Ухвала суду № 66465274, 28.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2112/17

Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Плавич Н.Д.

суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.

при секретарі - Сідлецькій Ю.С.

у відкритому судовому засіданні

розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13.07.2016року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Орган опіки та піклування Біляївської районної адміністрації Одеської області,

про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні, -

ВСТАНОВИЛА:

у грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеса до відповідача ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області з позовом про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 25 вересня 2009 року по 28 вересня 2012 року вони перебували з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в сім'ї народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Позивачка посилалася на те, що після розірвання шлюбу вони з відповідачем проживають окремо, і не знайшли порозуміння щодо виховання дитини.

За висновком Органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 02 жовтня 2014 року було визначено місце проживання дитини разом із нею.

У вересні 2015 року після знаходження дитини у відповідача, він не повернув її до дому, залишивши у себе. На час пред'явлення позову, місцезнаходження дитини невідоме, оскільки відповідач ухиляється від спілкування.

Позивачка звертала увагу на те, що відповідач має значну заборгованість по сплаті аліментів на дитину.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд відібрати у відповідача малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повернути її за місцем проживання матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4,, визначити спосіб участі відповідача у вихованні малолітньої дитини, а саме: кожної другої та четвертої суботи місяця з 8 години до 20 години за місцем проживання батька.

Ухвалою суду першої інстанції від 14 липня 2016року за заявою позивачки, позовні вимоги в частині визначення способу участі відповідача у вихованні малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: кожної другої та четвертої суботи місяця з 8 години до 20 години за місцем проживання батька були залишені без розгляду (а.с.90).

Позивачка, її представник решту позовних вимог підтримали, просили їх задовольнити, надали заяву про слухання справи в порядку заочного провадження, внаслідок систематичної неявки відповідача, його представника(а.с.75,87).

Відповідач та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу за їх відсутності (а.с. 79, 81).

Заочним рішенням суду першої інстанції від 13 липня 2016 року позов ОСОБА_3 до вказаного відповідача задоволено.

Суд відібрав у ОСОБА_2 малолітню дитину ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, та повернув її за місцем проживання матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язав ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.95-97).

Ухвалою суду першої інстанції від 26 вересня 2016року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення місцевого суду від 13 липня 2016 року (а.с.174).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду, постановити нове рішення про відмову у позові, полишаючись на порушення місцевим судом вимог матеріального і процесуального права.

В апеляційному суді відповідач, його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач не з'явилася, про день і час розгляду справи повідомлена, вказане підтверджується зворотними повідомленнями.

У відповідності з вимогами ст.305ч 2 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями СК України.

По матеріалам встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 2009 року по 28 вересня 2012 року, в сім'ї народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2012 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.10).

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_3, братами ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, та чоловіком матері - ОСОБА_6, що підтверджується довідками Троїцької сільської ради Біляївського району Одеської області №2010 від 29.10.2015 р. та №54 від 02.11.2015 р. (а.с.14,15).

Сторони, батьки дитини, ОСОБА_3 - ОСОБА_2 не дійшли згоди щодо місця проживання їх малолітньої доньки у позасудовому порядку.

Вказане підтверджується численними рішеннями органу опіки та піклування:

на підставі рішення органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 12 грудня 2012 року був визначений час зустрічей ОСОБА_4 з дитиною двічі на місяць - з 09 годин суботи до 18 годин неділі кожного першого та третього тижня місяця за місцем проживання батька (а.с.9);

внаслідок того, що такий графік зустрічей з донькою не влаштовував ОСОБА_4, рішенням органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області від 28 травня 2014 року за його заявою було визначено інший спосіб участі у вихованні дитини, а саме: перебування малолітньої дитини, почергово, два тижні у батька, два тижні у матері (а.с.8);

відповідно до висновку органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області №Б-754-23 від 02 жовтня 2014 року доцільно визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю - ОСОБА_3 (а.с.21зв.). За вказаним висновком від 02 жовтня 2014 року вбачається, що дитина зареєстрована за адресою проживання батька у м. Одесі, проте проживає разом із матір'ю. Зазначено що мати та батько дитини позитивно характеризуються за місцем роботи, як позивачкою так і відповідачем створені сприятливі умови для життя малолітньої ОСОБА_4. Батько дитини наполягав на приживанні доньки з ним, про що надав відповідну заяву до органу опіки та піклування Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, проте місце проживання дитини було визначене з матір'ю (а.с.85).

Не знайшли колишні подружжя спільного рішення щодо розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивачки на утримання дитини.

На підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 16 листопада 2012 року з відповідача на користь позивачки стягувались аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.11.2012 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2014 року розмір стягуваних аліментів був зменшений з 1/4 на 1/20 частини з усіх видів заробітку щомісячно. (а.с.11).

Відповідно до ч.1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Приймаючи до уваги вимоги національного законодавства, Закон України « Про охорону дитинства», положення СК України, положення Основного Закону України щодо захисту прав дитини, принципи, які закладені в Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, положення Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року, практику Європейського Суду з прав людини суд першої інстанції дійшов висновку захистити права малолітньої дитини, її матері, і задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2 про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні.

Судом встановлено, що мати дитини, позивачка ОСОБА_3 проживала разом з донькою, приділяла їй багато уваги, виховувала її та піклувалась про її стан здоров'я, створила для дитини задовільні умови для життя та матеріального забезпечення. Відповідач, в порушення прав дитини, у вересні 2015 року після знаходження дитини у нього не повернув її до дому, залишивши у себе. На час пред'явлення позову, місцезнаходження дитини матері було невідомо.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У відповідності до приписів статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Матеріалами справи встановлено, що 12 жовтня 2015 року ОСОБА_3 зверталась до Біляївського РВ ГУМВСУ в Одеській області із заявою про самочинну зміну місця проживання дитини відповідачем ОСОБА_2, без її згоди, що підтверджується талоном-повідомленням №001023 (а.с.12).

Відповіддю Малиновського РВОМУ ГУМВС України в Одеській області повідомлено ОСОБА_3 про відсутність у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення та про необхідність вирішення зазначеного спору у судовому порядку (а.с.13).

За поясненнями позивачки встановлено, що на час розгляду справи за вказаним позовом ОСОБА_3 малолітня дитина до місця проживання матері ОСОБА_3, відповідачем не повернута.

Дав оцінку доказам, що зібрані по справі, судова колегія погоджується з висновком суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відібрання дитини, усунення зі сторони відповідача перешкод у її вихованні.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилався на те, що в серпні 2016року відповідач звернувся до органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради з метою встановлення місця проживання дитини, малолітньої ОСОБА_4, він взмозі забезпечити найкращі умови для проживання та виховання дитини.

Колегія з вказаним доводом не погоджується, враховуючи, що відповідач самостійно, без згоди матері, змінив місце знаходження дитини, а позивач заявила позов лише про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні, у даному спорі не вирішувалося питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 Рішення відповідає вимогам закону, доказам, що зібрані у справі, тому апеляційна скарга відхиляється, заочне рішення залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307ч1п1,308,315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13.07.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування Біляївської районної адміністрації Одеської області, про відібрання дитини, усунення перешкод у її вихованні залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Н.Д. Плавич

Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська