Ухвала суду № 66459969, 12.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2017 р. м. Київ К/800/38283/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати накази Міністерства внутрішніх справ України №805 від 29 липня 2014 року та №1535 о/с від 12 серпня 2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу;

- поновити на посаді інспектора організації дорожнього руху Державної автомобільної інспекції по обслуговуванню м. Слов'янськ і Слов'янського району управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області;

- стягнути з управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день постановлення судом рішення;

- визнати незаконним та скасувати наказ №333 о/с від 05 вересня 2014 року начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в частині встановлення вислуги років на службі в органах внутрішніх справ в календарному обчисленні 13 років 11 місяців 27 днів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 травня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №805 від 29 липня 2014 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535 о/с від 12 серпня 2014 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу.

Поновлено капітана міліції ОСОБА_4 на посаді інспектора організації дорожнього руху Держаної автомобільної інспекції з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району управління Державної автомобільної інспекції Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року.

Зобов'язано управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді (включно) за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум грошового забезпечення, виплачених позивачу після його звільнення.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування зазначеного рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явились, суд, на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач проходив службу у відділенні Державної автомобільної інспекції Слов'янського управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 1 серпня 2000 року.

29 липня 2014 року МВС України за фактом порушення окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області службової дисципліни видано наказ №745 «Про призначення та проведення службового розслідування стосовно окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області», яким проведення такого розслідування доручено спеціально створеній комісії.

За наслідками проведеного службового розслідування комісією 29 липня 2014 року складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, затверджений в цей же день Міністром внутрішніх справ України.

Так, службовим розслідуванням встановлено, що представниками так званої «Донецької Народної Республіки» (далі - ДНР) з метою дестабілізації обстановки у східних регіонах України захоплено адміністративні будівлі силових органів Донецької області (МВС, СБУ, прокуратур міст Слов'янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівни, Красного Лиману, Артемівська, інших), взявши їх під повний контроль та у подальшому, шляхом співпраці із окремими службовими особами цих органів, які перейшли на бік ДНР, активно протистояли силам антитерористичної операції, чим нанесли державі непоправних втрат у сфері забезпечення національної безпеки, обороноздатності та фінансової стабільності України.

При цьому, окремі працівники ВДАІ з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, серед яких був і позивач, активно співпрацювали з ополченцями ДНР, надавали їм допомогу, в тому числі ОСОБА_4 причетний до протиправних дій та зв'язків з озброєними представниками ДНР, а саме, позивач продовжував працювати та виконувати накази представників незаконно створених воєнізованих формувань, які захопили м. Слов'янськ, щодо здійснення патрулювання, чергування, виїздів на місця дорожньо-транспортних пригод та оформлення адміністративних матеріалів про дорожньо-транспортні пригоди в період з 12 квітня 2014 року по 7 липня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки запропоновано за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, капітана міліції ОСОБА_4, інспектора організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області слід звільнити з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

В наказі Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року №805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій та Луганській областях», зазначено, що за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_4, інспектора організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району (м. Слов'янськ) управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, звільнити з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 серпня 2014 року №1535 о/с, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) капітана міліції ОСОБА_4, інспектора організації дорожнього руху відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Слов'янськ та Слов'янського району (м.Слов'янськ) управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №333 о/с від 5 вересня 2014 року «По особовому складу» на підставі постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року визначено, вважати вислугу років станом на 12 серпня 2014 року капітану міліції ОСОБА_4 13 років 11 місяців та 27 днів.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для звільнення позивача на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивача правомірно було звільнено із займаної посади за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565, був чинний на момент спірних правовідносин), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення).

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.

Пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

При цьому, аналіз наведених вище законодавчих приписів дає підстави констатувати, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Так, передумовою звільнення за пунктом 66 Положення є ретельне службове розслідування й таке звільнення може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що особа скоїла проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція № 230).

Відповідно до Інструкції №230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення (пункт 5.2) та завершується датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (пункт 5.3).

Згідно з вимогами Інструкції №230 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування (підпункт 6.3.1); брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування (підпункт 6.3.2); висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять) підпункт 6.3.3); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України (підпункт 6.3.4); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (підпункт 6.3.5); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення (підпункт 6.3.6).

Як встановлено судами, службове розслідування відносно окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області призначено наказом №745 від 29 липня 2014 року, висновок службового розслідування складено в той же день, тобто 29 липня 2014 року, наказ №805 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прийнято також 29 липня 2014 року.

Відтак, перед накладенням дисциплінарного стягнення від позивача не відібрано письмових пояснень, тобто наявні ознаки порушення порядку накладення дисциплінарних стягнень.

Пояснення позивача від 22 липня 2014 року не є належним доказом дотримання відповідачами вимог Інструкції №230 при проведенні службової перевірки за фактами неправомірних дій окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області, оскільки відібрані у позивача до призначення вказаної перевірки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ став встановлений службовим розслідуванням 29 липня 2014 року факт співпраці працівників Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області, одним з яких визначено й позивача, з озброєними ополченцями ДНР і ґрунтувався на тому, що ОСОБА_4 в період з 12 квітня по 7 липня 2014 року здійснював патрулювання та виїзди на місця дорожньо-транспортних пригод, з 12 квітня 2014 року по 2 травня 2015 року здійснював чергування та патрулювання, оформлення адміністративних матеріалів про дорожньо-транспортні пригоди (правопорушення) у Слов'янському міському відділу міліції виявлені представниками незаконного формування ДНР.

Проте, у висновку службового розслідування (яке тривало всього 1 день), так і у виданих на його підставі наказах відсутні будь-які вказівки з посиланням на конкретні події та докази щодо вчинення позивачем проступку, що містить ознаки такого порушення.

Відповідачами при звільненні позивача та за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи впливу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачами факту вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС та порушенням процедури проведення службового розслідування, накази МВС України в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на службі.

За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

Що стосується стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції в цій частині, виходив з того, що оплата вимушеного прогулу має здійснюватися за період з 13 серпня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді. Розмір суми, що підлягає стягненню у рішенні апеляційного суду не зазначений.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися неможливо.

Повноваження адміністративного суду при вирішенні справи визначені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, вказавши при цьому норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (пункт 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений і такий спосіб захисту як стягнення коштів із відповідача, який може бути застосований у випадках, прямо передбачених законом.

Згідно із пунктом 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

У системі Міністерства внутрішніх справ України порядок та умови нарахування і виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 7 листопада 2007 року № 1294 (далі - постанова № 1294).

На виконання постанови №1294 Міністерством внутрішніх справ України виданий Наказ №499 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896), яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.6 Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Інструкції передбачено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Отже, за приписами наведених норм, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13).

Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства.

Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог є помилковим.

Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - скасуванню, а в іншій частині залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2015 року в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасувати і в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман