Рішення № 66456151, 11.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.2017 Справа № 904/3704/17

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", м. Дніпро

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про солідарне стягнення 75742,22 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - 1-й відповідач) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - 2-й відповідач) про солідарне стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 27832,89 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 42021,33 грн та 5888,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання 2-м відповідачем умов договору банківського обслуговування б/н, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем 02.03.2011, з урахуванням договору поруки №10221SUC4S045, укладеного між позивачем та 1-м відповідачем 11.08.2015.

Позивач надав до суду виписку по рахунку 2-го відповідача, яку суд прийняв та долучив до справи.

1-й та 2-й відповідачі відзив на позов не надали, участь своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Від 1-го відповідача на адресу господарського суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, що свідчить про отримання ним ухвал суду, а від 2-го відповідача повернувся конверт з ухвалою суду з відміткою поштового відділення "за незапитом".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду наявні достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення 1-го та 2-го відповідачів про дату, час та місце судового слухання, але відповідачі не скористалися своїм правом на участь їх представників у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.02.2014 у справі №920/2198/13 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21344,42 грн встановлено наступне:

- 02.03.2011 року відповідач подав позивачу заяву та приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ptivatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 02.03.2011 року;

- на підставі вказаного договору позивач відкрив відповідачу поточний рахунок НОМЕР_2, на який банк за наявності вільних грошових ресурсів може встановлювати кредитний ліміт і здійснювати його обслуговування за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта; порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.ptivatbank.ua;

- пунктом 3.18.1.16 Умов передбачено, що при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису; підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі;

- згідно з п. 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається клієнту на поповнення обігових коштів і здійснення його поточних платежів в межах кредитного ліміту; банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку шляхом дебетування поточного рахунку; при цьому утворюється дебетове сальдо;

- відповідно до п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди;

- згідно з п. 3.18.1.5 та п. 3.18.1.6 Умов ліміт кредитування банком розраховується за внутрішньобанківською методикою на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку, платоспроможності клієнта інших показників; банк має право в односторонньому порядку змінити розмір ліміту кредитування;

- відповідно до п. 3.18.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку; цей період користування повинен складати не більше 35 днів;

- пунктом 3.18.1.12 Умов встановлено, що для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту;

- згідно з пунктами 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2, 3.18.4.1.3, 3.18.4.9 Умов обнулити дебетове сальдо клієнт повинен у проміжок часу з 20-го по 25-те число місяця і за цей період ставка за користування кредитними коштами становить 0%; за користування кредитними коштами протягом 90 днів з дати періоду, коли дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню; починаючи із 91 дня кредит вважається простроченим і відсотки за користування кредитом вже сплачуються за ставкою 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості; розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році; розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом; день погашення кредиту до періоду нарахування відсотків не включається; нарахування відсотків здійснюється у дату сплати;

- відповідно до п. 3.18.4.1.3 Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення; при цьому, згідно з п. 3.18.5.1 умов, дана ставка пені застосовується до випадків, коли за порушення строків обнулення дебетового сальдо проценти нараховуються по ставці 48% річних, а в період користування кредитними коштами по ставці 24% річних пеня за прострочення розрахунків встановлюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ;

- згідно з п. 3.18.4.4 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту кредитування 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць;

- відповідно до п. 3.18.6.1 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється, зокрема, з моменту подачі клієнтом банку заяви на приєднання до Умов і діє у обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами;

- позивач за заявою відповідача про відкриття поточного рахунку встановив відповідачу кредитний ліміт у сумі 16000,00 грн; відповідач використав наданий позивачем кредитний ліміт, а зобов'язання щодо своєчасного повернення позивачу суми кредиту не виконав; заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.11.2013 становить: 16000,00 грн - по кредиту, 3629,43 грн - по відсоткам за користування кредитом та 834,42 грн - заборгованість по комісії, що підтверджується розрахунком позивача і банківською випискою із особового рахунку відповідача;

- за несвоєчасне повернення суми кредиту та процентів за користування ним позивач станом на 28.11.2013 нарахував відповідачу пеню в розмірі 880,57 грн, що передбачено Умовами;

- заявлені до стягнення суми заборгованості за кредитом, процентами і винагородою (комісією) за користування кредитом відповідають фактичним сумам такої заборгованості, а стягувана сума пені нарахована позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем договору банківського обслуговування від 02.03.2011, Умовами і вимогами чинного законодавства України;

- факт заборгованості на загальну суму 21344,42 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; доказів сплати заборгованості чи аргументованих заперечень проти позову відповідачем не подано.

Враховуючи викладене, вказаним рішенням господарського суду Сумської області від 06.02.2014 у справі №920/2198/13 позовні вимоги було визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

На виконання зазначеного рішення суду від 06.02.2014, яке набрало законної сили 18.02.2014, було видано відповідний наказ.

На підставі рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2014 у справі №920/2198/13 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" було стягнено 16000,00 грн заборгованості за кредитом, 3629,43 грн заборгованості по відсоткам, 834,42 грн заборгованості по комісії, 880,57 грн пені та 1720,50 грн судового збору.

Згідно наданого розрахунку, після винесення господарським судом Сумської області рішення від 06.02.2014 у справі №920/2198/13, заборгованість 2-го відповідача перед позивачем станом на 20.01.2017 становить 75742,22 грн, у тому числі:

- за процентами - 27832,89 грн (з 29.11.2013 по 20.01.2017);

- по комісії - 5888,00 грн (з 29.11.2013 по 20.01.2017);

- пеня - 42021,33 грн (з 29.11.2013 по 20.01.2017).

Як вбачається позивачем 2-му відповідачу було спрямовано претензію №10221SUC4S045 від 05.01.2017 з проханням погасити прострочену заборгованість у повному обсязі. Про спрямування 2-му відповідачу зазначеної претензії свідчить фіскальний чек УДППЗ "Укрпошта" від 16.01.2017 та опис від 16.01.2017 вкладення у цінний лист (а.с. 39-40).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості по кредиту, по процентам та комісії за користування кредитними коштами перед позивачем 2-им відповідачем не надано.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору та не звільняє останнього від відповідальності за порушення зобов'язання.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.01.2012 у справі №37/64.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня у сумі 42021,33 грн є вірною та підлягає стягненню.

З матеріалів справи також вбачається, що 11.08.2015р. між 1-м відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", як поручителем, та позивачем - Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк", як кредитором, було укладено договір поруки №10221SUC4S045 (надалі - договір поруки), відповідно до пунктів 1 та 2 якого предметом цього договору є надання поруки за виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 всіх своїх обов'язків за Договором №б/н від 02.03.2011 (надалі - Кредитний договір), р/с НОМЕР_2; поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в Кредитному договорі.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (п. 8 договору поруки).

Сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом п'яти років (п. 9 договору поруки).

Відповідно до п. 4 договору поруки боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів).

У пункті 6 договору поруки сторони погодили, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений(ні) в письмовій вимозі кредитора впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору; у випадку невиконання поручителем обов'язків боржника за кредитним договором впродовж п'яти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка вказана в зазначені письмовій вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення; сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором (п. 7 Договору поруки).

16.01.2017 позивач звернувся до 1-го відповідача з вимогою №10221SUC4S045 від 05.01.2017 про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді. Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором 1-й відповідач не здійснив.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, в ході вирішення спору встановлений факт наявності заборгованості 2-го відповідача за договором банківського обслуговування №б/н від 02.03.2011 у загальній сумі 75742,22 грн, яка з урахуванням договору поруки №10221SUC4S045 від 11.08.2015 підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з солідарним стягнення з 1-го та 2-го відповідачів заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 27832,89 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 5888,00 грн та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 42021,33 грн.

Позивачем у позовній заяві викладено клопотання про стягнення судових витрат з 2-го відповідача, з огляду на що суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволення позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, що, як 1-й відповідач, так і 2-й відповідач не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно 1-го відповідача та 2-го відповідача задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на 1-го та 2-го відповідачів по 50 % судового збору на кожного, що дорівнює сумі 800,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код 35201640) та з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) 27832,89 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 5888,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 42021,33 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32; ідентифікаційний код 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 800,00 грн.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 800,00 грн.

Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 13.05.2017.

Суддя В.Д. Воронько