Постанова № 66467678, 22.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 р. № 804/2533/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -

встановив:

05 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Картсервіс Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації ТОВ «Картсервіс Плюс» з ПДВ за лютий 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що ТОВ «Картсервіс Плюс» 04.03.2016 року засобами електронного зв'язку направило податкову декларацію з ПДВ за податковий період лютий 2016 року, однак, отримало електронну квитанцію №1, якою повідомлялося, що документ не прийнято у зв'язку з тим, що підприємство не було платником ПДВ в період лютого 2016 року. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. При цьому, позивач посилається на те, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість № 151/28048 від 24.04.2015 р. було оскаржено ТОВ «Картсервіс Плюс» в судовому порядку, про що відповідачу було достовірно відомо, у зв'язку з чим, не могло бути підставою для відмови у прийнятті податкової звітності (а.с. 4-7).

Представник відповідача за довіреністю Будлянський О.С. надав до суду заперечення, в яких зазначив, що станом на дату подання ТОВ «Картсервіс Плюс» податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2016 року, останнє було відсутнє у реєстрі платників податку на додану вартість у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ 24.04.2015 року, що стало підставою для відмови у прийнятті його податкової звітності Єдиним вікном подання електронної звітності. Відповідач також вказує на те, що не вчиняв оскаржуваних дій, оскільки квитанція про неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2016 року сформована на рівні Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України. З цих підстав, просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 78).

В судове засідання, призначене на 22.09.2016 року, представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання, в якому підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження (а.с. 77).

Представник відповідача за довіреністю Будлянський О.С. в судовому засіданні 22.09.2016 року клопотань про виклик свідків або призначення експертиз у справі не заявив, та просив суд при прийнятті рішення врахувати подані ним заперечення (а.с. 84-85).

Враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

ТОВ «Картсервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 33634870) перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

09.10.2015 року між ТОВ «Картсервіс Плюс» та ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області укладено договір № 091020151 про визнання електронних документів (а.с. 8-10).

04.03.2016 року ТОВ «Картсервіс Плюс» засобами електронного зв'язку направило до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 року, отримання якої було підтверджено Центральним порталом прийому звітності ДФС України (а.с. 11).

Проте, згідно з повідомленням Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України, направленому позивачу засобами електронного зв'язку, зазначений документ (податкову декларацію з ПДВ за лютий 2016 р.) не прийнято, у зв'язку з порушенням вимог п. 48.4 ст. 48 ПК України, пов'язаними з тим, що позивач не був платником ПДВ в період лютого 2016 року, у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ за рішенням від 24.04.2015 р. (а.с. 15).

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, ТОВ «Картсервіс Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Порядок подання податкової декларації регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.49.3. ст.49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України .

Як передбачено нормою абз. 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 ПК України, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як визначено п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас, Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу .

Подання електронної звітності до органів ДФС України врегульовано наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 "Про подання електронної податкової звітності", яким затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція).

У відповідності до п. 1 Інструкції, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

У відповідності до пунктів 7.4-7.6 Інструкції, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС;

У відповідності до п.4.14 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, які затверджено наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 р. № 516, у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (Додаток 6 до Методичних рекомендацій).

Отже, квитанція № 1 лише фіксує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція № 2 засвідчує факт приймання або неприймання податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДФС, остання засвідчується електронно-цифровим підписом органу ДФС України та містить причини неприйняття податкової звітності.

При цьому, саме квитанція № 2 є тим документом, у якому у відповідності до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України орган ДФС України вказує про відмову у прийнятті податкової звітності та зазначає причини такої відмови згідно додатку 6 до Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, які затверджено наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 р. № 516.

Судом встановлено, що відповідач, яким є ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, не формував та не направляв позивачу квитанцію № 2 про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за лютий 2016 року.

Враховуючи, що під час розгляду справи судом не встановлено протиправних дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2016 року саме з боку відповідача, підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

При цьому, суд не приймає посилання позивача на те, що рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області №151/28048 від 24.04.2015 року, яким ТОВ «Картсервіс Плюс» було анульовано свідоцтво платника ПДВ, скасовано в судовому порядку, а саме, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 р. у справі № 804/6902/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 р.

Так, матеріалами справи підтверджено, що рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Картсервіс Плюс» №151/28-048 від 24.04.2015 р. дійсно було скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили 13.07.2016 року (а.с. 54-72). Водночас, станом на час подання позивачем засобами електронного зв'язку податкової звітності з ПДВ за лютий 2016 року (04.03.2016 року), зазначене судове рішення ще не набрало законної сили, і в Журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ (форма 6-РЖ) була наявна актуальна інформація про анулювання реєстрації щодо позивача.

При цьому, норми, яка б зобов'язувала податковий орган обліковувати в даному журналі судові рішення, які не набрали законної сили, та враховувати їх при прийнятті відповідних рішень, чинне законодавство не містить.

Враховуючи, що за викладених обставин у їх сукупності судом не встановлено протиправних дій з боку відповідача, а позовна заява не містить інших вимог до відповідача, крім визнання його дій протиправними, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що суд не зобов'язує відповідача вчиняти будь-які дії, клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення у даній адміністративній справі згідно ст. 267 КАС України також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Картсервіс плюс» - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Чорна