Рішення № 66460416, 25.04.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2319/16-ц

Провадження № 2/210/296/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"25" квітня 2017 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Ширинової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України, без участі сторін, та без фіксування судового засідання звукозаписувальним пристроєм, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_2 до Управління благоустрою та житлової політики Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, 26 Обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту, 1936 окремого загону механізації 26 Обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту, Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ОСОБА_1 ради, треті особи, - Виконавчий комітет Покровської районної у місті ОСОБА_1 ради, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної у місті ОСОБА_1 ради, про виключення житлового приміщення з числа службового, скасування державної реєстрації нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із вищевказаним позовом, який в подальшому 14 березня 2017 року було уточненого його представником, та вмотивовано тим, що позивач з 20 червня 1998 року проходив військову службу на посаді офіцерського складу у 1936 окремому загоні механізації 26 обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту. 09 вересня 2015 року позивач був звільнений з військової служби у звязку з вислугою років та виходом на пенсію. На час звільнення, вислуга позивача у військовій службі сягала повних 22 роки. У відповідності до ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачеві як військовослужбовцю, який має вислугу 20 років і більше, та членам його сімї повинно було надаватися жиле приміщення для постійного проживання або грошова компенсація для отримання жилого приміщення. Жиле приміщення або грошова компенсація надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Вказує на те, що в 2006 році військова частина, в якій служив позивач, отримала грошові кошти на придбання житла, в розмірі 249,5 тисяч гривень. 19 грудня 2006 року, військова частина за договором купівлі-продажу набула у власність квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі продажу нерухомого майна 11 січня 2007 року був зареєстрований в електронному Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. На теперішній час, згідно до реєстру квартира належить 1936 окремому загону механізації.

Зазначає, що на той час позивач мав вислугу 17 років, іншого житла не мав, не отримував та не приватизував житло, стояв на обліку у військовій частині на отримання житла. 30 травня 2007 року військова частина відмовилася від власності та передала квартиру у власність місцевій раді. Рішенням Криворізької міської ради №1380 від 27 червня 2007 року квартира була безоплатно прийнята у комунальну власність міста. Однак, по теперішній час державна реєстрація з власності військової частини в комунальну власність не проведена. Жодних дій, щодо проведення такої реєстрації не вчиняється. Рішенням Криворізького міськвиконкому квартира статусу службової не набула.

Посилається на ті обставини, що на підставі рішення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, позивачу як працівнику 1936 окремого загону, та членам його сімї була виділена вказана квартира, однак як службова. 21 грудня 2007 року виконкомом Тернівської районної ради, позивачу та членам його сімї, дружині ОСОБА_3, було видано ордер на службове житлове приміщення. 25 квітня 2011 року у них народився син, - ОСОБА_4. Після отримання цієї квартири позивач у військовій частині був виключений з квартирного обліку. Бажаючи отримати квартиру у власність він звернувся з заявою про приватизацію квартири, однак йому було відмовлено на тій підставі, що квартира службова. Виконком просив, щоб військова частина подала клопотання про виключення квартири із числа службових, однак військова частина не бажає такого клопотання надавати. Таким чином були порушені права позивача та права членів його сімї, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на отримання квартири або грошової компенсації на купівлю квартири. Тому позивач просить суд винести рішення щодо скасування реєстрації права власності за військової частиною та виключення квартири із числа службових.

Позивач ОСОБА_2 до зали суду не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.38 ЦПК України скористався правом представництва своїх інтересів у суді зі сторони представника.

Представник позивача ОСОБА_2, - адвокат ОСОБА_5 (41, 42) до зали суду також не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, та за відсутності позивача ОСОБА_2, уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав та мотивів викладених в уточненій позовній заяві, просив суд їх задовольнити.

Відповідачі по справі, Управління благоустрою та житлової політики Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, 26 Обєднаний загін державної спеціальної служби транспорту, 1936 окремий загін механізації 26 Обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту, Виконавчий комітет Тернівської районної у місті ОСОБА_1 ради, до зали суду не зявилися, належним чином неодноразово повідомлялися про дату та час слухання справи, заяв про перенесення слухання справи не подавали.

Треті особи, Виконавчий комітет Покровської районної у місті ОСОБА_1 ради, служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної у місті ОСОБА_1 ради, також належним чином неодноразово повідомлялися про час та місце розгляду справи, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі, просять винести законне рішення.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст.197 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджені та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи (ч.1 ст.64 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 (а.с.11-13), з 01 серпня 1993 року був курсантом кафедри військової підготовки Дніпропетровського державного технічного університету залізничного транспорту, який закінчив в червні 1998 року та з 20 червня 1998 року став проходити військову службу на посаді офіцерського складу у 1936 окремому загоні механізації 26 обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту. 09 вересня 2015 року ОСОБА_2 був звільнений в запас збройних сил України у звязку з вислугою років та виходом на пенсію. На час звільнення, вислуга у військовій службі у позивача сягала повних 22 роки, з урахуванням навчання у вищому спеціалізованому навчальному закладі. Вказані обставини підтверджується трудовою книжкою АФ №258838 та пенсійним посвідченням серія ААI №082224 виданої на імя ОСОБА_2, копії яких маються в матеріалах справи (а.с.21-22, 23).

Згідно до ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

ОСОБА_6 кабінету міністрів України від 29 листопада 1999 року №2166 «Про комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митої служби та членів їх сімей», були затверджені та розроблені заходи щодо витрат на будівництво (придбання житла) для військовослужбовців та членів їх сімей.

В 2006 році КПВК 3105010 по програмі «Забезпечення діяльності Державної спеціальної служби транспортну», були надані кошторисні призначення на витрачання власних надходжень спеціального фонду КЕКВ 2121 «Будівництво придбання житла» на суму 249,5 тисяч гривень, що підтверджується листом з Міністерства інфраструктури України за №3027/17/10-16 від 29 березня 2016 року (а.с.38).

На вказані грошові кошти, 19 грудня 2006 року між ТОВ «Електронсервіс» (продавець) та 1936 окремим загоном механізації обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (покупець) був укладений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №3449 та зареєстрований в електронному Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 січня 2007 року за №13180386 (а.с.29-30, 31, 32, 34).

На теперішній час, згідно до Державного реєстру прав на нерухоме майно, квартира належить 1936 окремому загону механізації (а.с.33).

30 травня 2007 року командування військової частини Т0120 направило листа до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про передачу квартири АДРЕСА_2, у власність місцевої ради (а.с.148).

Згідно до рішення Криворізької міської ради №1380 від 27 червня 2007 року вказана квартира була безоплатно прийнята у комунальну власність міста (а.с.24). Відповідно до вказаного рішення було зобовязано УЖКГ Криворізької міської ради прийняти на баланс квартиру та забезпечити її належну експлуатацію. Цим же рішенням було зобовязано Виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради оформити надання прийнятих до комунальної власності квартир.

Відповідно до акту прийому-передачі основних засобів від 23 липня 2007 року 1936 окремий загін механізації обєднаного загону Держспецтранслужби передав, а Управляння житлового-комунального господарства м. Кривого Рогу прийняло у власність квартиру АДРЕСА_3 (а.с.152). З вказаних угод вбачається, що у комунальну власність міста передана квартира не як службова, а як квартира яка перебувала у власності 1936 окремого загону механізації.

Відповідно до листа 1936 окремого загону механізації від 24 березня 2016 року, з 23 липня 2007 року окремий загін власником спірної квартири не являється, та остання на балансі загону не перебуває (а.с.39-40).

Згідно до ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 329 ЦК України зазначено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст.347 ЦК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Вказана правова норма також передбачена й Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», так згідно до п.13 ч.1 ст.27 Цього Закону, підставою для державної реєстрації прав є державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу обєкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність.

Оцінюючи дії військової частини в концепції вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що військова частина передала у комунальну власність квартиру, діяла в межах своїх повноважень. Криворізька міська рада приймаючи квартиру в комунальну власність, також діяла законно, в межах своїх повноважень, однак при передачі квартири в комунальну власність всупереч ст.27 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в державному реєстрі речових прав не були вчинені зміни щодо переходу квартири у комунальну власність Криворізької міської ради. Та на теперішній час склалася правова колізія так як відповідно до Державного реєстру речових прав квартира знаходиться у власності 1936 окремого загону механізації. А фактично прийнята у власність та знаходиться на балансі Криворізької міської ради.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації вказаної квартири за 1936 окремим загоном механізації, підлягають задоволенню.

Суд також приходить до висновку, що вирішення питання виключення квартири із числа службових також підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_6 Міністрів РСР (з подальшими змінами Кабінету Міністрів України) за №37 від 04 лютого 1988 року «Про службові жилі приміщення» затверджено «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР» та «Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення».

Відповідно до п.2 Положення, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

Згідно до п.3 Положення, жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_6 народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом ОСОБА_6 народних депутатів за місцем знаходження приміщення. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ОСОБА_6 народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_6 народних депутатів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи клопотання військової частини про включення житлового приміщення до числа службових не було та Криворізька міська рада прийнявши у комунальну власність квартиру, своїм рішенням не надала квартирі статус службової. Тому без відповідних правових підстав квартира не повинна мати статусу службової.

Відповідно до ст.8 ОСОБА_8 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_8 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_8 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_8 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_8 України гарантується.

Згідно до ст.47 ОСОБА_8 України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно до ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи також вбачається, що командування 1936 окремого загону механізації обєднаного загону Держспецтранслужби, вийшло з клопотанням до Виконкому про надання квартири ОСОБА_2 та членам його сімї. На підставі рішення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ОСОБА_1 ради про затвердження протоколів громадської комісії з житлових питань від 19 грудня 2007 року за №912, ОСОБА_2 як на той час службовцю 1936 окремого загону механізації 26 Обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту була виділена службова двокімнатна квартира за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Армавірська, буд.№26, кв.№10 (а.с.112, 113-114).

На підставі протоколу житлової комісії 21 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав ордер на житлове приміщення №9 (а.с.27). Квартира була виділена на ОСОБА_2 та членів сімї, дружину ОСОБА_3 (а.с.14-17).

25 квітня 2011 року у них народився син, - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження 1-КИ №344328 від 19 травня 2011 року (а.с.18). На час розгляду справи вказані особи зареєстровані у вищевказаній квартирі (а.с.19).

За клопотанням представника позивача судом були витребувані докази з 1936 окремого загону механізації та 26 Обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту. З відповідей, які надійшли суду вбачається що після отримання в грудня 2007 року квартири ОСОБА_9 у військових частинах був знятий з квартирного обліку, як особа, що не потребує житла, а також він не був включений до списку осіб які повинні отримати грошову компенсацію для придбання житла (а.с.135, 153-165).

Таким чином суд робить висновок, що дії військової частини про виключення ОСОБА_2 з квартирного обліку та не включення його до списку осіб, які потребують отримання грошової компенсації на придбання житла, свідчать про те, що військова частина надала ОСОБА_2 та членам його сімї житлове приміщення у відповідності до ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він як військовослужбовець, який має вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени його сімї отримали жиле приміщення для постійного проживання.

Суд також вважає, що дії військової частини про відмову ОСОБА_2 в наданні клопотання виключення квартири із числа службових не відповідає чинному законодавству. Військова частина свою відмову мотивувала тим, що ОСОБА_2 був звільнений в запас (на пенсію) у звязку з систематичним невиконанням умов контракту, та відповідно до законодавства, відповідно до п.«п» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовій обовязок та військову службу» від 25 березня 1992 року, це не дозволяє виключення квартири із числа службових. Це також передбачено п.2.14 Інструкції про організацію забезпечення та надання житлових приміщень військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту та членам їх сімей.

Однак, на думку суду, це не відповідає дійсності, та порушує права позивача ОСОБА_2 передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». ОСОБА_2 звільнений на пенсію, з вислугою на військовій службі повних 22 років, що підтверджується пенсійним посвідченням наданим суду.

Статус службової квартири регулюється ЖК України, ОСОБА_6 Міністрів РСР (з подальшими змінами Кабінету Міністрів України) за №37 від 04 лютого 1988 року «Про службові жилі приміщення» затверджено «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР» та «Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення» та ОСОБА_6 кабінету міністрів України №1081 від 03 серпня 2006 року «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».

Відповідно до ч.1 ст.118 ЖК України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_6 народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно ч.1 ст.119 ЖК України, перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. Відповідно до п.37 Цього Переліку, мають право на службові квартири військовослужбовці та працівники Управління державної охорони до одержання постійного жилого приміщення.

Згідно ч.2 ст.121 ЖК України, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Згідно ст.122 ЖК України, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ОСОБА_6 народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення. Однак ОСОБА_2 не був виданий спеціальний ордер, в ордері ніде не вказано, що квартира є службовою та він з сімєю вселяюся в службову квартиру.

Вказані правові норми також вказані в Положенні «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР» затверджених ОСОБА_6 Міністрів України №37 від 04 лютого 1988 року з подальшими змінами.

Згідно ч.1 Положення, це Положення визначає порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними.

Згідно до п.3 Положення, жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_6 народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом ОСОБА_6 народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті ОСОБА_6 народних депутатів.

Однак судом встановлено, що квартира була передана до комунальної власності не як службова та рішення Виконкому про включення квартири до числа службових не було.

Згідно до п.1.5. Наказ Міністра оборони України №577 від 06 жовтня 2006 року «Про затвердження інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних сил України та членам їх сімей житлових приміщень», забезпечення за рахунок Міністерства оборони України військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту на будівництво (купівлю) житла у встановленому порядку.

Судом встановлено, що грошові кошти з Міністерства надійшли з цільовим призначенням, - придбання житла для військовослужбовців, тому суд вважає, що включення квартири в число службових протирічить цільовому призначення перерахованих грошових коштів.

Суд також вважає, що ОСОБА_2 отримав від військової частини не службову квартиру також з наступних підстав.

Відповідно до п.2.1. Інструкції, при наданні службового житлового приміщення військовослужбовці та члени їх сімей не знімаються з обліку осіб,які потребують поліпшення житлових умов за місцем служби. ОСОБА_2 був знятий з квартирного обліку.

Відповідно до 2.4. Інструкції, оперативний облік службових житлових приміщень здійснюється у книзі обліку службових житлових приміщень (додаток 3), яка ведеться квартирно-експлуатаційним органом структурного підрозділу Держспецтрансслужби. Однак згідно до довідки, квартира на обліку загону не стоїть, значиться переданою у комунальну власність.

Відповідно до ст.47 ОСОБА_8 України,кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно до ст.48 ОСОБА_8 України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сімї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ст.3 ЦПК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи до вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги щодо виключення квартири із числа службових та скасування державної реєстрації, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись п.13 ч.1 ст.27 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ч.1 ст.316, ч.ч.1, 2 ст.318, ч.ч.1, 2, 5 ст.319, ч.ч.1, 2 ст.325, ч.1 ст.328, ч.1 ст. 329, ст. 347 ЦК України, ОСОБА_6 Міністрів РСР (з подальшими змінами Кабінету Міністрів України) за №37 від 04 лютого 1988 року «Про службові жилі приміщення», Постановою КМ України від 29 листопада 1999 року №2166 «Про комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митої служби та членів їх сімей», ст.12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ч.1 ст.118, ч.1 ст.119, ч.2 ст.121, ст.122 ЖК України, Наказом Міністра оборони України №577 від 06 жовтня 2006 року «Про затвердження інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям житлових приміщень», ст.ст.8, 24, 47, 48 ОСОБА_8, ст.ст.10, 11, 58-60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 256, 259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнений позов ОСОБА_2 до Управління благоустрою та житлової політики Виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області, 26 Обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту, 1936 окремого загону механізації 26 Обєднаного загону державної спеціальної служби транспорту, Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ОСОБА_1 ради, треті особи, - Виконавчий комітет Покровської районної у місті ОСОБА_1 ради, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної у місті ОСОБА_1 ради, про виключення житлового приміщення з числа службового, скасування державної реєстрації нерухомого майна, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати в реєстрі прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за 1936 окремим загоном механізації 26 Обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33179027) на квартиру АДРЕСА_4, загальна площа якої складає 46,71 кв.м., житлова площа складає 32,2 кв.м. у звязку з відмовою від власності на квартиру та передачу квартири у комунальну власність Криворізької міської ради.

Зобовязати Виконавчий комітет Тернівської районної у місті ОСОБА_1 ради вчинити дії щодо виключення житлової квартири, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Армавірська, буд.№26, кв.№10, загальна площа якої складає 46,71 кв.м., житлова площа складає 32,2 кв.м. із числа службових житлових приміщень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. Ю. Вікторович