1" загальною площею 266,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 6. Зазначені нежитлові будівлі знаходяться в іпотеці у АТ "Укрексімбанк" на підставі договору іпотеки № 68112714 від 13.06.2012.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство), після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відповідно до ч.1, 2 ст.43 Закону про банкрутство майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до ч.5 ст.44 Закону про банкрутство ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі, якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Відповідно до ст. 57 Закону про банкрутство початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим та підлягає зазначенню у договорі на проведення аукціону. У разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначеної арбітражним керуючим початкової вартості майна комітет кредиторів або окремий кредитор чи власник майна боржника можуть звернутися до господарського суду з клопотанням про проведення незалежної оцінки. Господарський суд своєю ухвалою може призначити незалежну оцінку майна боржника за рахунок зацікавлених кредиторів (кредитора), що здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Як свідчать матеріали справи, банк не звертався до суду з клопотанням про призначення незалежної оцінки заставного майна.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, враховуючи те, що ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, початкова вартість майна, згідно Закону, визначається арбітражним керуючим, вартість заставного майна зазначена в договорах застави, загальний розмір кредиторської заборгованості перевищує загальну вартість заставного майна, тому з метою недопущення затягування ліквідаційної процедури, судом першої інстанції правомірно надано згоду на реалізацію вказаного заставного майна.

Щодо посилання апелянта на те, що судом не взято до уваги той факт, що АТ «Укрексімбанк» надав ліквідатору ОСОБА_1 згоду на реалізацію заставного майна та те, що оскаржувану ухвалу було прийнято без участі представника банка, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.03.2017 відкладено розгляд клопотання про надання згоди на реалізацію заставного майна на 28.03.2017 та зобовязано АТ «Укрексімбанк» надати письмову відповідь на лист ліквідатора щодо надання згоди на реалізацію предмета застави.

Як зазначає апелянт в апеляційній скарзі, на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 01.03.2017 банк надав ліквідатору письмову відповідь від 20.03.2017 згідно з якою АТ «Укрексімбанк» надає згоду на реалізацію майна банкрута, як цілісного майнового комплексу за початковою вартістю у розмірі сукупності визнаних вимог кредиторів без можливості зниження початкової вартості, у разі неможливості продажу майна у вигляді цілісного майнового комплексу, про можливість реалізації предмета забезпечення частинами АТ «Укрексімбанк» просив повідомити додатково. Зазначений лист направлено арбітражному керуючому 20.03.2017 та отримано ним 25.03.2017.

Тобто, колегія суддів зазначає, що банк був обізнаний про час, місце та дату судового засідання, однак у судове засідання не зявився та не надав суду витребувану ухвалою від 01.03.2017 письмову відповідь на лист ліквідатора щодо надання згоди на реалізацію предмета застави.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обстави колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки в матеріалах справи, станом на час прийняття оскаржуваної ухвали, був відсутній лист АТ «Укрексімбанк», яким банк надав згоду на реалізацію майна банкрута.

Щодо посилання апелянта на те, що банк неодноразово наголошував на той факт, що банк ніколи не укладав з ТОВ «Будсім» іпотечний договір № 68112714 від 13.06.2012. Зазначені вище нежитлові приміщення є предметом іпотечного договору № 68112Z14 від 13.06.2012, який укладений між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Будсім», колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось арбітражним керуючим та представником АТ «Укрексімбанк» у судовому засіданні, між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Будсім» було укладено лише один іпотечний договір № 68112Z14 від 13.06.2012, а зазначення в листах арбітражного керуючого щодо надання згоди на реалізацію майна номеру іпотечного договору № 68112714 від 13.06.2012 є опискою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуваною ухвалою було надано згоду на реалізацію відповідного майна, що належить на праві власності ТОВ "Будсім", а саме: нежитлову будівлю літ."Б-2" загальною площею 793,2 кв.м, нежитлову будівлю літ."В-1" загальною площею 313,2 кв.м, нежитлову будівлю літ "Г-1" загальною площею 266,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Чуваська, 6 без посилання на номер та дату іпотечного договору.

З урахуванням обмеженості строку ліквідаційної процедури, відсутності в матеріалах справи обґрунтованих підстав для відмови у надані згоди на реалізацію майна боржника, що знаходиться в іпотеці, наданні ліквідатором до матеріалів справи доказів неодноразових звернень до іпотекодержателя АТ «Укрсиббанк» щодо надання відповідної згоди, колегія суддів апеляційного суду вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про надання згоди на реалізацію заставного майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.03.2017 у справі №922/2852/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.03.2017 у справі №922/2852/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.05.2017

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Фоміна В. О.