Ухвала суду № 66458864, 11.04.2017, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/588/17

Провадження № 1-кп/367/278/2017

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2017 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: Шестопалової Я.В.

суддів: Карабаза Н.Ф., Пархоменко О.В.

при секретарі: Герасімчук Ю.О.

за участю:

прокурора: Шагана В.М.

захисника: ОСОБА_1

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Ірпеня кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016100100014106 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, раніше не судимого, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області з Київської місцевої прокуратури № 10 м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12016100100014106 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28.03.2017р. колегією суддів кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні, прокурор висловив думку про те, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у строки, визначені КПК України, з викликом в судове засідання учасників розгляду та свідків. Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив суду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, який спливає 06.04.2017р.. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та ч. 3 ст. 307 КПК України, а також наявність ризиків, у зв'язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинувачену обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 не заперечував проти призначення справи до судового розгляду. Разом із тим, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, вважав, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого прокурор мотивує його реєстрацією на аккупованій территорії у м. Донецьку, що є дискримінацією. Також захисник просив змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він має місце проживання в Київській області. Зауважив, що при обранні запобіжного заходу прокурором не було надано усіх даних характеризуючи особу обвинуваченого, який раніш працював в правоохоронних органанах має нагороди та подяки, раніше судимий не був. Крім того, захисник вважав, що відсутні будь-які підстави вважати, що обвинувачений буде перешкоджати досудовому слідству, здійснювати вплив на свідків, переховуватись від органу досудового слідства, намагатись знищити докази.

Обвинувачений ОСОБА_2 у підготовчому засіданні не заперечував проти призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, та підтримав заперечення свого адвоката щодо продовження йому строків тримання під вартою. Також просив замінити йому тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання його співмешканки у м. Ірпінь, де він фактично проживав до арешту.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, колегія суддів дійшла до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у звязку з його невідповідністю вимогам КПК України, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Так, у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому(рішення від.01.03.2001р., справа «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступень тяжкості кримінального правопорушення, тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статі кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і обєктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від предявленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист.

Колегія суддів вивчивши обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні, прийшла до висновку, що всупереч ст. 291 КПК України даний обвинувальний акт не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, яке прокурор вважає встановленим, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2, у скоєнні кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та ч. 3 ст. 307 КК України, складеного старшим слідчим ВП № 4 Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 30.01.2017 року та затвердженим прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_4 30.01.2017р. вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки в ньому відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, пред'явлене обвинувачення та формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, містить істотні недоліки, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Так, в обвинувальному акті при викладенні обставин та обвинувачення зазначено, що ОСОБА_2 маючи умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту наркотичного засобу та психотропних речовин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці та у невстановленої особи незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, особливо небезпечну психотропну речовину тенамфетамін (МДА) та психотропну речовину амфетамін у особливо великому розмірі, які в подальшому зберігав з метою збуту за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

З даної частини викладу фактичних обставин встановлених прокурором, що міститься в обвинувальному акті, не зрозуміло, чи придбав обвинувачений наркотичний засіб та психотропну речовину одночасно чи в різні проміжки часу, чи в одному ж тому місці, чи в однієї особи. Крім того, вказано, що дані наркотичні та психотропні засоби були придбані в особливо великих розмірах, однак не конкретизовано кількість, обєм або масу. Також не вказано й час зберігання даних наркотичних засобів, що є суттєвим для розгляду даного провадження та кваліфікації дій обвинуваченої.

Також в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_2 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, з метою подальшого збуту розфасував у прозорі полімерні пакети з пазовими замками частини раніше придбаних особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу та психотропної речовини амфетамін. Однак з такого викладу обвинувачення не зрозуміло, яку саме кількість канабісу та амфетаміну було ОСОБА_2 розфасовано у прозорі полімерні пакети з пазовими замками.

Після чого, в обвинувальному акті прокурором описуються дії ОСОБА_2, спрямовані на перевезення наркотичних та психотропних речовин без зазначення точного часу вчинення таких дій, а саме що обвинувачений потім з метою подальшого транспортування поклав 1 пакет з психотропною речовиною амфетамін до свого гаманця, який розмістив у чоловічу сумку, в яку також поклав 6 пакетів з психотропною речовиною амфетамін та 7 пакетів з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, а також розмістив у автомобілі НОМЕР_1, у футлярі для окулярів прикріпленому до даху авто над дверима з боку водійського сидіння 5 пакетів з психотропною речовиною амфетамін; у ніші водійських дверей у гаманці 24 пакети з психотропною речовиною амфетамін, у багажному відділенні зазначеного автомобіля 1 пакет з особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом. При цьому з даного опису не зрозуміло яку саму психотропну речовину (чи ту яку придбав та розфасував за місцем свого проживання, чи ні), який її обсяг був розфасований обвинуваченим.

В подальшому прокурор вказує, що ОСОБА_2 продовжуючи свою злочинну діяльність, зберігаючи при собі у чоловічій сумці, а також в автомобілі НОМЕР_1, що знаходився у його користуванні, вищевказані особливо небезпечний наркотичний засіб та психотропну речовину ОСОБА_2 з метою збуту перевіз їх за допомогою вказаного транспортного засобу з місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 до будинку №3-А по вул. Бориса Грінченка в м. Києві, де був виявлений співробітниками поліції, при цьому часу вчинення таких дій не заначено.

З такого викладу фактичних обставин справи та обвинувачення не вбачається ні кількість, ні розмір (масси) наркотичних та психотропних речовин, які обвинувачений придбав, розфасував, зберігав та перевозив та час вчинення вказаних діянь.

Таким чином прокурором в фактичних обставинах дії обвинуваченого щодо розфасування психотропної речовини та наркотичного засобу викладені незрозуміло, непослідовно, некоректно та в взагалі не зазначено чи увесь обєм психотропної речовини та наркотичного засобу, які зберігав ОСОБА_2 був ним розфасований, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та впливають на кваліфікацію дій особи.

Крім того, в обвинувальному акті як в фактичних обставинах справи так й при формулюванні обвинувачення прокурором викладено підстави та наслідки проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого та повний опис виявленого та вилученого у нього майна. Далі викладені висновки експертиз, проведених на досудовому слідстві.

Відповідно до ст. 84, ст. 101 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отриманні у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Висновок експерта є процесуальним джерелом доказів, який має докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, які не є обовязковими для особи або органу, яка здійснює провадження.

Колегія суддів, вважає, що описання в обвинувальному акті змісту протоколу огляду місця події та висновків експерта не є викладом фактичних обставин по конкретному кримінальному провадженню, які прокурор вважає встановленими, а тим більш формулюванням обвинувачення, в розумінні вимог діючого КПК України та практики Європейського суду з прав людини, та є посиланням прокурора на зібраний під час досудового слідства у даному кримінальному провадженні докази.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступень тяжкості кримінального правопорушення, тощо.

Втім, сформульоване обвинувачення в даному обвинувальному акті не містить в собі конкретних даних про події злочинів, за якими обвинувачується ОСОБА_2, та не містить персоніфікації кожного діяння вчиненого ОСОБА_2 в якому останній обвинувачується із правовою кваліфікацією кожного кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Крім того, вивчивши обвинувальний акт в даному провадженні колегія суддів прийшла до висновку, що при викладі правової кваліфікації кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_2 слідчим, який складав обвинувальний акт, та прокурором, який його затвердив, порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 (далі - Конвенція), положення якої підлягають застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 9 КПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Пунктом 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Частина 5 ст. 17 КПК України (відповідно до якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою) встановлює механізм втілення презумпції невинуватості під час здійснення кримінального провадження, якого з огляду на вимоги ч. 1 ст. 9 КПК України повинні дотримуватися не тільки суд, а й прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади, зокрема, і під час складання та затвердження обвинувального акту.

Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, колегія суддів дійшла висновку, що в порушення вимог наведених ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції в обвинувальному акті стверджується, що кримінальний злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КПК України та кримінальний злочин, ч. 3 ст. 307 КПК України, вчинений ОСОБА_2.

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що слідчим під час складання обвинувального акту та прокурором при його затвердженні, всупереч вимогам ч. 5 ст. 17 КПК України в обвинувальному акті допущено порушення презумпції невинуватості, оскільки в ньому містяться твердження, що обвинувачений вчинив кримінальні злочині, що не відповідає поводженню з невинуватою особою.

З урахуванням засади змагальності кримінального провадження, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за цим обвинувальним актом, складеним з грубими порушеннями вимог ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції щодо недотримання презумпції невинуватості.

Статтею 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення, однак це є правом прокурора, а не обов'язком, а відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом. Тому, з урахуванням того, що в силу ст. 22 КПК України підтримання державного обвинувачення в суді здійснюється лише прокурором, і без дотримання останнім загальних засад кримінального провадження, суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що прокурором не було дотримано вимог закону, оскільки направлений прокурором обвинувальний акт містить у собі не зрозумілий та неконкретний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, які не відображають усі фактичні обставини скоєння обвинуваченим злочинів, у яких він обвинувачується, а також викликає незрозумілість у послідовності його дій, часу і місця їх вчинення, що тягне за собою й незрозумілість та неконкретність сформулюваного обвинувачення.

Судом звертається увагу на те, що статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування або розписки про отримання копії обвинувального акту після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.

Такі недоліки як відсутність в обвинувальному акті зрозумілого та конкретного викладу усіх фактичних обставин вчиненого кримінального злочину, які прокурор вважає встановленими, непослідовність та не конкретний їх виклад, та відсутність належним чином сформульованого обвинувачення, свідчать про оформлення обвинувального акту з недотриманням вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, та такі недоліки не можуть бути усунуті у іншому порядку, аніж шляхом повернення обвинувального акту прокурору.

Крім того, в порушення вказаних вимог закону, до обвинувального акту, додано не належним чином оформлений реєстр матеріалів досудового розслідування, оскільки він не відповідає вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, у відповідності до якої, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 110 КПК України процесуальним рішенням є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

У доданому реєстрі матеріалів досудового розслідування в супереч вимогам ст.ст. 109, 110 КПК України, у частині 2 «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» взагалі відсутнє таке рішення як «Обвинувальний акт».

Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України, впродовж розумного строку, який суд визначає у продовж 10 днів з моменту його отримання.

Крім того, розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Шагана В.М. про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та клопотання прокурора, дійшла висновку що клопотання прокурора підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03.02.2017р. обвинуваченому ОСОБА_2 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін застосування якого спливає 06.04.2017р..

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та ч. 3 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким та особливо тяжким злочинами, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років позбавлення волі, провину у предявленому обвинуваченні він не визнає, постійного місця проживання в Київі та Київській області та місця роботи обвинувачений не має, колегія суддів проходить до висновку, про наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений перебуваючи на волі може переховуватись від суду, з метою уникнення покарання за скоєне, незаконно впливати на покази свідків, понятих, які ще не допитувались у судовому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він обвинувачується.

Враховуючи вище викладене та аналізуючи зібрані в сукупності доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язків, у зв'язку з чим вважає, що є достатні підстави для продовження строку застосування до нього такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою строком на 60 днів.

Суд не може прийняти доводи сторони захисту з приводу того, що застосовування до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, та що обвинуваченому може бути обраний домашній арешт за місцем проживання його співмешканки, оскільки ризики наведені прокурором заслуговують на увагу, а наявність місця проживання у співмешканки обвинуваченого не є гарантією виконання ним своїх процесуальних обовязків та запобіганню спробам переховуватись від суду, з метою уникнення покарання за скоєне, незаконно впливати на покази свідків, понятих, які ще не допитувались у судовому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він обвинувачується.

Строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою становить 60 (шістдесят) днів.

Початок строку дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 03.04.2017р. по 01.06.2017р., включно.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 110, 291, 314, 315, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора щодо продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у СІЗО м. Києва і Київської області Державної пенітенціарної служби України відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити на 60 ( шістдесят) днів.

Початок строку дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 03.04.2017 року по 01.06.2017 року, включно.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного в ЄРДР за № 12016100100014106 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 10 м. Києва для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде обєктивно достатнім для усунення цих недоліків, а саме протягом 10 днів з моменту його отримання.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору, може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим впродовж семи днів з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_5

Судді: Н. Ф. Карабаза

ОСОБА_6