Постанова № 66456083, 11.05.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Справа № 925/1411/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановичана постанову відКиївського апеляційного господарського суду 24.01.2017у справі№ 925/1411/16Господарського судуЧеркаської областіза заявоюПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" доПриватного підприємства "Надія"провжиття запобіжних заходіву судовому засіданні взяли участь представники:

- ПАТ "КБ "Хрещатик" повідомлений, але не з'явився;- ПП "Надія" Татаринов О.С.;

ВСТАНОВИВ:

11.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно Приватного підприємства "Надія", а саме: - вбудовано-прибудоване приміщення першого поверху загальною площею 363,8 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Героїв Дніпра, будинок 7 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 695926871101); - вбудовано-прибудоване приміщення загальною площею 973,2 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Черкаси, вулиця Героїв Дніпра, будинок 27/1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 611459071101); - житловий будинок, вбудовано-прибудовані приміщення підвалу та 1 поверху, що знаходяться за адресою: місто Черкаси, вулиця Героїв Дніпра, будинок 19 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 47247471101).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області 16.11.2016 у справі № 925/1411/16 (суддя Дорошенко М.В.) задоволено заяву ПАТ "КБ "Хрещатик" про вжиття запобіжних заходів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 925/1411/16 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. - головуючий суддя, судді Мальченко А.О., Калатай Н.Ф.) скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.11.2016 у справі № 925/1411/16, та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" про вжиття запобіжних заходів щодо Приватного підприємства "Надія".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 925/1411/16, та залишити в силі ухвалу Господарського суду Черкаської області від 16.11.2016 у справі № 925/1411/16.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в заяві про вжиття запобіжних заходів Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" посилався на те, що Приватне підприємство "Надія" не виконує свої зобов'язання за кредитним договором № 03/2012 від 06.07.2012 щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій, інфляційних втрат, пені, внаслідок чого у останнього утворилася значна заборгованість, відтак, у разі якщо ПП "Надія" здійснить відчуження належного йому нерухомого майна банк буде позбавлений можливості реального виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Задовольняючи заяву про вжиття запобіжних заходів місцевий господарський суд виходив з того, що невиконання ПП "Надія" зобов'язань за кредитним договором порушують права ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", відтак доводи заявника, на думку суду першої інстанції, щодо необхідності вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно ПП "Надія" є обгрунтованими.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про вжиття запобіжних заходів апеляційний господарський суд виходив з того, що крім розрахунку суми заборгованості ПП "Надія" за кредитним договором № 03/2012 від 06.07.2012 станом на 08.11.2016 (а. с. 22-24) матеріали справи не містять інших доказів (первинних документів), що б підтверджували дійсність вимоги заявника (щодо порушеного його права) та свідчили б про необхідність вжиття запобіжних заходів; крім того, заявником не надано доказів того, що майно на яке він просить накласти арешт може бути відчужено його власником.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з наведеними висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ст. 431 Господарського процесуального кодексу України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 432 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.

Статтею 432 Господарського процесуального кодексу України визначено види запобіжних заходів, одним з яких є накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Вирішуючи питання про необхідність вжиття запобіжних заходів, господарський суд повинен встановити підстави вжиття запобіжних заходів, а саме: обставини, які викликають у заявника побоювання, що подача потрібних для нього доказів стане згодом неможливою чи утрудненою; обставини, які підтверджують порушення прав заявника, або його уявлення про загрозу порушення цих прав та реальність такої загрози. При цьому, заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.

Згідно із п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2007 № 01-8/251 "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;

наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 ГПК України;

імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК України;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Звертаючись із відповідною заявою, заявник з урахуванням вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, повинен навести обставини, якими обґрунтовується необхідність вжиття таких заходів, і які повинні узгоджуватися з приписами ст. 431 Господарського процесуального кодексу, та подати відповідні докази на їх підтвердження, у тому числі докази наявності у нього відповідного права та терміновості вжиття запобіжних заходів. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте, ухвала місцевого господарського суду про вжиття запобіжних заходів наведеним вимогам не відповідає з огляду на таке.

Так, ухвала місцевого господарського суду про вжиття запобіжних заходів не містить мотивів щодо наявності правового зв'язку між видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 ГПК України, при цьому суд першої інстанції взагалі не зазначив, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування запобіжних заходів.

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" не доведено належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 33, 34, Господарського процесуального кодексу України наявності фактичних обставин, які б обґрунтовували необхідність вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на майно ПП "Надія", зокрема, не надано доказів того, що ПП "Надія" вчиняються дії по відчуженню майна на яке заявник просить накласти арешт.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що крім розрахунку суми заборгованості ПП "Надія" за кредитним договором № 03/2012 від 06.07.2012 станом на 08.11.2016 (а. с. 22-24) матеріали справи не містять інших доказів (первинних документів) що б підтверджували дійсність вимоги заявника (щодо порушеного його права) та свідчили б про необхідність вжиття запобіжних заходів.

Тобто, скаржником, з урахуванням поданих ним разом із заявою матеріалів і доказів, не доведено необхідності вжиття запобіжних заходів (необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову).

Отже, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" про вжиття запобіжних заходів суд першої інстанції не врахував вимог зазначених процесуальних норм та не обґрунтував припущення того, що невжиття запобіжних заходів може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно із ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що апеляційним господарським судом було неправомірно поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 93 ГПК України, відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 17.05.2011 (із змінами і доповненнями) апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених статтею 93 ГПК України, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК України.

За приписами частини першої статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи, питання наявності підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги вирішено ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 згідно із приписами ч. 2 ст. 93 ГПК України, вказана ухвала є чинною та відповідно до ч. 1 ст. 4-5 ГПК України обов'язковою до виконання на усій території України.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів чи необхідності додаткового встановлення обставин справи або їх перевірки.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про відсутність фактичних підстав для задоволення заяви про вжиття запобіжних заходів є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костенка Ігоря Івановича залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 925/1411/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ