Рішення № 66474417, 03.03.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/40427/16-ц

Провадження № 2/761/2333/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним оспорюваного договору дарування,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. Між ПАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_2 01.08.2008 р. було укладено кредитний договір № 00014-ML-000000000223 за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 160 000 000,00 доларів США. Чоловік позичальника ОСОБА_3 надав згоду на укладання кредитного договору. У зв»язку із неналежним виконанням умов договору позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та 19.01.2015 р. отримав рішення Шевченківського районного суду м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь банку суми у розмірі 1 860 039,79 грн.. ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві 13.07.2015 р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню судового рішення та накладений арешт на все майно боржника. Проте, достовірно знаючи про борг ОСОБА_5 28.09.2015 р. протиправно уклала договір дарування належної їй та чоловіку ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на ім»я своєї доньки - ОСОБА_4 Таким чином, відповідач - боржник порушив норми публічного права, а тому договір дарування в силу положень ст. ст. 203, 215 ЦК України має бути визнано недійсним.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, направив в адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів.

ОСОБА_4, ОСОБА_2 в судове засідання не з»явились, просили суд розглядати справу за їх відсутністю та у відповідних заявах заперечували щодо задоволеннч позову.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволення позову. Пояснив, що з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 і яка може бути реалізована з матою покриття встановленого судовим рішенням боргу. Щодо спірного договору дарування, то його було укладено за відсутності відомостей щодо будь - яких обтяжень. Підстави для визнання договору дарування недійсним відсутні, а відтак відсутні і підстави для задоволення позову.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, що Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчі листи про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Кредит Європа Банк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 00014-ML-000000000223 від 01.08.2008 р. в розмірі 1860039,79 грн. та судових витрат у розмірі 1827,00 грн. з кожного на примусове виконання рішення суду від 13.07.2015 р.

Як свідчать матеріали справи 13.07.2015 р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження на примусове виконання рішення суду.

09.09.2015 р. в мажах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт майна ОСОБА_2, відповідно до якого накладено арешт на все майно боржника.

Як свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна 28.09.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. було посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_3 від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ім»я ОСОБА_4

Дана обставина не заперечувалась в судовому засіданні представником ОСОБА_3

Пленум Верховного Суду України в п. 5 своєї постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз»яснив, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Представник ПАТ «Кредит Європа Банк» зазначає, що достовірно знаючи про борг, беручи до уваги на винесення державним виконавцем постанови про арешт всього майна боржника, ОСОБА_2 протиправно уклала даний договір, який є оспорюваним. Права позивача даною угодою порушуються, оскільки на користь банку стягуються з відповідача кошти за рішенням суду, що є порушенням публічного права.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1-3,6 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом, що вбачається зп. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Слід зазначити, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому за положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилаючись на порушення прав фінансової установи представник ПАТ «Кредит Європа Банк» не надав, в розумінні положень чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про свідомі дії відповідача ОСОБА_2 щодо ухилення від сплати боргу за рішенням суду.

Також відсутні і належні докази з яких вбачалось би порушення прав ПАТ «Кредит Європа Банк» з боку відповідачів - неможливість виконання судового рішення у зв»язку із укладанням договору дарування квартири.

Крім під час розгляду справи не було отримано і доказів, з яких вбачається, що на момент укладання спірного договору дарування та посвідчення угоди приватним нотаріусом існувала заборона на відчуження майна, що є предметом договору дарування.

З іншого боку приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в п. 4 своєї постанови № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказав наступне: судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Зважаючи на встановлені обставини, суд погоджується з твердженнями представника ОСОБА_3, що підстави з якими чинне законодавство України передбачає можливість визнання правочину недійсним відсутні та вважає за можливе відмовити у задоволенні позову.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст.88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,169,212-215, ст.ст. 203,215 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили в разі пропущення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя