Рішення № 66473622, 12.04.2017, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/5308/16-ц

пр. № 2/759/387/17

12 квітня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Ю.В.

за участю секретаря - Самчик І.М.

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Кахраманова Р.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та повернення коштів за договором банківського вкладу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та повернення коштів за договором банківського вкладу, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила, стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на свою користь суму коштів в розмірі: 10000,00 - заборгованості за вкладом; 2550,00 - відсотки з вкладом, а разом 12 550,00 та суму судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 квітня між позивачем ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було укладено договір банківського вкладу № SAMDN80000734471250. За договором банківського вкладу, ОСОБА_4 передала відповідачеві 10000,00 (десять тисяч) доларів США. Умовами договору передбачено сплату 8,5 річних. Умовами договору передбачено, що виплата відсотків по депозиту відбувається по закінченні кожного місяця, який пройшов з моменту укладення договору в перший робочий день, наступний за датою оформлення договору. Позивачка отримувала щомісячні відсотки за даним договором, останній раз за грудень 2013 року. За січень 2014 року не отримувала, оскільки відповідач припинив щомісячну сплату відсотків згідно умов укладеного договору. У зв'язку з цим 25.02.2016 р. та 05.04.2016 року позивачка ОСОБА_4 зверталася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про повернення суми вкладу у повному обсязі та нарахованих відсотків. Вказана вимога задоволена не була у зв'язку з неможливістю здійснення будь-яких дій по рахунках, відкритих у відділеннях ПАТ КБ «ПриватБанк», розташованих в АР Крим. Зі змісту листів ПАТ «КБ «Приватбанк», останній не вважає за необхідне повертати кошти за депозитним договором лише на тій підставі, що договір було укладено на території АР Крим, яку на даний час анексовано Російською Федерацією, майну відповідача в АР Крим завдано збитків, Національний банк України зупинив роботу банків в АР Крим. Окрім того, банк зазначає, що він звернувся до Російської Федерації з претензією, відповідно до Міжнародної конвенції про захист іноземних інвестицій. За результатами розгляду цього звернення буде вирішуватися питання виплати коштів розміщених на рахунках клієнтів відокремлених підрозділів банку, які знаходилися на території АР Крим та м. Севастополя. З огляду на викладене, позивач вирішила звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач, її представник в судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Надали на огляд оригінали депозитного договору та платіжного доручення. Також, позивач пояснила, що не отримувала кошти на території АР Крим надавши при цьому лист, підтверджуючий її відмову від отримання компенсаційних виплат.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмові заперечення (а.с. 97- 103). Зокрема, представник зазначив, що банк дійсно був вимушений припинити діяльність відокремлених підрозділів на окупованій території, частково було здійснено конфіскацію майна банку, а на окупованій території утворено Автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладники», яка взяла на себе зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати у тому числі, вкладникам Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» поза волею відповідача. Також, відповідач посилається, що позивачем надано до суду копії договорів банківського вкладу та копії заяв на укладання договору банківського вкладу, а також, копії квитанцій про внесення коштів на рахунок. Зазначені документи, з огляду на вимоги чинного законодавства та судової практики не можуть бути належними та допустимими доказами позовних вимог. З огляду на викладене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 10.04.2013 року, між позивачкою та відповідачем був укладений договір банківського вкладу №SAMDN80000734471250 (Вклад «Стандарт»). За умовами договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрив позивачці депозитний рахунок. На підставі платіжного доручення №2548859883 від 10.04.2013 року позивачка внесла на депозитний рахунок суму вкладу в розмірі 10 000 доларів США, вклад оформлено на строк до 10.10. 2013 року зі сплатою 8,5% річних. Відповідно до пункту 2 договору нарахування відсотків на суму вкладу починається з дня наступного за днем надходження коштів до банку та провадиться за кожен календарний день (а.с. 4-5).

Відповідно до пункту 2 договору нарахування відсотків на суму вкладу починається з дня наступного за днем надходження коштів до банку та провадиться за кожен календарний день.

Пунктом 3 договору визначено, що за закінченням кожного наступного місяця, що пройшли з моменту укладення договору, в перший робочий день після дати оформлення договору, після 15:00, нараховані відсотки по вкладу зараховуються на карту/рахунок № НОМЕР_2.

Згідно з пунктом 4 договору, дія даного договору закінчується з виплатою всієї суми вкладу разом з відсотками, які належить виплатити відповідно до умов договору.

Пунктом 5 договору передбачено, що якщо вкладник вимагає повернути частину вкладу, вклад повертається вкладнику одночасно із припиненням зобов'язань сторін.

Встановлено, що по закінченню строку дії договорів, позивач звернулась до банку із заявою про повернення банківських вкладів та сплати процентів, чим засвідчила свій намір припинити дію договорів, що підтверджується листами позивачки на ім'я Голови правління ПАТ «ПриватБанк», зокрема від 25.02.2016 року та 05.04.2014 року (а.с.8,9).

З метою отримання належних грошових коштів за договором, позивач звернулась до відповідача із вимогою про розірвання договору та виплату грошових коштів та відсотків у повному обсязі. Вимоги відповідачем виконано не було, банк надіслав листи, в яких зазначає про вимушене припинення діяльності банку на території Автономної республіки Крим і м. Севастополя, що призвело до втрати можливості здійснювати банківську діяльність та незаконного вилучення майна банку, яке знаходилось на окупованій території, з посиланням на постанову Правління Національного банку України, від 06.05.2014 р. №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя на підставі якої було припинено діяльність банків та їх відокремлених підрозділів на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя(а.с.13-15).

З вказаних відповідей від 03.02.2016 року та від 03.03.2016 року, вбачається, що представником банку розглянуто питання щодо повернення позивачці її вкладів, було запропоновано можливість реструктуризації вкладів позивачки та запевнення в вирішенні питання щодо повернення вкладів. Тобто, наданими відповідями відповідач фактично погодився з існуванням договірних відносин між Банком і позивачем, не заперечував наявності укладених з позивачкою депозитних договорів.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями параграфу 3 глави 71 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1058 ЦК За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 1060 ЦК передбачено, що Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами про повернення банківського вкладу, але відповідачем всупереч вимогам ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору, банківський вклад позивача не повернув, та не сплатив на користь позивача проценти по ньому.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п.5 Постанови Правління Національного Банку України від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

За змістом ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно із ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, відкриття відповідних рахунків та обліковування на них грошових коштів в національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку, відповідно до якого банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і, як наслідок, необліковування грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків і, як наслідок, необліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу. Разом з тим договір банківського вкладу (депозиту) може бути визнано недійсним у зв'язку з порушенням інших умов дійсності правочинів, передбачених, зокрема, ч. ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів, уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, відповідно до вимог закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі № 6-1045цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, факт внесення позивачем коштів в сумі 10 000 доларів США згідно з договором від 10.04.2013 року підтверджується самим договором, а також платіжного доручення №2548859883 від 10.04.2013 р. про внесення на рахунок зазначеної суми (а.с.13-15).

Що стосується стягнення суми процентів за договором, слід зазначити, що вклад оформлено на строк до 10.10. 2013 року зі сплатою 8,5% річних. Відповідно до пункту 2 договору нарахування відсотків на суму вкладу починається з дня наступного за днем надходження коштів до банку та провадиться за кожен календарний день. За твердженнями позивача, за січень 2014 року вона не отримувала процентів, оскільки відповідач припинив щомісячну сплату депозитів. З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення процентів за договором за період з 11 січня 2014 року по 11 квітня 2017 року підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем, оскільки зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», на даний час виконує автономна некомерційна організація «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АР Крим та м. Севастополь, не заслуговують на увагу в зв'язку з тим, що стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», тому згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його кримська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.

Також, відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-216, ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 629, 633, 1058, 1060, 1075 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ПАТ КБ « Приват Банк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_4 (проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за договором банківського вкладу № SAMDN80000734471250 від 10 квітня 2013 року суму вкладу в розмірі 10000, 00 (десять тисяч) доларів США - основного боргу та 2550,00 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) доларів США 00 центів - відсотків за договором, разом 12 550, 00 дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят) доларів США.

Стягнути з ПАТ КБ « Приват Банк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_4 (проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 320,00 грн (триста двадцять гривень).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду м. Києва, через Святошинський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після отримання копії рішення стороною, яка не була присутня при його оголошені.

Суддя Ю.В. Войтенко