Рішення № 66457394, 04.05.2017, Господарський суд Тернопільської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

04 травня 2017 року Справа № 921/215/17-г/17ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ, в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Тернопіль

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, м.Бучач Тернопільської області

про стягнення 92924,48грн,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №1083 від 12.12.2016;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №09-02/12-90 від 10.04.2017.

В судовому засіданні представникам сторін розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу здійснювалася технічними засобами в порядку ст.811 ГПК України за допомогою програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» на диск CD-R серійний № LH3115UJ11125474D4.

Позивач - публічне акціонерне товариство «Укртелеком», м.Київ, в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м.Тернопіль, звернувся 28.03.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№231 від 28.03.2017) до господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, м.Бучач Тернопільської області, про стягнення 92924,48грн заборгованості по витратах, за надані в грудні 2015 року та протягом 2016 року телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам м.Бучач та Бучацького району.

Ухвалою суду від 31.03.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.04.2017 з подальшим оголошенням перерви до 04.05.2017.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові з урахуванням наданих додаткових пояснень №10-09/54 від 07.04.2017 (вх.№9084 від 07.04.2017).

Представник відповідача згідно поданого відзиву на позов №09-02/1282 від 10.04.2017 (вх.№9296 від 11.04.2017) позовні вимоги в частині стягнення вартості послуг, наданих в період з січня по грудень 2016 року на суму 91021,93грн заперечив з посиланням на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на оплату даних послуг; відсутність договірних правовідносин між сторонами спору щодо відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг; неподання позивачу списків осіб, які мають право на пільгу; не підписання Актів звірення по пільгах з оплати послуг звязку. Заборгованість з оплати послуг, наданих в грудні 2015 року, вартістю 1902,55грн, відповідач визнав, сплативши кошти в процесі розгляду справи (платіжне доручення №697 від 24.04.2017 долучено до справи), у звязку з чим позивач у клопотанні від 04.05.2017 (вх..№10392) просив припинити провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши додатково представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (далі - Правила), інших законодавчих актів України.

Відповідно до п.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 визначено, що встановлені законом пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Як свідчать матеріали справи, публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Тернопільської філії протягом 2015-2016 років надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м.Бучач та Бучацького району, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства».

У приписах вказаних законів закріплені норми, якими передбачено надання пільг певним категоріям громадян при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги), і такі є нормами прямої дії.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з Державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст.86 та ст.102 Бюджетного кодексу України вбачається, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Так, п.2 вказаної Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п.3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктами 1, 14 Положення про управління соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації передбачено, що останнє утворене головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах району забезпечує виконання покладених на управління завдань; є юридичною особою публічного права.

Відповідно до п.8 вказаного Положення Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою районної державної адміністрації згідно із законодавством про державну службу за погодженням з директором департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації в установленому законодавством порядку.

Як зазначено у пп.28 п.5 Положення Управління, відповідно до визначених повноважень, виконує функції, зокрема, з питань реалізації соціальної підтримки: організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв'язку, пільг на придбання твердого палива і скрапленого газу та пільгового проїзду окремим категоріям громадян, інших пільг, передбачених законодавством України, компенсації особам, які згідно із Гірничим законом України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення тощо; проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян та призначені житлові субсидії населенню.

У звязку із наведеним, розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - громадян міста Бучач та Бучацького району, є Управління соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови і Порядку №256, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватися відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Таким чином, суд доходить висновку, що законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають в силу прямої вказівки закону і не залежать від бажання сторін.

Згідно ч.1 п.8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч.2 п.8 Порядку).

Водночас, як вбачається з листа Міністерства фінансів України №31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016, Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» субвенцію на відшкодування витрат за надані пільги з оплати послуг зв'язку не передбачено, у звязку з чим зазначено, що надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Як свідчать матеріали справи, Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Бучач та Бучацького району (ветеранам ВВВ, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранам військової служби та інвалідам армії, багатодітним сімям), а саме:

- у грудні 2015 року на суму 25606,57грн, з яких непогашеними (на дату подання позову) залишилися на суму 1902,55грн;

- протягом січня-грудня 2016 року на суму 91993,10грн, з яких непогашеними є вимоги в розмірі 91021,93грн.

Факт надання телекомунікаційних послуг Тернопільською філією ПАТ «Укртелеком» та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, у вказаний період підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року (форми №2-пільга, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007), Актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозвязку станом на 01.01.2016 (в кількості 4 шт.).

З письмових пояснень позивача №10-09/54 від 07.04.2017 (вх.№9084 від 07.04.2017) та долучених до нього документів вбачається, що позивач в порядку п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги направляв відповідачу щомісячно (до червня 2016 року простою кореспонденцією, а починаючи з липня 2016 року рекомендованими листами з описом вкладення) для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти супровідними листами №06/2-11-247 від 20.07.2016, №06/2-11-272 від 04.08.2016, №06/2-11-354 від 05.09.2016, №06/2-11-375 від 04.10.2016, №06/2-11-433 від 04.11.2016, №06/2-11-510 від 05.12.2016, №06/2-11-3 від 05.01.2017.

Оскільки, всупереч положенням чинного законодавства, відповідач не здійснив в повній мірі відшкодування понесених позивачем витрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам (споживачам) міста Бучач та Бучацького району у період з грудня 2015 по грудень 2016 року, публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Тернопільської філії звернулося із даним позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації заборгованості в загальній сумі 92924,48грн, з яких 1902,55грн заборгованість з оплати послуг, що були надані в грудні 2015 року та 91021,93грн за період з січня по грудень 2016 року в примусовому порядку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому суд виходив з такого.

Положення ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають визначені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України (частина 3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації»).

Положеннями Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги) для певних категорій населення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися обов'язки по наданню пільговим категоріям громадян (споживача) міста Бучач та Бучацького району телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

На виконання вимог вищезазначених Законів України, Тернопільською філією публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в період з грудня 2015 по грудень 2016 року були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Бучач та Бучацького району, а саме: у грудні 2015 року на суму 25606,57, із яких непогашеною є заборгованість в сумі 1902,55грн, що підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за грудень 2015 року (форми №2-пільга); за січень-грудень 2016 року на суму 91993,10грн, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за вказаний період (форми №2-пільга), із яких непогашеною є заборгованість в розмірі 91021,93грн.

Згідно з п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою «2-пільга».

З пояснень представника позивача та долучених до матеріалів справи документів судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог Положення, позивач направляв відповідачу щомісячно (до червня 2016 року простою кореспонденцією, а починаючи з липня 2016 року рекомендованими листами з описом вкладення) для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти.

Управління соціального захисту населення Бучацької РДА, як розпорядник коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення міста Бучач та Бучацького району, зобов'язано в порядку регресу здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Проте, станом на дату звернення із даним позовом, загальна сума заборгованості Управління перед позивачем по відшкодуванню витрат за надані в період з грудня 2015 по грудень 2016 року телекомунікаційні послуги на пільгових умовах становила 92924,48грн.

Разом з тим, як вбачається з наданої позивачем копії платіжного доручення №697 від 24.04.2017 в процесі розгляду спору відповідачем перераховано на користь позивача 1902,55грн з призначенням платежу - пільги на послуги звязку за 2015 рік.

У звязку з цим суд доходить висновку, що відповідачем станом на день розгляду справи погашено частково борг, що виник з відшкодування витрат за послуги, надані в грудні 2015 року, та котрі є предметом позовних вимог у даній справі, тобто спір між сторонами в частині стягнення 1902,55грн відсутній, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Разом з тим, щодо заборгованості, яка виникла за період з січня по грудень 2016 року у поданих запереченнях проти позову Управління соціального захисту населення Бучацької РДА не заперечує факт надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, як і не оспорює їхнього обсягу та правильності проведення позивачем розрахунків, котрі подано до справи. Натомість, відповідач наголошує на відсутності відповідного бюджетного фінансування, а тому і на відсутність у нього зобовязань відшкодовувати такі витрати, оскільки Акти звіряння розрахунків (виконаних робіт) Управлінням не підписувалися, договірних правовідносин між сторонами спору з приводу відшкодування вартості пільг не існує, а списки осіб, яким надається пільга в силу закону Управління позивачу не надавало. Крім того, просить суд врахувати, що Управління зверталося до голів обєднаних територіальних громад Бучацького району та до Бучацької районної ради з відповідними листами про виділення коштів з місцевого бюджету (копії листів долучено до матеріалів справи) на відшкодування даних витрат.

З цього приводу, суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

За змістом статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

У п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013 вказано, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та від 22.03.2017 у справі №905/2358/16, які є обов'язковими для суду згідно ст.11128 Господарського процесуального кодексу України, у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі №927/1039/16.

Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на які згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Вказана норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч.1-4 ст.48 Бюджетного кодексу України.

Тобто, відповідні бюджетні зобов'язання щодо виплати, в тому числі пільг з оплати послуг зв'язку, пільговим категоріям громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавалися не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, зобовязаний за рахунок бюджетних коштів ці витрати відшкодувати позивачу.

З огляду на наведене не заслуговують уваги заперечення відповідача про відсутність між сторонами укладеного договору про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік (відсутність між сторонами господарських зобовязань), оскільки з наведених норм закону слідує, що чинне законодавство України не передбачає обовязковості укладення правочину по відшкодуванню витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян, оскільки зобовязання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону та не залежать від волевиявлення сторін таких правовідносин.

У звязку із наведеним, Управління соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги в частині стягнення 91021,93грн як обґрунтовано заявлені, документально підтверджені, не спростовані належними доказами відповідачем, підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судового збору за розгляд даної справи, з урахуванням заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п.19 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов таких висновків.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо сплати судового збору.

01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII, яким, зокрема, частину 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено пунктом 19, згідно якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення.

Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації є структурним підрозділом Бучацької РДА, що утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах району забезпечує виконання покладених на управління завдань, підпорядковується голові Бучацької РДА, а також підзвітне та підконтрольне Департаменту соціального захисту населення Тернопільської ОДА. Основним завданням управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення (п.п.1, 2, 4 Положення, затвердженого розпорядженням голови Бучацької РА №455-од від 06.10.2016).

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації в силу закону звільнене від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом щодо захисту прав соціально незахищеної верстви населення, утім не звільняється від сплати судового збору у разі предявлення до нього позову про стягнення коштів.

За правилами ст.ст.44, 49 ГПК України стороні, на користь якої прийнято рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Беручи до уваги наведене судові витрати за розгляд даної справи покладаються судом на відповідача у справі, оскільки саме внаслідок неправомірних дій відповідача справу доведено до судового розгляду, а частково заборгованість за грудень 2015 року сплачено після порушення судом провадження у справі.

В судовому засіданні 04.05.2017, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.124 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.1, 2, 42-47, 22, 33, 34, 43-44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.811, 82-85, 116-117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бучацької районної державної адміністрації (м.Бучач Бучацького району Тернопільської області, вул.Агнона, 3, ідентифікаційний код 03195553) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м.Київ, Шевченківський район, бульвар Т.Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м.Тернопіль, вул.Чорновола, 1, ідентифікаційний код 01188052) 91021(девяносто одну тисячу двадцять одну)грн 93коп. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах та 1600 (тисячу шістсот)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення 1902,55грн боргу припинити провадження у справі.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 11.05.2017.

СуддяН.О. Андрусик