Ухвала суду № 66479284, 12.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"12" травня 2017 р. Справа №910/270/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Чорної Л.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини А0215

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017

по справі №910/270/17 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Військової частини А0215

до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Росінтек-Україна"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Військової частини А0215 (позивач) до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (відповідач) про стягнення 12 897,20 грн. основного зобов'язання, 7 065,09 грн. інфляційних втрат, 663,59 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 №910/270/17 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Військова частина А0215 звернулася до Київського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 №910/270/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду судом, виходячи з наступного.

Так, відповідно до частини 1 статті 93 Господарського процессуального кодексу (надалі - ГПК) України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2017 в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення, повний текст якого підписано 24.02.2017.

У відповідності до статті 50 ГПК України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено, вони призначаються господарським судом. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Отже, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказане рішення, відповідно до вимог статті 93 ГПК України є 06.03.2017.

Між тим, апеляційна скарга подана 12.04.2017, що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті в якому надіслано апеляційну скаргу до суду, тобто, більш ніж через місяць після закінчення встановленого ч. 1 ст. 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Одночасно, з поданням апеляційної скарги, скаржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 №910/270/17. Вказане клопотання мотивоване тим, що повний текст судового рішення Військовою частиною було отримано запізно, що об'єктивно не залежало від волі позивача, оскільки наразі наявна велика завантаженість посадових осіб військових частин, тощо. Крім того, позивач наголосив і на тому, що поважність причин пропуску строку обґрунтовується і відсутністю фінансування у військових частинах на поштові відправлення, відсутністю можливості вчасно сплатити судовий збір. Таким чином, за ствердженням позивача, наведені вище обставини унеможливили подання апеляційної скарги в строк та є поважними підставами для відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту статті 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Слід зазначити, що представник позивача - ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні від 30.01.2017, в якому було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, що відображено в Протоколі судового засідання (а/с 46).

У відповідності до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як роз'яснено у пп. 3.18 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом ст. 87 ГПК України надіслання повних рішень та ухвал сторонам, прокурору, третім особам, які були присутні в судовому засіданні, законом не передбачено. Водночас ці сторони, прокурор, треті особи (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК України знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

Таким чином, у представника скаржника була наявна інформація про хід та результат розгляду позовної заяви, крім того, законодавством передбачена можливість отримання повного рішення безпосередньо у суді за зверненням представника сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, наведеним процесуальним правом позивач скористався, за своїм клопотання від 31.01.2017 (а/с 54) представник Військової частини - ОСОБА_2 отримав повний текст судового рішення нарочно - 28.02.2017, що підтверджується підписом цього представника на зворотній стороні останньої сторінки судового рішення.

Враховуючи викладене, ствердження позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження про те, що повний текст судового рішення було отримано запізно, а саме 05.04.2017 є такими, що не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, слід відмітити, що норми процесуального закону не передбачають початку відліку строку апеляційного оскарження з моменту отримання стороною повного тексту судового рішення.

Відтак, колегія суддів вважає, що можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 (повний текст 24.02.2017) залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.

Стосовно стверджень скаржника, що він не мав можливості вчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, що також, на його думку, є вагомою підставою для відновлення процесуального строку апеляційного оскарження, колегія суддів відзначає, що позивач не був позбавлений права звернутись із апеляційною скаргою вчасно в межах строку оскарження, при цьому заявити клопотання про відстрочення/звільнення його від сплати судового збору з обґрунтуванням причин такого та документальним підтвердженням.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу і на те, що всі ствердження позивача в обґрунтування поважності причин пропуску строку оскарження, зокрема завантаженість військовослужбовців, неможливість сплати судового збору, тощо базуються лише на письмових ствердженнях, які документально не підтверджені і відповідно відсутня можливість перевірити їх.

У відповідності до статті 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Колегія суддів відзначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм як матеріального, так і процесуального права.

За змістом ст. 91 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації встановленого законом права на судовий захист.

Однак, наявність права на оскарження не позбавляє особу обов'язку виконати вимоги процесуального закону, яким встановлено порядок такого оскарження, і не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття судом апеляційної скарги, поданої з грубим порушенням закону.

Інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли позивача подати апеляційну скаргу у встановлений ч. 1 ст. 93 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку відповідно до ст. 53 ГПК України, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів зазначає, що подання стороною клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку з наданням відповідних доказів.

Також, встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи. При цьому, норма про можливість відновлення процесуальних строків є по суті пільгою, що може використовуватися лише, як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного із процесуальних строків.

Враховуючи, що скаржник не зазначив в клопотанні про наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили подання ним апеляційної скарги в установлений строк, колегія суддів не може визнати викладені у клопотанні обставини поважними причинами пропуску процесуального строку та дійшла до висновку, що заявлене клопотання скаржника про відновлення строку для подання апеляційної скарги не підлягає задоволенню, а строк для подання скарги не підлягає поновленню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відхилення клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги, апеляційна скарга не приймається до розгляду та підлягає поверненню скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 86, ст. 93, п. 4 ч. 1 ст. 97, Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Повернути без розгляду апеляційну скаргу Військової частини А0215 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 №910/270/17 з доданими матеріалами, в тому числі оригінал платіжного доручення від 09.03.2017 № 52 про сплату судового збору на суму 1515,80 грн.

Копію даної ухвали Київського апеляційного господарського суду від надіслати зазначеним у скарзі сторонам.

Матеріали справи № 910/270/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді І.М. Скрипка

Л.В. Чорна