Рішення № 66465394, 12.05.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/678/16-ц

Провадження № 2/591/66/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Чмуневич М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживача, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, пені, моральної шкоди-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, уточнивши свої вимоги, мотивує їх тим, що 01 лютого 2013 року він уклав з ПАТ «Приватбанк» договір банківського вкладу № SAMDN80000732649741 «Універсальний» у Євпаторійському відділенні ПАТ «Приватбанку» в АР Крим на суму 2090,00 доларів США на строк 366 днів по 01.02.2014 року включно. Відповідно до умов договору 01.02.2013 р. позивачем було передано грошові кошти у сумі 2090,00 грн. доларів США строком до 20.05.2015 року, а банк зобов'язався сплатити 9,5% річних з правом неодноразового поповнення. 04.10.2013 р. та 08.01.2014 р. позивач поповнив свій депозит на суму відповідно 400,00 дол. США та 300 дол. США. Термін дії договору після спливу 366 днів було пролонговано ще на один строк. Сума коштів за період першого строку, з урахуванням процентів, склала 3002,92 дол. США, а за другий строк станом на 01.02.2015 року, враховуючи діючу ставку 10%, сума вкладу склала 3303,21 дол. США. Оскільки кошти не були зняті позивачем та продовжують перебувати на депозитному рахунку у банку, станом на 01.02.2016 р. Протягом строку дії нинішнього договору станом на 01.08.2016 року, враховуючи діючу ставку 10,5%, сума вкладу складає 3 964,24 дол. США. 10.03.2016 р., дізнавшись про розблокування депозитного карткового рахунку, позивач зняв з цього рахунку 235,91 дол. США, що там знаходилися. Решту коштів йому не було повернуто, незважаючи на його неодноразові письмові звернення, починаючи з 25.11.2015 року. Посилаючись на те, що такі дії відповідача суперечать діючому законодавству та умовам договору банківського вкладу, просить стягнути з відповідача: суму залишку вкладу 3 964,24 дол. США, пеню, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів» за 586 днів з 26.04.2015 р. по 01.12.2016 р. в розмірі 3% за кожен день прострочення в сумі 59 056 дол. США, 3 % річних за прострочення повернення грошових коштів у сумі 161,80 дол. США, витрати на правову допомогу в сумі 7 716,80 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн., а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що незважаючи на неодноразові звернення до ПАТ «Приватбанк» із заявами про повернення коштів, внесених на депозит, відповідач так і не виконав умови договору, пославшись на те, що Правлінням НБУ було припинено діяльність банків та їх відокремлених підрозділів на території ААР Крим. Пояснив також, що позивачу при укладенні депозитного договору не видавався його примірник з мокрою печаткою банку, крім того, у позивача не збереглися документи про внесення відповідної суми коштів на депозитний рахунок. Вважав, що наявність у позивача банківського вкладу та договірних відносин з відповідачем підтверджується виписками по картковому рахунку, на який нараховувалися відсотки за депозитом.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та в задоволенні позову просив відмовити, надавши письмові заперечення та пославшись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові заперечення відповідача та матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що в обґрунтування свої вимог позивач надав суду ксерокопію договору банківського вкладу 01 лютого 2013 року № SAMDN80000732649741 «Універсальний» у Євпаторійському відділенні ПАТ «Приватбанку» в АР Крим на суму 2090,00 доларів США на строк 366 днів по 01.02.2014 року включно ( а.с.6) та ксерокопії квитанцій про внесення від імені ОСОБА_1 на поповнення депозиту № SAMDN80000732649741 на рахунок № НОМЕР_1 коштів: 08.01.204 року - 300 дол. США, 04.10.203 року - 400 дол. США (а.с.7).

З наданих позивачем письмових відповідей ПАТ КБ «Приватбанку» від 07.12.2015 р. та від 30.11.2015 р. вбачається, що відповідач надав позивачу роз'яснення щодо виплати коштів, розміщених на рахунках відокремлених підрозділів банку, які знаходилися на території АР Крим і м. Севастополя (а.с.8, 9, 40).

24.12.2014 року письмове роз'яснення з даного питання надано голові Ради з питань захисту прав споживачів фінансових послуг (а.с.12-14).

Згідно з договором від 01 лютого 2013 року № SAMDN80000732649741банк видає ОСОБА_1 платіжну картку № НОМЕР_2, на яку щомісяця нараховуються відсотки по вкладу (а.с.6).

З наданих позивачем ксерокопій роздруківок по картковому рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що з 01.02.2013 року проводилися за даним рахунком операції з погашення кредиту одночасно з виплатою відсотків по двом договорам, видача готівки, зарахування відсотків по депозиту до 09.02.2016 р. включно (а.с.38).

З ксерокопії довідки від 12.03.2016 р. ПАТ КБ «Приватбанку» вбачається, що ОСОБА_1 отримав 235,91 дол. США з карткового рахунку № НОМЕР_2 (а.с.39).

На звернення позивача до НБУ йому було надано роз'яснення від 19.05.2015 року щодо судового порядку вирішення спорів, які виникають з приводу виконання депозитних договорів (а.с.41).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України "Про захист прав споживачів", главою 71 Цивільного кодексу України та Законом "Про банки та банківську діяльність". Зокрема, ст.1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення), залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави IV "Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами " розділу 2 "Приймання готівки" Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011 р. за N 790/19528 (далі - Інструкція № 174), банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1891цс15 (реєстраційний номер рішення 53498273).

Поряд з цим, звертаємо увагу суду, що відповідно до постанови Верховного суду України від 25.03.2016 р. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56815938), зазначається, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Позивачем в якості доказів надані лише ксерокопія договору SAMDN 80000732649741 від 01.03.2016, який не завірений належним чином уповноваженою особою та не містить печатки банку. Крім того, в наданих квитанціях про внесення грошових коштів відсутня печатка банку - відповідача у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положення ст. 64 ЦПК України визначають, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Отже, суд не може вважати вказані ксерокопії належними і допустимими доказами. Оглядом в судовому засіданні оригіналів зазначених документів встановлено, що вони також не мають необхідних реквізитів, тобто не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Доказів внесення на рахунок готівки в сумі 2090,00 дол. США позивачем взагалі не надано.

Суттєве значення має надання позивачем саме оригіналів документів, з наступних підстав. Загальновідомим фактом є (і не потребувало доведенню за ст.61 ЦПК України), що на окупованій території АРК орган країни-окупанта - АНО "ФЗВ", за рахунок майна відповідача, здійснює виплати вкладникам ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", договори з якими були укладені з філією Кримське ГРУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК". При цьому виплати здійснюються на підставі оригіналів документів, у тому числі договору депозитного вкладу та платіжного документу про внесення за ним коштів.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожну обставину, викладену у позові, позивач повинен підтвердити доказами, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст. 526, ч. 2 ст. 625, ч. 5 ст. 1061 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з моменту отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В.Грищенко