Постанова № 66457249, 11.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Справа № 912/311/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючий, суддяЯценко О.В.СуддіПоляк О.І., Ходаківська І.П.,розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі№ 912/311/16Господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1. Карлівська об'єднана державна податкова інспекції ГУ ДФС у Полтавській області, 2. Гадяцька об'єднана державна податкова інспекції ГУ ДФС у Полтавській областіпро розірвання договору про спільну діяльністьв засіданні взяли участь представники:

- позивача:Собко О.В., Хлопузян Р.Д.- відповідача :не з'явився- 3-ї особи :не з'явився ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" (ТОВ "Цефей", відповідач) про розірвання договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №927 від 15.09.2004р., укладеного між дочірньою компанією "Укргазвидобування" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" та товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей" разом з додатковими угодами №1 від 31.05.2007р., №2 від 21.10.2009р., №3 від 27.05.2013р., №4 від 20.09.2013р., №5 від 28.11.2013р., №6 від 21.07.2014р. та №7 від 03.03.2015р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено.

Розірвано Договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №927 від 15.09.2004 р., укладений між Дочірнєю компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей" разом з додатковими угодами №1 від 31.05.2007 р., №2 від 21.10.2009 р., №3 від 27.05.2013 р., №4 від 20.09.2013 р., №5 від 28.11.2013 р., №6 від 21.07.2014 р. та №7 від 03.03.2015 р.

Суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено істотність порушення відповідачем умов Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №927 від 25 вересня 2004 року, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в повній мірі не змогло отримати того, на що розраховувало під час укладання договору, що згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання такого договору в судовому порядку та відповідно для задоволення заявленого позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 (судді: Гетьман Р.А., Россолов В.В., Тихий П.В.) задоволено клопотання відповідача про призначення комплексної судово-економічної, товарознавчої експертизи.

Призначено у справі №912/311/16 комплексну судово-економічну, товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) яка загальна вартість внесеного вкладу ТОВ "Цефей" до спільної діяльності за договором №927 за весь період його дії з 15.09.2004р. по 31.03.2016р.?

2) яка вартість користування свердловинами по Чутівському та Бєльському родовищу, право на користування якими передане в спільну діяльність ПАТ "Укргазвидобування" станом на 31.03.2016р.?

3) яка вартість спільного майна учасників спільної діяльності за договором №927?

4) яка вартість часток сторін за договором №927?

Апеляційний господарський суд, керуючись нормами ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зважаючи на необхідність підтвердження чи спростування доводів сторін, на які вони посилаються в обґрунтування своїх позицій по справі, дослідження питання виконання сторонами спірного договору, враховуючи те, що встановлення обставин, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень, потребує спеціальних знань, дійшов висновку про необхідність призначити у даній справі комплексну судово-економічну, товарознавчу експертизу.

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в касаційній скарзі просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм процесуального права, справу передати на розгляд до апеляційного господарського суду.

Позивач, з посиланням на норми ст. 79 ГПК України, вважає, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин справи, що входять до предмету доказування; в даному випадку судом призначено експертизу з питань, які не входять до предмету доказування, тому висновки суду вважає необґрунтованими та не мотивованими.

Ухвалою від 26.04.2017 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В., суддів - Поляк О.І., Ходаківська І.П. касаційна скарга публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 11.05.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між сторонами виник спір щодо наявності підстав для розірвання договору.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004р. № 927, що завдає збитків спільній діяльності, а отже не дає змоги досягти в повній мірі основної мети спільної діяльності - отримання прибутку в інтересах сторін договору, а саме у порушення п. 5.11., п.п. 6.1.1. п. 6.1., п. 7.3. договору своєчасно та в повному обсязі не сплачує передбачені чинним законодавством податки, обов'язкові збори (платежі), в зв'язку із чим було порушено питання про зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, власником яких є позивач, та застосовуються штрафні санкції до спільної діяльності; в порушення п. 7.4. договору відповідачем станом на 01.02.2016 р. не внесені грошові кошти на рахунок спільної діяльності для компенсації витрат такої; відповідачем здійснена реалізація природного газу за цінами, які є нижчими за встановлені рішенням комітету управління спільною діяльністю, тобто за цінами, які не відповідають основній меті спільної діяльності - отримання прибутку в інтересах сторін; станом на 01.02.2016р. відповідач не надав позивачу інформацію про вартість виконаних робіт з буріння, капітального та поточного ремонту свердловин, фактичну собівартість видобутої вуглеводневої продукції, чим порушив п. 5.11., п. 5.13., п. п. 6.1.1. п. 6.1. договору та, як наслідок, обмежив право позивача, надане ст. 1136 ЦК України та передбачене п.5.13. договору щодо можливості отримувати інформацію про ведення спільних справ; станом на 01.02.2016р. бюджет спільної діяльності на 2015 рік на розгляд позивачу та на затвердження комітету управління спільною діяльністю відповідачем не наданий, внаслідок чого відповідач протягом усього 2015 року розпоряджався грошовими коштами спільної діяльності, які є спільною частковою власністю учасників договору з часткою позивача 50%, на власний розсуд без урахування інтересів позивача, також станом на 01.02.2016р. відповідачем не наданий на розгляд позивачу та на затвердження комітету управління спільною діяльністю і бюджет спільної діяльності на 2016 рік, що є порушенням п. п. 2.1., 2.3., 5.3., 5.4. договору. Отже, стверджує позивач, внаслідок істотного порушення відповідачем умов цього договору, позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

В якості правових підстав позивач вказує на норми ст. ст. 16, 611, ч.2 ст.651 ЦК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінка доказів це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності.

Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються.

Метою оцінки доказів з погляду на їх належність, допустимість, достатність та взаємозв'язок є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що слідують із отримуваної доказової інформації.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судом рішення по суті спору.

При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви, з огляду на які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Таким чином, експертиза призначається судом у випадку, коли питання права неможливо вирішити без оцінки фактів, для встановлення яких є необхідність у спеціальних знаннях.

Як роз'яснено у п. 19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 № 4 за приписами пункту 1 частини другої статті 79 названого Кодексу господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судової експертизи, а згідно з частиною п'ятою цієї ж статті ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (згаданий пункт 1 частини другої статті 79 ГПК).

Таким чином, у випадку зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи, обґрунтованість підстав для такого зупинення підлягають оцінці судом апеляційної та касаційної інстанцій при перевірці законності ухвали про зупинення провадження у справі.

При цьому суд розглядає питання обґрунтованості висновків для призначення експертизи та дотримання порядку її призначення.

Касаційна інстанція вважає, що в порушення наведених норм процесуального закону суд не навів мотивів, які дали підстави призначити експертизу, зокрема наявність обґрунтованих сумнівів у наданих позивачем доказах, протиріч у наданих доказах, відсутність конкретних відомостей, необхідних для з'ясування обставин, що мають значення для справи з огляду на предмет спору та підстави позову.

Так, питання щодо вартісних характеристик внесеного вкладу до спільної діяльності, вартості користування свердловинами, вартості спільного майна учасників спільної діяльності, вартості часток сторін за договором не стосуються обставин, що свідчать про порушення умов договору та які обґрунтовують вимоги позову про його розірвання, зокрема своєчасності та повноти сплати податків та зборів, не надання бухгалтерської та фінансової звітності про результати спільної діяльності, не надання бюджету спільної діяльності.

Вважаючи, що для перевірки достовірності обсягу внесеного вкладу до спільної діяльності, вартості користування свердловинами, вартості спільного майна учасників спільної діяльності, вартості часток сторін необхідно призначити експертизу, суд не навів обґрунтованих мотивів про значення даного засобу доказування для предмету спору виходячи із підстав заявлених вимог.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивач заперечував обставини внесення відповідачем вкладу у спільну діяльність, розмір такого вкладу чи обґрунтовував розірвання договору порушення його умов щодо вкладу у спільну діяльність, заперечував докази, які підтверджують відомості про суму внесеного відповідачем вкладу у спільну діяльність, доводив наявність суперечностей у таких відомостях, що давали б суду обґрунтовані сумніви у достовірності обставин та підстави для призначення експертизи.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція приходить до висновку про незаконність дій суду щодо зупинення провадження у справі з підстав призначення експертизи, оскільки обґрунтовані мотиви для таких дій суд не навів, висновків про необхідність спеціальних знань не обґрунтував, тому визнати зупинення провадження у справі правомірним не можна, у зв'язку з чим оскаржувані судові акти у справі підлягають скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ст. 111-10 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваних у справі ухвали апеляційного господарського суду та передачі справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 107, 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

1.Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 задовольнити.

2.Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 912/311/16 Господарського суду Харківської області скасувати.

3.Справу передати на розгляд по суті до господарського суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіО.І. Поляк І.П. Ходаківська