Ухвала суду № 66457019, 13.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"13" травня 2017 р. Справа № 922/4312/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Московського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області (вх.№ 1492 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від "11" квітня 2017 р. у справі № 922/4312/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна", м.Київ,

до Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування", м.Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2017 в даній справі №922/4312/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" було задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коверіс Рігід Україна" 697853,67грн. основного боргу, 3% річних в сумі 10972,18 грн., 10632,39 грн. судового збору.

На виконання рішення суду було видано наказ.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2017 (суддя Присяжнюк О.О.) скаргу КП "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" на дії Московського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області (вх.№73 від 27.03.2017 року) задоволено. Визнано недійсною постанову № 53527413, винесену 03.03.2017 державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 за наказом господарського суду Харківської області №922/4212/16, який виданий 21.02.2017, про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування" в розмірі 719458,24 грн. та про стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 71945.82 грн.

Московським ВДВС м.Харків ГТУЮ в Харківській області подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу.

Перевіркою матеріалів скарги встановлено, що всупереч вимогам ч.3 ст.94 ГПК України, заявником не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апелянт звернувся до суду з клопотанням, в якому просить надати відстрочку сплати судового збору, оскільки оплата здійснюватиметься розпорядником бюджетних коштів. До апеляційної скарги додано незасвідчену копію подання від 24.04.2017 на ім'я начальника ГТУЮ у Харківській області, в якому Московський ВДВС м.Харків ГТУЮ в Харківській області просить надати відповідне розпорядження щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги в даній справі.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Однак, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, заявником не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що майновий стан Московського ВДВС м.Харків ГТУЮ в Харківській області перешкоджає сплаті судового збору станом на момент подання апеляційної скарги. Вищевказане подання (надане суду апеляційної інстанції у незасвідченій копії, всупереч вимогам ч.2 ст.36 ГПК України), на думку колегії суддів, не може бути належним доказом обгрунтованості клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Колегія суддів зазначає, що обмежене фінансування бюджетної установи або відсутність фінансування щодо витрат зі сплати судового збору не є підставою для відстрочки від його сплати, у тому числі зважаючи на приписи статті 129 Конституції України, якою визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому слід зазначити, що Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 №484-VIII на Кабінет Міністрів України було покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Відповідне узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, в ухвалі Вищого господарського суду України від 21.04.2017 у справі № 913/972/16. Суд апеляційної інстанції також враховує, що заявником не зазначено, коли саме ним буде сплачено судовий збір та до якої дати слід надати відстрочку.

Окрім того, у вказаному поданні невірно зазначено суму судового збору, яка підлягає сплаті - 1544,00 грн., тоді як у відповідності до п.п.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1600,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання апелянта про надання відстрочки сплати судового збору. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявник не позбавлений права звернутися з апеляційною скаргою після сплати ним судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Частиною 3 статті 94 ГПК також визначено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником відповідних доказів не надано, натомість додано дві ксерокопії апеляційної скарги - що не може бути визнано належним виконанням вищевказаних вимог ст.94 ГПК України.

Відповідно до п. 2, 3 ч.1 ст.97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам); до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скаргу має бути повернуто заявникові.

Апелянт також просить суд поновити пропущений строк оскарження ухвали суду, однак вказане клопотання не розглядається апеляційним господарським судом, оскільки скарга підлягає поверненню на підставі п.2, 3 ч.1 ст.97 ГПК України.

Керуючись п. 2, 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИЛА:

Повернути апеляційну скаргу заявнику.

Додаток: заявнику - матеріали скарги на 32 арк. та поштовий конверт.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Крестьянінов О.О.