Рішення № 66477796, 10.05.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2017 р. Справа № 902/198/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

(вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070)

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вівсяницький»

(вул. Фрунзе, буд. 10, с. Вівсяники, Козятинський район, Вінницька область, 22164)

про стягнення 42085,02 грн. збитків в порядку регресу

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача : не з'явився;

відповідача : ОСОБА_1 керівник

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вівсяницький» 45085,02 грн. збитків в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.10.2015 року застрахованому, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № ак001а5в-00003 від 30.04.2015р., було завдано механічних ушкоджень, вартість яких, відповідно до звіту № 15/376 від 22.11.2015 року склала 42 085,02 грн..

Виконуючи взяті на себе зобовязання по договору страхування, позивач виплатив Страхувальнику страхове відшкодування, розмір якого склав 42 085,02 грн..

Відповідно до постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області по адміністративній справі № 133/318/16-п від 25.02.2016 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2.

22.08.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу, однак останній ухиляється від покладеного на нього обовязку щодо відшкодування збитків в порядку регресу, чим порушує законні права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 24.02.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/198/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 22.03.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 22.03.2017 року розгляд справи відкладено на 20.04.2017 року з підстав невиконання сторонам вимог суду в частині надання доказів та забезпечення явки уповноважених представників.

За результатами судового засідання 20.04.2017 року, за клопотанням представника відповідача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 10.05.2017 року, про що винесено відповідну ухвалу.

26.04.2017 року від відповідача надійшла пояснювальна по справі за № 46 від 24.06.2017 року, в якій останній зазначає, що при слідчих і судових діях Козятинським міськрайонним судом Вінницької області СВК «Вівсяницький» не залучався та не отримував ніякої інформації. Згідно постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у справі № 133/318/16-п закрито провадження у справі відносно ОСОБА_2 у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Стверджує, що всю відповідальність хочуть перекласти на СВК «Вівсяницький», при цьому без права відшкодування потерпілим, у звязку з чим позов вважає неправомірним.

На визначену судом дату зявився представник відповідача. Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. Причини неявки суду не повідомив. При цьому, про розгляд справи в суді останній повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0407030328763.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що позивачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника. Клопотання останнього № 14564/УБК від 25.04.2017 року про проведення судового засідання у режимі відеоконференції судом відхилено з обєктивних підстав, наведених в ухвалі від 04.05.2017 року.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Перевіривши доводи сторін поданими доказами, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

За договором добровільного страхування наземного транспорту № ак001а5в-00003 від 30.04.2015 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та Приватним підприємством «Фірма «Бершадь Агроплюс», було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля «RENAULT LOGAN VAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2015 року в с. Вівсяники Козятинського району Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля «RENAULT LOGAN VAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та колісного трактора МТЗ-80, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб «RENAULT LOGAN VAN».

Відповідно до звіту про визначення матеріального збитку № 15/376 від 22.11.2015 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «RENAULT LOGAN VAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, склав 28 080,89 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT LOGAN VAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті пошкодження при ДТП, станом на 06.10.2015 року, становить 45 269,81 грн..

06.10.2015 року ТОВ «ОСОБА_4 Вінниця» виставлено ПП «Фірма «Бершадь Агроплюс» рахунок № СФВ-К-48013 по ремонту автомобіля «RENAULT LOGAN VAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 42 085,02 грн.

На підставі страхового акту № 1.003.15.14564/Vesko23249 від 05.11.2015 року ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатила страхувальнику відшкодування у розмірі 42 085,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 205 773 від 09.11.2015 року.

26.08.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 14564/УБК від 22.08.2016 року, в якій вимагав протягом тридцяти календарних днів, з моменту отримання претензії, відшкодувати збитки в розмірі 42 585,02 грн..

Як свідчать матеріали справи відповідачем вимоги претензії не виконані. Проти позову останній заперечує з підстав його необґрунтованості.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, за вказаними нормами саме винна особа (особа, відповідальна за збиток) повинна компенсувати сплачене страхове відшкодування новому кредитору (в даному випадку позивачу).

Разом з тим, судом встановлено, що вина водія ОСОБА_2, який керував колісним трактором МТЗ-80, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, у вчиненні ДТП не доведена належними доказами та у передбачений законом спосіб. Так, у матеріалах справи відсутня постанова компетентного суду про визнання вказаної особи винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Твердження позивача про те, що постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області по адміністративній справі № 133/318/16-п від 25.02.2016 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 не відповідають дійсності.

В рамках адміністративної справи № 133/318/16-п не досліджувся факт вини водія ОСОБА_2 в ДТП. Постановою в даній справі закрито провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Будь-яких інших доказів та відомостей щодо прийнятого рішення за результатами розгляду матеріалів за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.10.2015 року в с. Вівсяники Козятинського району Вінницької області позивачем не надано.

Довідка ВДАІ № 73858813, копія якої надана позивачем, не є належним доказом підтвердження вини водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, яка сталась 05.10.2015 року.

До того ж суд зважає, що матеріали справи не містять жодного доказу перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з СВК «Вівсяницький». Також у справі відсутні докази того, що колісний трактор МТЗ-80, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить СВК «Вівсяницький» на праві власності, чи перебуває у його користуванні.

Суд зазначає, що регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Так, відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України та категорія яких розкривається в приписах ст. 22 ЦК України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди або спричинення упущеної вигоди.

Зокрема, статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Така позиція суду погоджена з позиціями, викладеними у постановах Вищого господарського суду України від 09.08.2016 у справі № 911/4099/15, від 05.07.2016 у справі № 918/1194/15, а також з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Судової палати у цивільних справах від 16.09.2016 № 6-284цс15.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов'язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи.

Як встановлено судом, позивач не надав суду доказів виникнення у нього збитків з вини відповідача, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно положень ст. 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 15 травня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070)