Постанова № 66477737, 11.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Справа № 922/2283/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Ходаківська І.П., Яценко О.В.розглянувши касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні Заступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016у справі№ 922/2283/16 Господарського суду Харківської областіза позовомКерівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі : 1. Харківської обласної державної адміністрації 2. Дубовогрядської сільської ради Сахновщинського району Харківської області;до1. Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівське рибне господарство";про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України: Гудименко Ю.В. - прокурор відділу ГПУ;

позивача 1: не з'явились;

позивача 2: не з'явились;

відповідача 1: не з'явились;

відповідача 2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Керівник Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та Дубовогрядської сільської ради Сахновщинського району Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрівське рибне господарство" про внесення змін до договору оренди землі №1 від 08.11.2006, укладеного між Сахновщинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександрівське рибне господарство" про надання в довгострокове платне користування земельної ділянки несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставком на території Дубовогрядської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, загальною площею 26,3049 гектарів землі, зареєстрованого у Сахновщинському районному відділенні Харківської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.11.2006 р. за № 040670200001, виклавши пункт 9 договору в наступній редакції:

"9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.09.2016 у справі №922/2283/16 (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (головуючий суддя - Здоровко Л.М., судді: Білоусова Я.Л., Лакіза В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2016, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції, Заступник прокурора Харківської області наголошує на неправильному застосуванні судами статей 1, 13, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 51 Земельного кодексу України, 16, 271, 289 Податкового кодексу України, недотриманні судами вимог статей 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу Вищого господарського суду України від 04.05.2017, у зв'язку із запланованою відпусткою судді Бакуліної С.В., для розгляду касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області у справі №922/2283/16, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Ходаківська І.П., Яценко О.В.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, розпорядженням голови Сахновщинської районної державної адміністрації від 20.06.2006 №233 було затверджено проект відведення та надано в оренду ТОВ "Олександрівське рибне господарство" строком на 49 років земельну ділянку із земель водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 126,4565 га, в тому числі: водне дзеркало - 33,7518 га, гребля - 1,11822 га, прибережна захисна смуга-91,5225 га.

08.11.2006, на підставі вказаного розпорядження, між Сахновщинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Олександрівське рибне господарство" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №1 (далі-договір) (а.с.25), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель водного фонду зі ставками, яка знаходиться на території Дубовогрядської сільської ради (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 26,3049 гектарів землі, в тому числі під водою - 8,2008 га, гребля -0,2407, прибережна смуга - 17,8634га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1га - 2 748,71грн. (пункт 5 договору).

Договір укладено на 49 років, після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

Відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі земельного податку, що складає 0,3 % від грошової оцінки або 216,91грн.

Пунктом 10 договору сторони погодили, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно до 25 числа місяця по 18,08 грн. Кінцевий розрахунок - до 15 листопада кожного року (пункт 11 договору).

Відповідно до пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз у 2 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб (пункт 15 договору).

Відповідно до пункту 16 договору цільове призначення земельної ділянки землі несільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога прокурора внести зміни до пункту 9 договору оренди земельної ділянки у частині збільшення орендної плати з 0,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 3%, у зв'язку із встановленням Податковим кодексом України мінімальної ставки на рівні 3%.

Розглядаючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог.

При цьому місцевий господарський суд виходив із відсутності в матеріалах справи рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розрахунку на підтвердження методики розрахунку орендної оплати відповідної земельної ділянки, що, на переконання суду, є підставою для внесення відповідних змін до договору.

Апеляційний суд, підтримуючи позицію місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог, додатково наголосив на відсутності належного правового обґрунтування прокурором підстав звернення в інтересах - Харківської обласної державної адміністрації та Дубовогрядської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, які не є сторонами оспорюваного договору та не доведеності наявності підстав у позивачів права вимагати від сторін договору оренди приведення його умов у відповідність до вимог Податкового кодексу України.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

З урахуванням вказаних вище приписів, прокурор, звертаючись до суду, зазначив, що у зв'язку з несплатою другим відповідачем орендної плати, встановленої законом у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, до бюджету не надходять відповідні кошти. Поряд з цим, вказавши, що орган, до компетенції якого віднесені повноваження на ініціювання зміни умов договору - Сахновщинська РДА, не здійснює належно свої повноваження розпорядника земельної ділянки водного фонду як сторони договору оренди, прокурор заявив позов в інтересах держави та визначив позивачами Харківську обласну державну адміністрацію та Дубовогрядську сільську раду.

Колегія суддів зазначає, що звернення прокурора до суду в порядку частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з обґрунтуванням порушення інтересів держави внаслідок недоотримання бюджетом орендної плати та неналежного виконання органом, що у спірних правовідносинах уповноважений здійснювати відповідні повноваження, цих повноважень, внаслідок чого останній був визначений прокурором у процесуальному статусі відповідача у справі, зумовлював обов'язок суду при вирішенні цього спору в будь-якому випадку надати оцінку обґрунтованості доводів прокурора про порушення інтересів держави, встановити їх наявність/відсутність, та в залежності від цих обставин прийняти рішення у справі, адже приписи наведених вище статей пов'язують представництво прокурором інтересів держави саме з необхідністю захисту інтересів держави, які за висновками прокурора порушуються, а не органів державної влади, в тому числі і їх незаконною бездіяльністю.

Крім того, при зверненні до суду прокурор зазначав, що відповідно до умов спірного договору, грошова плата за договором оренди земельної ділянки №1 від 08.11.2006 вноситься на рахунок загального фонду Дубовогрядської сільської ради Сахновщинського району. У зв'язку з чим стверджував, що невнесення в договір оренди необхідних змін, порушує також права громади в особі визначеного ним у позовній заяві органу місцевого самоврядування - Дубовогрядської сільської ради.

Втім, обмежившись висновком, що визначені прокурором позивачі не є сторонами спірного договору, а відтак, їх права та інтереси не можуть бути порушені вказаними в позові обставинами, попередні судові інстанції не надали оцінку ні наявності/відсутності порушених прав держави, ні наявності/відсутності порушених прав позивачів в контексті вказаних прокурором доводів щодо отримувача грошових коштів за спірним договором та встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо наявності з 01.01.2013 у Харківської обласної державної адміністрації повноважень з розпорядження земельними ділянками із земель державної власності водного фонду за межами населених пунктів та не звернули увагу, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави з обґрунтуванням їх (інтересів) порушення, зокрема, Сахновщинською районною державною адміністрацією внаслідок її бездіяльності, унеможливлює зазначення прокурором про необхідність захисту прав цього ж суб'єкта в якості позивача у спорі з урахуванням відсутності у нього повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками на теперішній час.

Додатково, колегія суддів звертає увагу місцевого суду на те, що за пп. 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з п.п. 288.1., 288.4. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з п. 288.4., пп. 288.5.1., 288.5.2. п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України в редакції на дату звернення позивача з позовом до місцевого господарського суду розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі, з урахуванням мінімальної та максимальної відсоткових ставок, визначених Податковим кодексом України. Невідповідність умов договору положенням Податкового кодексу України є підставою для внесення відповідних змін, навіть за умови відсутності рішення, яким затверджено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №922/2283/16 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2016 у справі №922/2283/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді І.П. Ходаківська

О.В. Яценко