Ухвала суду № 66477312, 11.05.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 669/929/16-ц

Провадження № 22-ц/792/342/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Костенка А.М., Грох Л.М.,

секретар - Гриньова А.М.,

з участю представників ТОВ НВА «Перлина Поділля» та ТОВ «Україна-2001»,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Україна - 2001» до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої агрофірми «Перлина Поділля», державного реєстратора комунального підприємства «Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію з апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої агрофірми «Перлина Поділля» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2016 року,

встановила:

У вересні 2016 року ТОВ «Україна - 2001»звернулося в суд з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 07 травня 2012 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,3522 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Залузької сільської ради Білогірського району. Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Білогірському районі 07.05.2012 р. за № 682030004005058, строк дії договору - 10 років. Однак в період його дії між ОСОБА_1 і ТОВ науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», як орендарем, 08 серпня 2016 року було укладено договір оренди тієї самої ділянки. Право оренди за цим договором було зареєстровано згідно з рішенням державного реєстратора Комунального підприємства "Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації" Рутковської Г.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.08.2016 р.

Посилаючись на те, що попередній договір оренди зберігав свою чинність, припиненим не був, ТОВ «Україна - 2001» просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,3522 га, укладений 08 серпня 2016 р. між ОСОБА_1 і ТОВ Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.08.2016 р.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,3522 га (кадастровий № НОМЕР_1), укладений 08 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля». Скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 серпня 2016 року індексний номер 30970913 щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки площею 2,3522 га, кадастровий № НОМЕР_1), прийнятого на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 08 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля».

В апеляційній скарзі ТОВ Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Вказує, що відповідно до норм цивільного та земельного законодавства, чинних на момент підписання договору оренди землі від 07 травня 2012 року, державна реєстрація такого договору була обов'язковою, і у випадку її нездійснення такі договори є неукладеними та не породжують правових наслідків. Зазначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про державну реєстрацію договору оренди землі від 07 травня 2012 року, а підпис та печатка посадової особи Держгеокадастру на примірнику договору не свідчить про проведення належної процедури державної реєстрації. Стверджує, що судом не взято до уваги та не надано належної оцінки наданим відповідачем доказам, а саме відповіді на адвокатський запит відділу Держгеокадастру у Білогірському районі, в якій зазначено, що в жодному з існуючих державних реєстрів не міститься інформації про державну реєстрацію вказаного договору оренди, в його архівах відсутні примірники договору. Посилається також на те, що під час допиту свідка ОСОБА_3, який на момент підписання договору виконував функції державного реєстратора, встановлено, що останній даний договір не реєстрував, не підписував, не проставляв написи, не може підтвердити автентичність печатки на примірнику договору. Натомість, на думку апелянта, для державної реєстрації договору оренди від 08 серпня 2016 р. ним подані всі передбачені законодавством документи, у тому числі довідка із відділу Держгеокадастру у Білогірському районі з інформацією про відсутність зареєстрованих договорів на вказану земельну ділянку. Крім того, спірна земельна ділянка вже передавалась в оренду за договором від 10.03.2015 р. ПП "Білогірський край", з проведенням його державної реєстрації, однак вказаного договору позивач не оскаржував.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта апеляційну скаргу підтримали.

Представники позивача проти задоволення скарги заперечили.

Заслухавши сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, дана їм об'єктивна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,3522 га (кадастровий № НОМЕР_1), яка розташована на території Залузької сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

07 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001» був підписаний договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки строком на 10 років, на якому було здійснено напис про те, що договір зареєстрований у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 травня 2012 року № 682030004005058 (а.с. 4-5, 49-52).

08 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку строком на 10 років. 17 серпня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Рутковською Г.В. було прийнято рішення №30970913 про проведення державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки від 07 травня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001» є укладеним, його державна реєстрація підтверджується відміткою посадової особи з прикладенням відбитку печатки. Суд також вказав, що невнесення інформації про зареєстроване право до поземельної книги, якщо це відбулось з вини суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для того, аби вважати таку реєстрацію відсутньою і стверджувати про те, що спірний договір є неукладеним.

Такий висновок суду є обґрунтованим.

Статтею 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року, № 161-XIV (в редакції станом на 07.05.2012 р.) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі ст.ст. 6, 17 Закону України «Про оренду землі» в редакції станом на серпень 2016 року, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Порядок державної реєстрації договору оренди станом на 07.05.2012 року регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року, № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі».

Цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) - документа, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Відповідно до п. 16-1 вказаної Постанови державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

Книга записів відкривається та ведеться: у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - адміністратора автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система), заповнюють бланки державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою з використанням автоматизованої системи та формують з її використанням аркуші Книги записів.

Автоматизована система є інформаційною системою, що містить відомості про правовий режим земель, державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, а також відомості про кількісний облік земель та їх якість.

Книга записів у паперовому вигляді зберігається у територіальному органі Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Книга записів в паперовому вигляді складається з аркушів, які формуються з використанням автоматизованої системи.

Книга записів в електронному вигляді ведеться у складі автоматизованої системи та формується на підставі даних файла обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл) та електронних (цифрових) зображень документів, отриманих від територіальних органів Держземагентства.

Записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.

Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації, з використанням автоматизованої системи, присвоюється реєстраційний номер.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 р. № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 07.05.2012 р.) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI "Про Державний земельний кадастр" визначено, що Державний земельний кадастр базується на принципах об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

З наведених норм випливає, що під державною реєстрацією розуміється внесення відомостей до державного реєстру (Книги записів, Державного земельного кадастру), і якщо відомості у державному реєстрі відсутні, то державна реєстрація вважається не проведеною, доки презумпція правомірності відомостей державного реєстру не буде скасована у встановленому законом порядку.

З наданих ТОВ Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» на підтвердження своїх заперечень проти позову документів, зокрема, довідок відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області від 28 жовтня 2016 року № 9-28-99.1-1855/15-16 (а.с. 108) та від 17 листопада 2016 року № 29-28-99.1-1960/15-16 (а.с. 71), Хмельницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» від 28 листопада 2016 року № 4.1/649 (а.с. 151) та ДП «Центр державного земельного кадастру» від 29 листопада 2016 року № 3/2763 (а.с. 148-149) вбачається, що у відділі Держгеокадастру відсутній оригінал договору оренди землі від 07.05.2012 року та заява з приводу його державної реєстрації, записи у Книгах реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі та в Поземельних книгах відсутні, до Національної кадастрової системи відомості про такий договір внесені не були.

Як вбачається з письмових повідомлень відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області від 21.02.2017 року, №9-28-99.1-248/15-17 та ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21.02.2017 року, №9-22-0.6-2960/2-17, дані Національної кадастрової системи свідчать про відсутність реєстраційних дій щодо правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку. Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі у відділі Держгеокадастру у Білогірському районі відсутня, оскільки для реєстрації не було подано жодного документу, в т.ч. і спірного договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, в межах позовних вимог у даній справі підлягав з'ясуванню факт наявності відомостей про договір оренди землі від 07.05.2012 року у відповідних реєстрах, які діяли на момент його підписання.

Встановивши факт відсутності таких відомостей суд першої інстанції обґрунтовано вважав такий договір чинним, виходячи з презумпції правомірності правочину.

Однак, в той же час під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представниками ТОВ «Україна 2001» було надано інформаційні листи Відділу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03.05.2017 року та 05.05.2017 року, відповідно до яких наявні Книги записів реєстрації договорів, укладених між фізичними особами та ТОВ «Україна 2001» та наведено записи Книги з відповідними кадастровими номерами, серед яких, зокрема, міститься номер НОМЕР_1, який присвоєно спірній земельній ділянці, в якості орендодавця зазначено ОСОБА_1, орендарем визначено ТОВ «Україна 2001».

Одними із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (п.п. 5, 6 ст. 3 ЦК України).

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК Україна).

Згідно з визначенням, даним в ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону).

Для визнання оспорюваного правочину недійсним доказування потребує факт порушення вчиненим правочином прав та інтересів будь-якої із сторін правочину або іншої заінтересованої особи (нанесення збитків тощо).

Як вбачається з вищевикладених обставин справи, ОСОБА_1, передавши 7 травня 2012 року земельну ділянку в оренду позивачу строком на 10 років на підставі договору, не розірвавши його, отримуючи на його виконання орендну плату, що підтверджено відповідними відомостями за 2014 - 2016 роки, уклала 8 серпня 2016 року договір оренди належної їй земельної ділянки з іншим орендарем - відповідачем у справі - також строком на 10 років, отримавши в 2016 році від останнього орендну плату в грошовій формі.

За таких умов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що такі дії ОСОБА_1 порушують права позивача (ч. 2 ст. 13 ЦК України) та свідчать про недобросовісність відповідача, а оспорений договір, укладений між нею та ТОВ науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», суперечить вимогам ст.ст. 13, 27 Закону України «Про оренду землі», оскільки фактично не може бути передана у володіння та користування земельна ділянка, яка знаходиться в оренді іншої особи, а отже, такий підлягає визнанню недійсним.

У зв'язку з вищевикладеним, суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем, оскільки таке зареєстровано на підставі недійсного правочину.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір від 7 травня 2012 року, на підставі якого позивач володіє та користується належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, є неукладеним, а отже, він не може ставити питання про визнання недійсним договору оренди землі від 12 серпня 2016 року, укладеного між відповідачами, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.

Нормами ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, що передбачає: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували визнання у встановленому законом порядку недійсним договору оренди землі, укладеного між ТОВ «Україна 2001» та ОСОБА_1, в тому числі і з підстав порушення правил державної реєстрації договору. Окрім того, відсутні докази і розірвання такого договору чи визнання його припиненим. На даний час він є чинним, дійсним та фактично виконується. Тому, ТОВ «Україна 2001» з наведених підстав мало право звертатись до суду за захистом своїх порушених прав.

Необхідно також звернути увагу на принцип правової визначеності у відносинах між орендодавцем та орендарем.

В даному випадку орендар - ТОВ «Україна 2001», діючи добросовісно та відкрито, здійснювало господарську діяльність на спірній земельній ділянці з урахуванням строку дії договору оренди від 07.05.2012 року, який становить 10 років, виконуючи всі зобов'язання за ним та плануючи свою подальшу роботу з урахуванням орендних відносин з ОСОБА_1

Остання, в свою чергу, отримуючи оренду плату за договором, не виявила жодних заперечень щодо укладеного з позивачем правочину, тим самим підтвердивши свою волю на укладення договору та його реальне виконання.

Уклавши спірний договір оренди землі 08.08.2016 року відповідачі тим самим порушили принцип правової визначеності правовідносин в сфері господарської діяльності позивача.

Питання розподілу судових витрат між сторонами було вирішено судом з дотриманням вимог ст. 88 ЦПК України.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на вимогах процесуального та матеріального закону, всебічно, повно і об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої агрофірми «Перлина Поділля» відхилити.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

Головуючий у першій інстанції - Давидюк О.І. Доповідач - Гринчук Р.С.

Категорія 47