Рішення № 66459186, 10.05.2017, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1620/16-ц

Провадження № 2/144/189/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді Задорожної Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Кошмелюк А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теплик справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПРИВАТБАНК до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

встановив:

В листопаді 2016 року ПАТ КБ ПРИВАТБАНК звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 20 072 грн. 98 коп., судових витрат у справі, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 грудня 2010 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір б/н, відповідно до якого останньому було надано кредит в розмірі 1 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказує на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, кредит у визначені договором строки не повертає і станом на 31 жовтня 2016 року має заборгованість, яка складається з 1 445 грн. 03 коп. заборгованості за кредитом, 14 195 грн. 90 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 00 грн. 60 коп. заборгованості за пенею і комісією, 500 грн. штраф(фіксована частина), 932 грн. 05 коп. штраф(процентна складова).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 26 грудня 2016 року, позовні вимоги про стягнення заборгованості підтримав.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, вказав, що проти позову заперечує та просить застосувати строк позовної давності до штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Позивачем надано суду анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану відповідачем ОСОБА_2 17 грудня 2010 року, яка разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає договір між банком та відповідачем(а.с.68). Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати кредитного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Отже, подавши заяву від 17 грудня 2010 року, відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку.

Відповідач не заперечує факту отримання коштів, їх погашення, а відповідно і виконання умов кредитного договору.

Статтею 204 ЦК Українивизначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У частинах 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ч. 1ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього кодексу, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 зазначеної вище глави ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1 445 грн. 03 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

- 2 -

Із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 6-7) вбачається, що процентна ставка за користування кредитом змінена банком в порядку, визначеному Умовами та Правилами надання банківських послуг (п.1.1.3.2.3.), а саме з 1 квітня 2015 року збільшена до 43,20%. Проте, позивачем не надано доказів щодо домовленості сторін з приводу такої зміни процентної ставки за користування кредитом.

Враховуючи норми ст. 651 та ст. 1056-1 ЦК України, положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки на підставі п.1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг є нікчемними, в звязку з чим при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід враховувати діючу на момент укладення договору процентну ставку в розмірі 36% річних.

Таким чином, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь банку підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 36% річних за весь період, що було погоджено сторонами під час укладення договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором (а. с.6-7), заборгованість за процентами нарахована банком за період з 31 березня 2011 року по 31 жовтня 2016 року.

Виходячи із розміру процентної ставки 36% річних, за період з 31 березня 2011 року по 31 жовтня 2016 року до стягнення підлягають проценти в сумі 2 861 грн. 16 коп. (1 980 днів прострочення (з 31 березня 2011 року по 31 жовтня 2016 року) х 1 445 грн. 03 коп. ( заборгованість за кредитом) х 36% (річна процентна ставка) : 360 днів (кількість днів в році, що визначена домовленістю сторін при укладенні договору) = 2 861 грн. 16 коп.). Оскільки, із розрахунку заборгованості (а.с.6-7) вбачається, що за період з 31 березня 2011 року по 31 жовтня 2016 року відповідачем ОСОБА_2 частково погашались нараховані проценти, а всього за вказаний період було сплачено 1 407 грн. 70 коп. процентів(колонка 11 розрахунку), тому з відповідача необхідно стягнути заборгованість по процентам в розмірі 1 453 грн. 46 коп.(2 861 грн. 16 коп. 1 407 грн. 70 коп.).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

Із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 6-7) вбачається, що банком нарахована до стягнення з відповідача комісія та пеня однією сумою (колонки 13, 14) в загальній сумі 3 000 грн. 00 коп., при цьому суми одноразових нарахувань становили 01 червня 2013 року та 01 вересня 2013 року по 50 грн., а з 01 грудня 2013 року по 31 жовтня 2016 року - по 100 грн. щомісячно.

Таким чином, із наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити окремі суми комісії та пені, а відтак перевірити, чи нараховані вони відповідно до умов договору.

Крім того, нарахування пені та комісії разом не узгоджується із нормами цивільного законодавства України та умовами укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки підстави для нарахування пені та комісії різні, пеня та комісія мають різну правову природу.

За наведених обставин суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення з відповідача пені та комісії.

Щодо вимог про стягнення штрафів, то суд виходить з того, що пунктом 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобовязань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.

Враховуючи розмір заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача 2 898 грн. 49 коп. (1 445 грн. 03 коп. (заборгованість за кредитом) + 1 453 грн. 46 коп. (заборгованість за процентами), сума штрафу (процентної складової) за порушення строків платежів складає 144 грн. 92 коп.(2898,49 х 5%), а тому штраф має бути стягнутий з відповідача в розмірі 644 грн. 92 коп. (500 грн.(фіксована частина) + 144 грн. 92 коп.(процентна складова)).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути заборгованість, яка складається з 1 445 грн. 03 коп. заборгованості за кредитом, 1 453 грн. 46 коп. процентів за користування кредитом та 644 грн. 92 коп. штрафів, а всього 3 543 грн. 41 коп.(1 445 грн. 03 коп. + 1 453 грн. 46 коп. + 644 грн. 92 коп.).

Вирішуючи заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності до штрафних санкцій, то суд вважає, що відповідачем не доведено пропущення строку позовної давності позивачем, оскільки у цій заяві навіть не зазначено від якої дати, на думку відповідача, необхідно відраховувати строк позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості щодо штрафних санкцій.

Щодо судових витрат, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 1378 грн., які були понесені позивачем та документально підтверджені(а.с.1), то вони відповідно до вимог ст.88 ЦПК України присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачем було заявлено до стягнення 20 072 грн. 98 коп., а до задоволення підлягає сума боргу в розмірі 3 543 грн. 41 коп., що становить 17,65% (3 543,41 х 100% : 20 072,98) від заявлених вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню в розмірі 243 грн. 22 коп.(1 378 грн. х 17,65%), які слід стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 530, 614, 629,1054 ЦК України, ст.ст.3,10,15,60,88,209,213,215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути заборгованість за договором № б/н від 17 грудня 2010 року

- 3 -

станом на 31 жовтня 2016 року в розмірі 3 543 грн. 41 коп.(три тисячі пятсот сорок три гривні, 41 коп.), яка складається 1 445 грн. 03 коп. (одна тисяча чотириста сорок пять гривень, 03 коп.) заборгованості за кредитом, 1 453 грн. 46 коп. (одна тисяча чотириста пятдесят три гривні, 46 коп.) нарахованих відсотків за користування кредитом та 644 грн. 92 коп. (шістсот сорок чотири гривні, 92 коп.) штрафів, з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (рах.№29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 243 грн. 22 коп.(двісті сорок три гривні, 22 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 травня 2017 року.

СУДДЯ