Рішення № 66478558, 10.05.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017 р.Справа №917/375/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул.Тверська, 5, м. Київ, 03680

до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул.І.Приходька, 139, м.Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 713041,10 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №Ц/3-04/20-17

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №49юр-1 від 03.01.2017

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача пені за простроченні поставки товару за договором на виготовлення, поставку та передачу у власність Укрзалізниці пасажирських вагонів в розмірі 713 041,10 грн.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає з підстав викладених у позовній заяві та 10.05.2017р. надав суду додаткові пояснення (вх. канцелярії суду №5955, №6007).

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивач не вірно застосував норми матеріального права в частині визначення різниці між грошовими та негрошовими зобов"язаннями. Відповідач зазначає, що зобов"язання ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод", щодо поставки вагонів є не грошовими, тому застосування пені на підставі ч.3 ст. 549 ЦК України неправомірне, а п. 10.2 Договору не відповідає вимогам діючого законодавства.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989 р.).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

08.07.2016 між публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") та публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод") 08.07.2016 року укладено Договір № 7616/010067/С/69/2016-ЦЮ на виготовлення, поставку та передачу у власність Укрзалізниці пасажирських вагонів (далі -Договір, а.с.8-13).

За умовами Договору, Постачальник (ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод") зобов"язується поставити і передати у власність Покупцю (ПАТ "Укрзалізниця") вагони пасажирські купейні спальні моделі 61-779 у кількості 13 шт, відповідно до специфікації (додаток №1), а Покупець зобов'язувався прийняти та здійснити оплату відповідно до умов договору. Відповідно до додатку 4 графіка поставки, який є невід'ємною частиною договору № 7616/010067/С/69/2016-ЦЮ партія вагонів в кількості 6 штук для регіональної філії Одеська залізниця (далі - філія) повинна бути поставлена до 31.11.2016 включно.

У п. 4.1 договору зазначено, що попередня оплата в розмірі 30% від суми договору повинна бути оплачена протягом 15 банківських днів з дня укладання договору, подальша оплата, проводиться протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту приймання -передачі на кожну партію товару та з дати реєстрації податкової накладної.

Відповідно до розширеної специфікації (додаток №2, а.с. 15), вартість одного вагону складає - 14 300 000,00 грн.

Строк та місце поставки Товару згідно з Графіком поставки (Додаток №4) на умовах FCA - перевезення сплаченого до пункту призначення, згідно рознарядки Покупця, у відповідності до правил тлумачення торгівельних термінів. Датою поставки (передачі) Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками ОСОБА_3 примання-передачі на кожну партію Товару (додаток №5).

Додатком №4 до Договору, визначено графік поставки вагонів за яким 7 вагонів поставляється до 31.12.2016р., 6 вагонів - до 31.11.2016р.

Відповідно до п.7.3.1 договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

На виконання умов Договору ПАТ "Укрзалізниця" 20 липня 2017р. було здійснено попередню оплату поставки товару в розмірі 30% передбачену п. 4.1 Договору. ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" в порушення умов Договору та Графіка поставки Товар поставив з простроченням в 24 та 29 днів, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій відповідно до п. 10.1, п. 10.2 Договору.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до платіжного доручення № 496 від 20.07.2016р. ПАТ "Укрзалізниця", на виконання п. 4.1 Договору було здійснено попередню оплату Товару у розмірі 66 924 000,00 з ВДВ (30% від суми договору).

Згідно графіка поставки ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" має поставити 7 вагонів до 31.12.2016р., 6 вагонів - до 31.11.2016р.

Відповідно до ОСОБА_3 №4 приймання-передачі від 25.01.2017р. (а.с.28-31) три вагони прибули 25.01.2017р. на суму 42 900 000,00 грн. без ПДВ, до ОСОБА_3 №5 від 30.01.2017р. (а.с.33-36) два вагони - 30.01.2017р. на суму 26 600 000,00 грн.

Приписами статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 10.1 Договору, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони договору несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Пунктом 10.2 визначено, що за прострочення поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

На підставі п. 10.2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню з 01.01.2017р. по 24.01.2017р. в розмірі 394 915,10 грн., за період з 01.01.2017р. по 29.01.2017р. в розмірі 318 126,00 грн. Всього, 713 041,10 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобов"язання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. І ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивач і відповідач при укладанні договору вступили у договірні відносини на певних умовах, які є обов'язковими для виконання, та передбачили відповідальність за порушення строку поставки товару у вигляді сплати пені, що в свою чергу повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі №14/80-09-2056.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши методику розрахунку штрафних санкцій з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача пені з 01.01.2017р. по 24.01.2017р. в розмірі 394 915,10 грн., за період з 01.01.2017р. по 29.01.2017р. в розмірі 318 126,00 грн. Всього, розмір пені становить 713 041,10 грн.

Заперечення відповідача суд відхиляє з огляду на вищевикладене.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог.

Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що спростовували б факт наявності заборгованості чи її розмір, не надав.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з"ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул.І.Приходька, 139, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 05763814) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815, на рах. АТ "Ощадбанк", 01001, м.Київ, вул. Госпітальна, 12-г, МФО 300465, №260093011661) пеню в розмірі 713 041,10 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 13135,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.05.2017 року

СуддяГетя Н.Г.