Постанова № 66459535, 04.05.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2017 р. Справа №805/2316/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Троянової О.В.

при секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представника позивача Прокопової О.В.,

представник відповідача Колеснікової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр"

до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2016 року № 0000051400,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Тельманівський кар'єр" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду с позовом до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2016 року №0000051400/том 1 а.с.5-8/.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем його контрагентами, зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити позов.

Відповідач, в судовому засіданні надав заперечення, аналогічні викладеним письмово, відповідно до яких заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства. Крім того, зазначає, що позивачем під час перевірки не було надано пояснень стосовно того, як приймався товар на місці його доставки, які технічні засоби та персонал було використано у виконані даних операцій, у якій кількості понесено витрати у зв'язку із розвантаженням та складуванням запасів і яким чином ці витрати було відображено у бухгалтерському та податковому обліку у момент їх виникнення. Також для перевірки не було надано первинні документи згідно яких проведено первинний облік товарно-матеріальних цінностей, тобто підтверджується факт здійснення господарських операцій. Також зазначає, що товарно-транспортні накладні на перевезення товару мають дефекти змісту/том 2 арк.спр.38-41/.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Тельманівський кар'єр", зареєстроване в статусі юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 04628681, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в Волноваській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області/том 1 а.с.79-81/.

Відповідач - Волноваська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що з 26 травня 2016 року по 15 червня 2016 року відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком Інвест-Строй», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас Метро-Строй» за жовтень 2015 року, на підставі якої було складено акт від 23 червня 2016 року № 782/05-33-14-00/04628681 (надалі - акт перевірки) /том 1 арк.спр.10-34/.

За результатами перевірки (висновок акту стор. 25) відповідачем встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 10970321 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 1131569 грн. та до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 2228600 грн./том 1 а.с.34/.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 23 червня 2016 року позивачем на адресу відповідача були надані заперечення до акту перевірки/том 1 а.с.35-40/.

6 липня 2016 року за вих. № 6617/10/14-013-538 відповідач надав відповідь на заперечення, яким висновки акту перевірки від 23 червня 2016 року були залишені без змін/том 1а.с. 41-47/.

За висновками акту перевірки, згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1статті 58 Податкового кодексу України, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 8 липня 2016 року № 00000051400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2228600 грн. за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України /том 1 а.с.49/.

Отже, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся в суд.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення виходячи з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків(пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично не відбулися, скільки первинні документи, а саме видаткові та податкові накладні не мають юридичної сили первинних документів.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з таких підстав.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр" з його контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність це - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.191 п.14.1 ст.14 14 Податкового кодексу України зазначено, що постачання товарів це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Кодексу вбачається, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, судом встановлено, що 1 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком Інвент-Строй» як постачальником та позивачем як покупцем укладено договір № 2015/10-5, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у специфікаціях/том 1 а.с.157-160/.

Відповідно до специфікацій № 1 від 1 жовтня 2015 року позивачем було придбано товару на суму 13336386 грн. 07 коп., у тому числі ПДВ у сумі 2222731 грн. 01 коп., /том 1 а.с.161/.

На виконання умов договору позивачем була отримана податкова накладна від 19 лютого 2015 року на суму 13336386 грн. 06 коп., у тому числі податок на додану вартість (далі -ПДВ) на суму 2222731 грн. 01 коп./том 1 а.с.217-218/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту, що відобразив у відповідній податковій декларації в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «Альтком Інвент-Строй».

Факт реального виконання умов договору від 1 жовтня 2015 року підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видаткова накладна від 19 жовтня 2015 року № 19/10-1, актом приймання-передавання товарно-матеріальних цінностей від 19 жовтня 2015 року, від 20 жовтня 2015 року, товарно-транспортними накладними від 19 жовтня 2015 року № 19/10-1, № 19/10-2, № 19/10-3, № 19/10-4, № 19/10-5, № 19/10-6, № 19/10-7, № 19/10-8, № 19/10-9, № 19/10-10, № 19/10-11, № 19/10-12, № 19/10-13, № 19/10-14, № 19/10-15, № 19/10-16, № 19/10-17, № 19/10-18, № 19/10-19, № 19/10-20, № 19/10-21, № 20/10-1, № 20/10-2, № 20/10-3, де перевізником зазначено ТОВ «ДАЕМ»/том 1 а.с.162-214/.

Крім того, суд зазначає, що факт реального виконання умов договору від 1 жовтня 2015 року також підтверджується тим, що 5 липня 2013 року між позивачем як заказником та ТОВ «ДАЕМ» як виконавцем укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ДАЕМ/Д/В/S/4т/ЕХ-223. Відповідно до умов договору заказник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії даного договору надавати автотранспортні послуги заказнику відповідно до умов договору/том 1 а.с.220-223/.

На виконання умов договору позивачем була отримана податкова накладна від 31 жовтня 2015 року № 63 на суму 35214 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 5869 грн. 08 коп./том 1 а.с.230-232/.

Факт реального виконання умов договору від 5 липня 2013 року підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 жовтня 2015 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку за жовтень 2015 року № 631, за 1 жовтня 2015 року по 22 квітня 2016 року № 631, актом виконання робіт (надання послуг) від 31 жовтня 2015 року № 327 на суму 35214 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 5869 грн. 08 коп./том1 а.с.226-233/.

Суд зазначає, що зміст укладених договорів узгоджується з основним видом діяльності, які здійснює позивача, а саме добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, судом встановлено, що 20 березня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас Метро Строй» як поклажодавцем та позивачем як зберігачем укладено договір № ТК/Д/В/2-53, відповідно до якого зберігач надає поклажодавцеві комплекс послуг з приймання, зберігання та видачі гранітної продукції, а зберігач оплачує поклажодавцю ці послуги в порядку та на умовах цього договору/том 1 а.с.234-327/.

На виконання умов договору позивачем була отримана податкова накладна від 31 жовтня 2015 року на суму 850 грн., у тому числі податок на додану вартість (далі -ПДВ) на суму 141 грн. 67 коп./том 1 а.с.245-246/.

Суму податку на додану вартість згідно вказаної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту, що відобразив у відповідній податковій декларації в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ «Донбас Метро Строй».

Факт реального виконання умов договору від 20 березня 2012 року підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: актами приймання-передачі від 20 березня 2012 року, від 23 липня 2013 року, від 19 жовтня 2015 року, від 24 листопада 2015 року, актом від 31 жовтня 2015 року № 69 на суму 850 грн., у тому числі ПДВ на суму 141 грн. 67 коп./том 1 а.с.239-247/.

Суд зазначає, що зміст укладених договорів узгоджується з основним видом діяльності, які здійснює позивача, а саме добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом також встановлено, що 19 жовтня 2015 року між позивачем як покупцем та ТОВ «Донбас Метро Строй» як постачальником укладено договір № ТК/Д/В/1-223. Відповідно до умов договору постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує товарно-матеріальні цінності, визначені у специфікаціях/том 1 арк.спр.249, том 2 арк. спр.1-2/.

Відповідно до специфікації від 19 жовтня 2015 року № 1 до договору від 19 жовтня 2015 року позивачем було поставлено товару на загальну суму 9601161 грн. 19 коп., у тому числі ПДВ на суму 1600193 грн. 53 коп./том 2 арк.спр.3/.

На виконання умов договору позивачем були отримані податкові, видаткові накладні від 19 жовтня 2015 року на загальну суму 9601161 грн. 19 коп., у тому числі ПДВ на суму 1600193 грн. 53 коп./том 2 арк.спр.8,11-13/.

Факт реального виконання зазначеного договору підтверджується також актом повернення майна зі сховища від 19 жовтня 2015 року, бухгалтерською довідкою від 22 квітня 2016 року/том 2 арк.спр.6-7/.

Крім того, судом встановлено, що 31 грудня 2015 року між сторонами було укладена Угода про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги, на підставі вимог положення ст. 601 Цивільного кодексу України. Відповідно до якої, сторони прийшли до взаємної угоди про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги на суму 9606261 грн. 19 коп./том 2 арк.спр.4-5/.

Відповідно до цієї Угоди сторони підтвердили, що між ними не має спору відносно характеру зобов'язань, його змісту та умов виконання. Сторони домовились припинити грошові зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами № 01/03-1Х від 01.03.2011 року на суму 21600,00 грн., № 14/05/2012 від 14.05.2012 року на суму 3 833 835,91 грн., № 01/06-1 від 01.06.2011 року на суму 1908423,69 грн., № 01/03-3 від 01.03.2011 року на суму 3842401,59 грн. за вимогами ТОВ «Донбас Метро Строй» до ПАТ «Тельманівський кар'єр»; по договорам № ТК/Д/П/С/1-223 від 19.10.2015 року на суму 9601161,19 грн., по договорам № ТК/Д/В/2-53 від 20.03.2012 року на суму 5100,00 грн. за вимогами ПАТ «Тельманівський кар'єр» до ТОВ «Донбас Метро Строй».

У відповідності до норм ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У цивільному праві одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного кодексу України).

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Також, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

1 березня 2011 року між позивачем як майнодавцем та ТОВ «Донбас Метро Строй» як зберігачем укладено договір зберігання № 01/03-1Х. Відповідно до умов договору майнодавець передає, а зберігач приймає та зобов'язується зберігати впродовж строку дії договору товарно-матеріальні цінності відповідно до акту приймання-передавання/том 2 арк.спр.14-15/.

На виконання умов договору позивачем була отримана податкова накладна на загальну суму 1200 грн., у тому числі ПДВ на суму 200 грн./том 2 арк.спр.32/.

Крім того, факт реального виконання договору від 1 березня 2011 року підтверджується актами приймання-передавання, наявними в матеріалах справи від 1 березня 2011 року, від 1 вересня 2011 року, від 2 вересня 2011 року, від 6 вересня 2011 року, від 2 листопада 2011 року, від 3 листопада 2011 року, від 7 лютого 2012 року, актом приймання-передавання робіт (послуг) від 31 жовтня 2015 року № 31/10-1у/том 2 арк.спр.17-26/.

31 серпня 2016 року судом призначено судово-економічну експертизу. На вирішення експерта були поставлені наступні запитання: чи підтверджується документально висновки акту перевірки Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 23.06.2016 року №782/05-33-14-00/04628681 про порушення ПАТ "Тельманівський кар'єр" п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 ПКУ, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту на 1 097 031грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту на 1 131 569грн. та до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 228 600грн. на підставі яких Волноваською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2016 №0000051400/том2 арк.спр.76-77/.

За результатами проведеної експертизи, відповідно до висновку експерта від 16 грудня 2016 року № 170/26 висновки акту перевірки Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 23.06.2016 року №782/05-33-14-00/04628681 про порушення ПАТ "Тельманівський кар'єр" п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 ПКУ, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту на 1 097 031грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) кредиту на 1 131 569грн. та до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2 228 600грн. на підставі яких Волноваською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2016 №0000051400 документально не підтверджено/том 2 арк.спр.105-112/.

Експерт у своєму висновку зазначає, що придбання ПАТ «Тельманівський кар'єр» ТМЦ та послуг у своїх контрагентів підтверджується наданими на дослідження первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 201.1ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Також в Акті перевірки Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області № 782/05-33-14-00/04628681 від 23.06.2016р. документально не доведено, що товарно-матеріальні цінності та послуги, які придбані ПАТ «Тельманівський кар'єр» використовувались не в оподатковуваних операціях та на цілі не пов'язані з господарською діяльністю ПАТ Тельманівський кар'єр».

Отже, проведеним дослідженням, в обсязі наданих документів встановлено, що документально підтверджуються господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей, отриманню послуг у контрагентів ТОВ «Альтком «Інвест-Строй», ТОВ «ДАЭМ», документально підтверджується оприбуткування ТМЦ, отриманих від ТОВ «Аль «Інвест-Строй», відображення отриманих послуг від ТОВ «ДАЭМ» в бухгалтерському обліку ПАТ «Тельманівський кар'єр»; документально підтверджується зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «ДАЄМ» в бухгалтерському обліку ПАТ «Тельманівський кар'єр» в рахунок погашення заборгованості за отримані послуги; надані на дослідження податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755; обсяги придбання за податковими накладними значаться в наданій на дослідження податковій декларації з податку на додану вартість ПАТ «Тельманівський кар'єр» за жовтень 2015 року (додаток № 5); у листах ТОВ «Альтком «Інвест-Строй», ТОВ «ДАЭМ» на запит ПАТ «Тельманівс кар'єр» наведено про реєстрацію податкових накладних за наведеними операціями у Єдиному реєстрі податкових накладних, суми ПДВ відображені у складі податкових зобов'язань декларацій з ПДВ контрагентів за жовтень 2015 року; отримані ТМЦ рахуються у складі активів підприємства, як ресурс, використання якого, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Виходячи з наведеного, в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта - економіста, висновки Акту перевірки Волноваської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 23.06.2016 року №782/05-33-14-00/04628681 про порушення ПАТ «Тельманівський кар'єр» п.198.1, п.198.2, 198.3 ст. 198 ПКУ, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 1131569 грн. заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 1131569 грн. та до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 2228600грн., на підставі яких Волноваською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2016 №0000051400, не підтверджено документально.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності. Так, відповідно до п.44.1 для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення ); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку ); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, визначає, що первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п. 2.4 Положення: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства; зміст і обсяг господарської операції, одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробка і використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. 3.7 Положення інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься в згрупованому вигляді в бухгалтерські звіти, порядок складання яких установлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме, договори укладені з ТОВ «Альтком Інвест-Строй», ТОВ «Донбас Метро-Строй», ТОВ «ДАЕМ», специфікації, видаткові накладні, акти, тощо, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарської операцій за договорами поставки із ТОВ «Альтком Інвест-Строй», ТОВ «Донбас Метро-Строй», ТОВ «ДАЕМ» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем до перевірки надавались всі вищенаведені документі, про що також свідчить зміст Акту перевірки, проте зазначені документи не взяті до уваги при формуванні висновків Акту перевірки.

Щодо інформації про технічні характеристики, гарантійні зобов'язання, сертифікати відповідності, паспорти якості продукції до поставленого товару слід відмітити, що для Позивача не було суттєвим, оскільки поставлена продукція відповідала вимогам нормативно-технічної документації щодо обладнання підприємства, та повністю забезпечувала дотримання виконання виробничо-технічного процесу під час виготовлення вогнетривкої продукції для кінцевих споживачів. Здебільшого, виготовлення такої продукції здійснюється відповідно до технічних відомостей про виробництво з огляду на наявне обладнання підприємства, через відсутність нормативно регламентованої документації (ГОСТ, ДСТУ, ТУ і т. і.).

Зазначені обставини жодним чином не порушують договірних засад із контрагентом, жодних недоліків неналежної якості товару під час його використання у господарській діяльності не було виявлено.

Відсутність окремих сертифікатів відповідності, паспортів якості продукції, документації, яка містить технічні характеристики придбаної продукції не може мати вплив на формування платником податку податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України, та в тому числі свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Стосовно неповноти заповнення товарно-транспортних документів, за якими товар був отриманий від контрагентів суд зазначає наступне.

Товарно-транспортна накладна оформлюється при перевезенні вантажним автомобільним транспортом і є обов'язковим документом для того підприємства, що надає такі послуги.

Відсутність товарно-транспортної накладної або її неналежне оформлення не дає права на відображення сум у податкових витратах відповідних транспортних послуг. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначають взаємовідносини по перевезенню вантажів для обліку транспортної роботи. Тобто, в даному випадку, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, враховуючи, що поставка товару здійснювалась контрагентами позивача, відсутність або неналежне оформлення ними товарно-транспортних накладних не може тягнути собою висновків щодо нереальності господарських операцій та застосування відповідних негативних правових наслідків до позивача.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Всі правочини із зазначеними контрагентами позивача укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони під час здійснення господарських операцій мали правовий статус платників ПДВ, що зокрема підтверджується даними, розміщеними на офіційному сайті ДФС України «Електронний кабінет платника податків»: https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/public/ reestr.jspx.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей, як, зокрема, про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів тощо.

В свою чергу, статтею 10 цього Закону визначено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До того ж, адміністративна та судова практика за даними питаннями виходить з презумпції добросовісності платника, яка підтримує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Тобто, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (чинна назва Реєстру - Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем не надано інформації щодо наявності відомостей про скасування свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість підприємств-контрагентів позивача чи визнання їх недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання відповідних договорів.

Суд звертає увагу на те, що станом на дату укладення і виконання угод з контрагентами, ці суб'єкти господарювання були зареєстровані у передбаченому законодавством порядку і були платниками ПДВ, тобто вони мали спеціальну податкову та цивільну правосуб'єктність.

Окрім того, відповідно до правової позицій Вищого адміністративного суду України наявність реєстрації контрагента на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб'єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника.

Слід відмітити, що сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами, контрагенти позивача та позивач, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із ТОВ «Альтком Інвест-Строй», ТОВ «Донбас Метро-Строй», ТОВ «ДАЕМ».

Суд звертає увагу, що вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про недійсність правочинів укладених між позивачем та ТОВ «Альтком Інвест-Строй», ТОВ «Донбас Метро-Строй», ТОВ «ДАЕМ». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню експедиторських послуг за вказаним договором із його господарською діяльністю та фактичне використання їх у власній господарській діяльності.

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості придбаних у ТОВ «Альтком Інвест-Строй», ТОВ «Донбас Метро-Строй», ТОВ «ДАЕМ» товарно-матеріальних цінностей із господарською діяльністю позивача.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного ( податкового) періоду, визначена згідно з розділом п'ять цього Кодексу.

Згідно вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 201 Податкового Кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктами 201.4, 201.7 ст.201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна складається в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника); виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до інформації, викладеної в листах наданих на адресу позивача від ТОВ «Альтком Інвест-Строй»: податкову накладну №1 від 19.10.2015 р. на загальну суму 13336386,06 грн. зареєстровано в ЄРПН (реєстраційний номер 9220987115) та відображено у складі податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за жовтень 2015 р., від ТОВ «ДАЄМ»: податкову накладну №63 від 31.10.2015 р. на загальну суму 35214,15 грн. зареєстровано в ЄРПН та відображено у складі податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за жовтень 2015 р (реєстраційний №9236184519) ( том 3 ар.с.24-26).

Відповідно до листа ТОВ «Донбас Метро-Строй» повідомлено, що на відповідальному зберіганні знаходяться ТМЦ відповідно до умов договору № 01/03-1Х від 01.03.2011 року, укладену угоду не розірвано, послуги надаються.

Заперечень з приводу зазначеної інформації відповідачем не надано.

Враховуючи зазначене, виникнення у позивача права на формування податкового кредиту, за наслідками господарських операцій з ТОВ «Альтком Інвест-Строй», ТОВ «Донбас Метро-Строй», ТОВ «ДАЕМ» підтверджено відповідними податковими накладними. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини у рішеннях, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, про що відповідачем в акті перевірки не зазначається.

В діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за зазначеними обставинами, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, в зв'язку з чим, можливо зробити висновок про необґрунтованість завищення відповідачем податкового кредиту.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за наслідками неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов'язків щодо несвоєчасного виконання власних податкових зобов'язань перед бюджетом не повинна бути покладена на добропорядних платників податку та не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

У відповідності до практики Верховного суду України позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а фіктивна діяльність позивача навпаки не доведена.

У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що Слідчим відділом Волноваського відділу поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню № 420156051630000008 від 19 лютого 2016 року, порушена за фактом скоєння злочину передбаченого частиною 1 статті 336 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ПАТ "Тельманівський кар'єр" /том 2 а.с.71/.

Однак, суд звертає увагу, що за відсутності відповідного вироку суду щодо кримінального провадження та без наведення доказів суперечності відповідних правочинів інтересам держави, суд не бере до уваги зазначену інформацію.

Також, доказів на підтвердження того, що в кримінальному провадженні № 420156051630000008 існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Публічному акціонерному товариству "Тельманівський кар'єр" судові витрати у сумі 33429 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр" до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2016 року № 0000051400, задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.07.2016 року № 0000051400.

Стягнути з Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Тельманівський кар'єр" витрати по сплаті судового збору у розмірі 33429 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 4 травня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 12 травня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Троянова О.В.