Постанова № 66457013, 11.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. Справа № 922/107/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.04.2017;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1086Х/3-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 02 березня 2017 року в справі № 922/107/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман", смт Покотилівка Харківської області,

про стягнення 117890,61 грн (договір № 00005644),

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Постман" про стягнення 117890,61 грн за договором про фінансовий лізинг № 00005644 від 21.08.2012, з яких: 20959,15 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів; 24298,11 грн плати за фактичне користування об'єктом лізингу; 62021,68 грн збитків; 1612,21 грн штрафу; 1048,98 грн пені; 1116,33 грн 3% річних та 6834,15 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2017 у справі № 922/107/17 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 20959,15 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів, 24298,11 грн плати за фактичне користування об'єктом лізингу, 1048,98 грн пені, 1116,33 грн 3% річних та 6834,15 грн інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення 62021,68 грн збитків та 1612,21 грн штрафу відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 62021,68 грн збитків та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що п.п. 8.2.3, 8.6 договору про фінансовий лізинг № 00005644 від 21.08.2012 передбачено обовязкове відшкодування стороною будь-яких збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням цією стороною своїх зобовязань за вказаним договором.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.05.2017 об 11:30 год.

Вказану ухвалу 07.04.2017 було надіслано на юридичні адреси сторін рекомендованими листами з повідомленнями.

Представник позивача в судовому засіданні 11.05.2017 підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав.

Представник відповідача в судове засідання 11.05.2017 не зявився. Повідомлення про отримання відповідачем листа з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017, направленого на юридичну адресу відповідача (62458, Харківська область, Харківський район, смт Покотилівка, вул. Фрунзе, 18) не повернулось до суду.

Згідно п. 3.9.1 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищезазначене, а також враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві

власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця майна, за умовами сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.08.2012 між ТОВ Порше Лізинг Україна (лізингодавцем) та ТОВ Постман (лізингоодержувачем) укладено договір про фінансовий лізинг № 00005644, за умовами якого лізингодавець зобовязався передати у розпорядження лізингоодержувача транспортний засіб типу VW Caddy GP Kasten 1.6 I TDI, 2012 року виробництва, шасі № VW1ZZZ2KZCX126603, двигун № НОМЕР_1 (надалі за текстом Обєкт лізингу), а лізингоодержувач зобовязався прийняти Обєкт лізингу і сплатити суму коштів за цим договором шляхом здійснення платежів відповідно до умов договору згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що становить невідємну частину договору (а.с. 20-34).

В договорі про фінансовий лізинг № 00005644 від 21.08.2012 сторони встановили умови лізингу, відповідно до яких:

вартість об'єкту лізингу - еквівалент 21990,00 дол. США;

авансований платіж - еквівалент 6597,00 дол. США;

обсяг фінансування - еквівалент 15393,00 дол. США;

залишкова вартість - еквівалент 3298,50 дол. США;

кількість лізингових платежів - 60;

строк лізингу (місяців) - 60;

лізинговий платіж - еквівалент 375,43 дол. США;

адміністративний платіж еквівалент 329,86 дол. США;

процентна ставка змінюється відповідно до п. 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу;

проценти, комісії, інші платежі - у відповідності до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування);

усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6,3 та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

На виконання умов вищезазначеного Договору, позивач передав відповідачу обєкт лізингу по акту прийому-передачі від 31.08.2012, який підписано представниками сторін (а.с. 35).

Відповідно до п. 4.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, які є додатком до договору про фінансовий лізинг № 00005644 від 21.08.2012 (далі Контракт), Порше Лізинг Україна зберігає за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об'єкту лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей Контракт та вимагати повернення Об'єкта лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

В п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що Лізингоодержувач (відповідач) для експлуатації обєкта лізингу щомісяця виплачуватиме Лізингодавцю (позивачу) лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), який є додатком до Контракту.

Додатковою угодою № 1/1 від 12.01.2015 до договору про фінансовий лізинг № 00005644 від 21.08.2012 (а.с. 36-42) сторони продовжили строк дії договору до 84 місяців, встановили лізинговий платіж у розмірі - еквівалент 288,47 дол. США та підписали новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав свої обовязки по Контракту щодо здійснення лізингових платежів відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, у звязку з чим станом на момент подання позовної заяви у відповідача наявна заборгованість по щомісячним лізинговим платежам в сумі 20959,15 грн, зокрема:

- частина щомісячного лізингового платежу за січень 2015 року в сумі 1141,27 грн, відповідно до рахунку № 00255002 від 13.01.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2015;

- лізинговий платіж за лютий 2015 року в сумі 5827,09 грн, відповідно до рахунку № 00256842 від 02.02.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2015;

- лізинговий платіж за березень 2015 року в сумі 7211,75 грн, відповідно до рахунку № 00262524 від 06.03.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2015;

- лізинговий платіж за квітень 2015 року в сумі 6779,04 грн, відповідно до рахунку № 00268277 від 06.04.2015, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2015.

Відповідно до п. 12.6.1 Контракту, позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір та повернути Об'єкт лізингу у разі, якщо відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

Пунктом 12.6.13 Контракту передбачено, що за винятком обставин та/або в умовах форс-мажору, які на думку позивача, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань, або за яких відповідач неспроможний виконати свої зобов'язання за Договором, позивач має право в односторонньому порядку розірвати Договір та вимагати повернення об'єкту лізингу.

В п. 12.9 Контракту визначено, що у разі дострокового припинення договору з боку позивача, відповідач зобовязаний повернути Обєкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги позивача про таке повернення.

Відповідно до п. 8.3. та 8.3.1 Контракту, якщо Відповідач прострочить виплату Лізингового платежу протягом більш ніж 10 (десять) робочих днів, Позивач має право надіслати Відповідачу першу платіжну вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо Відповідач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту першої вимоги. Позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо Відповідач не здійснить оплату у вказаний термін, Позивач має право направити Відповідачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від Договору в односторонньому порядку, за п. 12.6.1. Контракту. Сторони домовились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Відповідно до п. 12.7 Контракту, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору, визначається позивачем у відповідному повідомленні/вимозі, яка надсилається на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача. У випадку неотримання повідомлення/вимоги з будь-яких причин, відповідач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомленням, що підтверджується документами з відміткою ДП Укрпошта про прийняття повідомлення для відправки.

Згідно п. 12.13 Контракту, у випадках, передбачених п. 12.6. та 12.12, договір вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони.

Позивач 05.05.2015 за вих. № 0005644 направив на адресу відповідача вимогу про відмову від договору фінансового лізингу № 00005644 від 21.08.2012, сплату заборгованості за вказаним договором та повернення обєкту лізингу, що підтверджується описом до цінного листа від 29.05.2015 (а.с. 54).

Вказана вимога повернулась на адресу позивача, у звязку з відмовою адресата від одержання.

Оскільки вимога була направлена позивачем 29.05.2015, то згідно п. 12.13 договору про фінансовий лізинг № 00005644 від 21.08.2012, договір вважається розірваним 11.06.2015 в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від договору.

Відповідач заборгованість з лізингових платежів за вказаним договором в сумі 20959,15 грн не погасив, обєкт лізингу позивачу не повернув.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 20959,15 грн основного боргу за договором про фінансовий лізинг № 00005644 від 21.08.2012.

За приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.

Згідно з п. 13.7 договору про фінансовий лізинг № 00005644 від 21.08.2012, якщо позивач не зможе здійснити своє право на вилучення (повернення), як передбачено у пункті 13, він матиме право на вилучення Обєкту лізингу у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

19 серпня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис нотаріуса № 1462 про повернення Обєкта лізингу.

26 серпня 2015 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення Обєкта лізингу на підставі вищевказаного виконавчого напису нотаріуса.

27 серпня 2015 року державним виконавцем складено Акт, згідно якого ТОВ "Постман" повернув обєкт лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" (а.с. 58).

27 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 59).

З вищевказаних матеріалів вбачається, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору, свої зобовязання не виконав, обєкт лізингу в зазначений строк позивачу не повернув.

В п. 6.17 Контракту сторони погодились, що у випадку розірвання Договору/відмови від Договору за ініціативою позивача відповідно до п. 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача 24298,11 грн плати за фактичний час користування Об'єктом лізингу (з моменту розірвання договору до повернення Об'єкту лізингу).

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем 24298,11 грн плати за фактичний час користування Об'єктом лізингу, тому колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 24298,11 грн плати за фактичний час користування Об'єктом лізингу.

Згідно ч. 1 ст. 610 та ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У випадку прострочення платежів за Договором, згідно із п. 8.2.1 Контракту, до відповідача застосовується пеня в розмірі 10% річних від вчасно не сплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 1048,98 грн.

У відповідності до п. 8.2.2 Контракту, до відповідача застосовуються штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Позивачем: еквівалент 15 Євро за першу вимогу, еквівалент 20 Євро за другу вимогу, еквівалент 25 Євро за третю вимогу.

Позивачем не надано доказів надсилання відповідачу нагадувань, передбачених п. 8.3.1 Контракту, у звязку з чим підстави для застосування до відповідача відповідальності передбаченої п. 8.2.2 Контракту відсутні. Тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1612,21 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1116,33 грн 3% річних та 6834,15 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищезазначене та перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1116,33 грн 3% річних та 6834,15 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 62021,68 грн, які складаються з:

- 25710,84 грн упущеної вигоди (різниці між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу об'єкту лізингу).

- 36310,84 грн з ПДВ з оплати витрат на правову допомогу.

Свої вимоги обґрунтовує з посиланням на п. 8.2.3 та п. 8.6 договору про фінансовий лізинг № 00005644 від 21.08.2012.

У відповідності до п. 8.2.3 договору, компенсація будь-яких витрат, понесених Позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Відповідачем відповідно до Контракту.

Згідно з п. 8.6 договору, будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обовязків за Контрактом, підлягають відшкодуванню в повному обсязі понад передбачені Контрактом штрафні санкції.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачене право особи, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, на відшкодування збитків. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Заявник повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Визначені позивачем збитки в сумі 36310,84 грн складаються з витрат на правову допомогу, сплата яких відповідно до наведених норм не віднесено до складу збитків.

Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками в розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом.

Таким чином, отримання позивачем юридичних послуг не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 36310,84 грн.

Відповідно до п. 12.9 договору, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до п. 12 Умов, а також у разі вимоги Позивачем повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень Умов, в 10-ти денний строк відповідач зобов'язаний сплатити різницю між вартістю об'єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Позивачем від продажу об'єкта лізингу) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку, а також іншими платежами, що залишилися несплаченими Відповідачем відповідно до Умов.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

За приписами ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 25710,84 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, яка складає різницю між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу об'єкту лізингу, втім жодного розрахунку суми збитків у вигляді упущеної вигоди та доказів, які б підтверджували реальну можливість її одержання, позивач не надав.

Також позивач не надав доказів вручення відповідачу рахунку-фактури № 00293723 від 31.08.2015, а отже факт доведення до відома відповідача необхідності сплатити вказаних коштів є не доведеним.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25710,84 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, нарахованих згідно п. 12.9 Контракту.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобовязаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02 березня 2017 року в справі № 922/107/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13.05.2017.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.