Рішення № 66478505, 11.05.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017р. Справа № 914/665/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», м. Львів;

про: зобовязання виконати рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 23.12.2016 № 64 р/к.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 30.12.2016р. №13/08-2057);

Відповідача: не зявився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» про зобовязання виконати рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 23.12.2016 № 64 р/к.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 06.04.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.04.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалі від 25.04.2017р. у справі, зокрема у звязку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2017р. у даній справі відстрочено Позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до суду до 25.04.2017р.. Ухвалою суду від 25.04.2016р. продовжено Позивачу відстрочку сплати судового збору до 11.05.2017р.

Представнику Позивача оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам, зокрема Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обовязковою, про причини неявки в судові засідання не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань в порядку ст.38 ГПК України протягом розгляду справи Сторонами не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи судом оглянуто оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 23.12.2016р. прийнято рішення №64 р/к у справі №1-02-82/2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (надалі Рішення), яким постановлено визнати, що відповідно до статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», становище Відповідача є монопольним (домінуючим) на ринку послуг з утримання будинку та прибудинкової території по вул. В.Великого, 16 у м.Львові (що має статус гуртожитку для проживання одиноких громадян, які не перебувають у сімейних відносинах та знаходиться у приватній власності Відповідача) у територіальних межах, де розташований будинок Відповідача із часткою у часових межах: 2015 рік, з 01.01.2016р. до 30.12.2016р.

Окрім того, вказаним Рішенням визнано, що Відповідач вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у вигляді дій, а саме, застосування розміру площі Пзл в необґрунтованому розмірі, що не відповідає вимогам Порядку №869 в частині застосування рівних площ та застосування розмірів площ Пзл, які не відповідають даним розмірам площ, а саме 1589,4 м.кв., 1938,2 м.кв. та 1559,4 м.кв., які були подані Відповідачем на вимогу відділення, призводить до нарахування в необґрунтованому розмірі плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території для мешканців будинку (гуртожитку) по вул.В.Великого, 16 у м.Львові, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (ч.1 ст.13).

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення зобов'язано Відповідача усунути наведені порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом застосування обґрунтованого розміру Пзл при нарахуванні плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території для мешканців будинку по вул. В.Великого, 16 у м.Львові (що має статус гуртожитку для проживання одиноких громадян, які не перебувають у сімейних відносинах та знаходиться у приватній власності Відповідача) із дотриманням вимог Порядку №869. Строк виконання зобов'язання 2 місяці, починаючи з дня отримання рішення.

Згідно пункту 4 резолютивної частини Рішення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції на Відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

16.01.2017р. Листом від 12.01.2017р. вих. №13/03-43 Позивач надав Відповідачу ОСОБА_2 про прийняття рішення та копію вказаного Рішення. Відповідачем вказане ОСОБА_2 отримано 20.01.2017р., що підтверджується відміткою уповноваженого представника Відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №7900512189403.

Належні, допустимі та достатні докази визнання незаконним чи скасування, а також виконання Рішення Сторонами суду не заявлені та не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд зобовязати Відповідача виконати Рішення, а саме: усунути порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведені у пункті ІІ резолютивної частини Рішення шляхом застосування обґрунтованого розміру Пзл при нарахуванні плати з утримання будинку та прибудинкової території для мешканців будинку по вул. В.Великого, 16 у м.Львові (що має статус гуртожитку для проживання одиноких громадян, які не перебувають у сімейних відносинах та знаходиться у приватній власності Відповідача) із дотриманням Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України», Законом України «Про здійснення державних закупівель».

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною третьою статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції тощо.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

У відповідності з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23.02.2001р. № 32-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за №129/5482 передбачено, що діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.

Згідно статті 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 30 вищевказаного Закону визначено, що органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ст.5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1ст.48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» встановлено спеціальний порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, тобто, під час виконання Рішення від 23.12.2016р. №64 р/к необхідно дотримуватись наступного порядку щодо:

виконання рішень - частина 2 статті 56 - рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання;

сплати штрафу частина 3 ст.56 - особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Так, ОСОБА_2 від 12.01.2017р. №13/03-43 про надіслання копії Рішення від 23.12.2016р. №64 р/к із копією Рішення та зазначенням на необхідність виконання Рішення та сплати штрафу у двомісячний термін, необхідності представлення копії платіжного документу про сплату штрафу та із зазначенням, що за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 % від суми штрафу, надіслано Позивачем 16.01.2017р. та отримано Відповідачем 20.01.2017р..

Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність факту оскарження Відповідачем рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2016р. №64 р/к у справі №1-02-82/2015, а також доказів його повного чи часткового виконання, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача виконати рішення від 23.12.2016р. №64 р/к у справі №1-02-82/2015 є документально та нормативно обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

11.05.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 15.05.2017р.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч.1; п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарногор., в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу: в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (у чинній станом на момент подання позовної заяви до суду редакції), що у разі, коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з Відповідача у доход Державного бюджету України.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду заявлено одну вимогу немайнового характеру про зобов'язання Відповідача виконати Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2016р. №64 р/к у справі №1-02-82/2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».

Із врахуванням вищенаведеного та, у відповідності до статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на Відповідача та стягнути з Відповідача в доход Державного Бюджету України 1600,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-7, 33, 34, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 40 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 5, 6, 7, 22 Закону України «Про антимонопольний комітет України», ст.ст. 1, 7, 48, 50, 56, 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 27, 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Стрийська, буд.45; ідентифікаційний код 33982081) виконати Рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2016р. №64 р/к у справі №1-02-82/2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», а саме: усунути порушення законодавства про захист економічної конкуренції, наведені у пункті ІІ резолютивної частини Рішення шляхом застосування обґрунтованого розміру Пзл при нарахуванні плати з утримання будинку та прибудинкової території для мешканців будинку по вул. В.Великого, 16 у м.Львові (що має статус гуртожитку для проживання одиноких громадян, які не перебувають у сімейних відносинах та знаходиться у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація») із дотриманням Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869.

Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, Львівська область, м.Львів, вул.І.Франка, буд.61; ідентифікаційний код 20812013).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Стрийська, буд.45; ідентифікаційний код 33982081).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Стрийська, буд.45; ідентифікаційний код 33982081) в доход Державного Бюджету України 1600,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.