Ухвала суду № 66469283, 10.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 р.Справа № 642/3751/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Хорошилової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 28.03.2017р. по справі № 642/3751/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в інтересах Західної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в інтересах Західної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача по відмові №1189-05-10 від 02.07.2015р. у виплаті позивачу допомоги по вагітності та пологах згідно листка непрацездатності серії АГР №006522 від 23.06.2015 року ;

- зобов'язати Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Західної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності призначити та виплатити позивачу допомогу по вагітності і пологах згідно листка непрацездатності серії АГР №006522 від 23.06.2015 року.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.05.2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Західної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності по відмові №1189-05-10 від 02.07.2015р. у виплаті позивачу допомоги по вагітності та пологах згідно листка непрацездатності серії АГР №006522 від 23.06.2015 року.

Зобов'язано Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Західної міжрайонної виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності призначити та виплатити позивачу допомогу по вагітності і пологах згідно листка непрацездатності серії АГР №006522 від 23.06.2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач, Харківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що відповідно наказу №03к позивача прийнято на посаду економіста в ПАТ КБ "Український фінансовий світ". В подальшому відбулося перетворення банку, та позивача переведено на посаду головного спеціаліста, далі на посаду начальника відділення та 20.11.2015р. позивача звільнено за згодою сторін за приписами п. 1 ст. 36 КЗпП України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину, що підтверджується свідоцтвом про народження.

В червні 2015р., згідно з вимогами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач звернулася до Виконавчої дирекції Харківського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з заявою про виплату допомоги по вагітності та пологах згідно листка непрацездатності серії АГР №006522 від 23.06.2015р.

Листом №1189-05-10 від 02.07.2015р. позивачу відмовлено у відповідних виплатах з посиланням на Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, який діє з 06.02.2015р. на тій підставі, що на момент її звернення ПАТ КБ "Український фінансовий світ" знаходився на території проведення АТО та не змінив свою держану реєстрацію на території, яка підконтрольна нашій державі.

Вважаючи отриману відмову №1189-05-10 від 02.07.2015р. незаконною, позивач звернулася до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Київ, вул. Боричів Гік, 28).

На початку вересня 2015р. позивачем отримано лист №5-44/К-1842з-468 від 03.09.2015р., яким повідомлено наступне.

Відповідно до ст. 30 Закону України 23.09.1999р. № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового, договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи.

Згідно з п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на територіях яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Оскільки юридична адреса страхувальника, з яким перебуває позивач у трудових відносинах, знаходиться у зоні проведення АТО, здійснити його фінансування робочим органом Фонду для надання матеріального забезпечення застрахованим особам за наявними розрахунками не можливо.

Таким чином, відповідач визнає, що позивач є застрахованою особою на якого розповсюджуються положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право на отримання соціальних виплат гарантується статтею 46 Конституції України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно з ст. 8 вказаного закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено Основними завданнями Фонду та його робочих органів є: 1) реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; 2) надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Згідно з ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фонд зобов'язаний зокрема забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Таким чином, основним завданням фонду Країни є соціальний захист громадян України та своєчасної соціальної виплати без всяких обмежень у соціальному статусі.

Колегією суддів встановлено, що як на підставу бездіяльності виконання своїх обов'язків відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком відповідача, у зв'язку з наступним

Так, відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, незалежно від місця проживання, та наявності або відсутності соціального статусу застрахована особа має право на отримання соціальних виплат без усяких обмежень.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", № 9 від 01.11.1996р., встановлено, що виходячи із зазначеного у ст. 8 Конституції в Україні принципу верховенства права, конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. При цьому судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Також, Постановою встановлено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по вагітності та пологах.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

Вказаними нормами закону передбачено відповідну виплату застрахованої особі без всяких обмежень та умов. Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 є необґрунтованим, оскільки вона суперечить вище зазначеним нормам закону та порушує Конституційні права позивачки в частині рівності громадян України та неможливості розділу громадян по ознакам наданого статусу переселенця

Крім того, відповідно до вимог ст.9 ч.4 КАС України: у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, постанова КМУ суперечить положенням Конституції України та зазначеним Законам, а тому не може бути застосована.

Крім того, у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».

Відповідно до ст. 19 Конституцій України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 28.03.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 28.03.2017р. по справі № 642/3751/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Старостін В.В. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 15.05.2017 р.