Ухвала суду № 66469871, 11.05.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/814/2012 Провадження № 11-кп/773/176/17 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я. Д. Категорія:перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року м. Луцьк

Апеляційний судВолинської області в складі:

головуючого судді Борсука П.П.,

суддів Денісова В.П., Гапончука В.В.,

з участю секретаря Павловій Н.А.,

прокурора Остапчука С.О.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2012 року за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В:

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.ч. 1, 2 ст. 366 КК України, та призначено за ч. 3 ст. 212 КК України покарання у вигляді штрафу в розмірі 20000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340000 (триста сорок тисяч) гривень, з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави; за ч. 2 ст. 366 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 3 (три) роки; за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті пятдесят) гривень з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки із позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави, та сплатою штрафу в розмірі 20000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 340000 (триста сорок тисяч) гривень. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного за даним вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обовязки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; періодично зявлятись для реєстрації в ці органи; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1602683 (один мільйон шістсот дві тисячі шістсот вісімдесят три) гривні несплачених податків та судові витрати в сумі 5625 (пять тисяч шістсот двадцять пять) гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2012 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2012 року змінено, дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України, залишено ОСОБА_1 покарання, призначене судом за ч. 3 ст. 212 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 340000 (триста сорок тисяч) гривень з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього належного йому майна, за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу в розмірі 4250 (чотири тисячі двісті пятдесят) гривень з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 3 (три) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі 340000 (триста сорок тисяч) гривень з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього належного йому майна; в решті вирок залишено без змін.

Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2013 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2013 року засудженому вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2012 року ОСОБА_1 розстрочено виплату штрафу у розмірі 340000 (триста сорок тисяч) гривень рівними частинами строком на 1 рік та зобовязано засудженого сплачувати щомісячно, протягом року, по 28333 (двадцять вісім тисяч триста тридцять три) гривні 30 коп.

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду про перегляд вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2012 року, ухвали Апеляційного суду Волинської області від 13 липня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року у задоволенні вищевказаної заяви було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, засуджений подав апеляційну скаргу, у якій вказує, що його було засуджено на підставі підроблених, незаконно здобутих та штучно створених доказів. Стверджує, що працівниками ГВПМ Луцької ОДПІ було незаконно проведено заходи щодо підроблення висновку ОДПІ від 12.07.2010 року, що виразилося у завищенні податкових зобовязань, які не були сплачені до бюджету. В подальшому даний висновок став базовим для складання доповідної записки старшим оперуповноваженим ОДПІ. Посилається на зловживання службовим становищем слідчим та прокурором у даній кримінальній справі, що послужило підставою для порушення щодо нього сфальсифікованої кримінальної справи. З огляду на наведене просить вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити його від кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, який доповів суть ухвали та виклав доводи апеляційної скарги, засудженого, який підтримав подану ним апеляцію у повному обсязі, прокурора, який заперечив проти її задоволення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, а відповідно до ч. 2 цієї ж норми Закону нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими та навів з цього приводу свої мотиви у судовому рішенні.

Доводи апелянта про зловживання службовим становищем слідчим, прокурором, підроблення і штучне створення доказів, що стало підставою для фальсифікації щодо нього кримінальної справи, вже були предметом розгляду Луцьким міськрайонним судом Волинської області 17 жовтня 2014 року та 26 квітня 2016 року, за результатами яких ОСОБА_1 двічі відмовлено у перегляді вказаних судових рішень за нововиявленими обставинами.

Як підтверджується ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, якою залишено без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року, актом перевірки № 8023/23-50/13352976 від 11 листопада 2010 року встановлено за ПМП «Ніна» наявний податковий борг в розмірі 2155685,10 грн., а саме, податок на додану вартість в сумі 1067857,50 грн. та податок на прибуток 1087827,60 грн.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що апелянтом не наведено нових обставин, які раніше не були відомі органам слідства і суду та не були висвітлені в матеріалах справи. Натомість, апеляційний суд вважає, наведені в апеляційній скарзі обставини були відомі як суду, так іншим учасникам судового процесу, оскільки вони були предметом розгляду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Твердження ОСОБА_1 про неправильну правову кваліфікацію його дій були предметом розгляду судом касаційної інстанції і будь-яких порушень норм матеріального права встановлено не було.

Підстав для зміни чи скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 459 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2017 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2012 року за нововиявленими обставинами без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді