Ухвала суду № 66461609, 15.05.2017, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 676/351/16-к

Провадження № 1-кп/346/111/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого - судді Веселова В.М.

суддів - Беркещук Б.Б.,П`ятковського В.І.

секретаря Максим'юк М.А.

прокурора - Божа І.Н.

з участю обвинуваченої - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї заяву про самовідвід суддів Веселова В.М.,Беркещук Б.Б., П`ятковського В.І. за матеріалами кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.368 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

18 січня 2017 року до Коломийського міськрайонного суду поступило кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.368 ч.3 КК України. Дана справа перебувала на розгляді у суддів Потятинника Ю.Р., колегії суддів Димашка В.П.,Калинюка О.П.,Хільчука І.І. ,які заявили собі самовідводи в зв`язку з тим,що матеріали даного кримінального провадження було розподілено та зареєстровано не у відповідності до вимог Положення «Про автоматизовану систему документообігу суду», а також є помилково зареєстрованим для розгляду по суті при наявності нерозглянутого питання про відвід судді Снятинського районного суду Сегіна І.Р.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 18.04.2017 року у відповідності до розпорядження №36 від 13.04.2017 року в подальшому дане кримінальне провадження поступило на розгляд колегії суддів - головуючий суддя Веселов В.М., судді Беркещук Б.Б. та П`ятковський В.І. В судовому засіданні судді Веселов В.М.,Беркещук Б.Б. та П`ятковський В.І. подали заяви про самовідводи, оскільки на даний час є нерозглянута заява про відвід судді Снятинського районного суду Сегіна І.Р.,яку подав захисник обвинувачений ОСОБА_2 22 грудня 2016 року.

Прокурор в судовому засіданні просить задовольнити заяви про самовідвід суддів Веселова В.М., Беркещук Б.Б. та П`ятковського В.І. оскільки дійсно є нерозглянута та невирішена заява про відвід судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області Сегіна І.Р.,яка є в матеріалах справи.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні просила заяви про самовідвід суддів Веселова В.М.,Беркещук Б.Б. та П`ятковського В.І. задовольнити.

Розглянувши матеріали справи та заяви про самовідвід суддів Веселова В.М.,Беркещук Б.Б. та П`ятковського В.І., заслухавши думку прокурора, обвинуваченої, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 п.4 ст.75 КПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді.Згідно ст.76 ч.1 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами.

У відповідності до ст.ст.7,8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, повановажним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Так у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції:

«49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

50. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (вісник ВСУ № 4/2008 стор. 31).

Крім цього, в п.п.66,67,69,70 Рішення ЄСПЛ «Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено,що: «…п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції , за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи

забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United

Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

69. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та

Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

70. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, воно надійшло до суду 18 січня 2017 року, автоматизованою системою розподілу справ спочатку було розподілено судді Потятиннику Ю.Р. , в подальшому було розподілено колегії суддів -головуючому Димашку В.П., суддям Хільчуку І.І.,Калинюку О.П. Всі вищезазначені судді заявили самовідводи, які були задоволені винесенням відповідних ухвал, оскільки матеріали даного кримінального провадження було розподілено та зареєстровано не у відповідності до вимог Положення «Про автоматизовану систему документообігу суду», а також є помилково зареєстрованим для розгляду по суті при наявності нерозглянутого питання про відвід судді Снятинського районного суду Сегіна І.Р.

Так, у відповідності до матеріалів справи (т.3,а.с.1,17,18) 22 грудня 2016 року захисником обвинуваченої - ОСОБА_2 судді Снятинського районного суду Сегіну І.Р. було заявлено відвід, який він разом з поданням скерував для вирішення по суті до Апеляційного суду Івано-Франківської області. 6 січня 2017 року Апеляційним судом Івано-Франківської області було винесено ухвалу , яким кримінальне провадження було скеровано для розгляду по суті до Коломийського міськрайонного суду. Однак, Апеляційним судом Івано-Франківської області не було вирішено по суті заяву про відвід головуючому по справі судді Снятинського районного суду Сегіну І.Р. (т.3, а.с.17). В матеріалах даного кримінального провадження (т.2, а.с.18) є ухвала Колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2016 року, якою за аналогічних обставин (заявлення відводу судді Сегіну І.Р., наявність подання та заяви про відвід), колегія суддів скерувала подання та заяву про відвід для вирішення питання про відвід судді по суті до Городенківського районного суду Івано-Франківської області. В нашому випадку цього не було зроблено, що може розцінюватись в подальшому учасниками процесу як процесуальне порушення з наслідками скасування остаточного рішення суду першої інстанції по даному кримінальному провадженню.

Таким чином, заявлені суддями Веселовим В.М.,Беркещук Б.Б. та П`ятковським В.І. самовідводи є обгрунтованими і законними.

У відповідності до ст.6 ч.1 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Згідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь який спосіб забороняється.

У відповідності до ст.80,81 КПК України заява про відвід повинна бути вмотивованою і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Враховуючи наведене та ст.ст.75,76 КПК України , колегія суддів приходить до висновку, що для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом (чи безсторонності судді при розгляді даного позову),а також з метою ненагнітання ситуації , забезпечення безсторонності процесу відправлення правосуддя та збереження довіри до судової влади про доцільність задоволення заяв про самовідвід суддів Веселова В.М. ,Беркещук Б.Б. та П`ятковського В.І. задовольнити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.126 Конституціії України, ст.6 ч.1 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.75,80,81 КПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, справа Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02,суд, -

ухвалив:

Заяви про самовідвід суддів Веселова В.М. , Беркещук Б.Б. та П`ятковського В.І. по справі №676/351/16-к про обвинувачення ОСОБА_1 за ст.368 ч.3 КК України - задовольнити.

Матеріали справи передати до канцелярії суду для подальшого розподілу відповідно до ч.3 ст.35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Веселов В. М.

Судді: Беркещук Б.Б.

П`ятковський В.І.