Вирок № 66454954, 12.05.2017, Багачевський міський суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Ватутінський міський суд Черкаської області)

Справа № 690/120/17

Провадження № 1-кп/690/38/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2017 року м. Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Линдюка В.С.,

при секретарі Руденко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12017250140000142 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ватутіне Черкаської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня, неодружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, військовозобов'язаний, раніше не судимий, запобіжний захід не обирався, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Джуган В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

На початку лютого 2017 року ОСОБА_3 (більш точні дата й час досудовим розслідуванням та судовим провадженням не встановлено) усвідомлюючи протиправність власних дій вступив у змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою з метою таємного викрадення ювелірних виробів, які належать ОСОБА_2, у ході якої вони домовились про план, спосіб вчинення даного кримінального правопорушення та розподіл ролей між собою під час його вчинення.

Реалізовуючи раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, 07.02.2017 року у денну пору доби (більш точний час досудовим розслідування та судовим провадження не встановлено) ОСОБА_3, діючи умисно, дотримуючись заздалегідь узгодженого, у ході попередньої змови, плану вчинення даного кримінального правопорушення, керуючись корисливими мотивами та метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність власних дій, переконавшись у відсутності у квартирі АДРЕСА_1, ОСОБА_2 та її сина, якого у цей час, відповідно до умов попередньої змови, відволікала невстановлена досудовим розслідуванням особа, та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник у дану квартиру, звідки таємно викрав ювелірні вироби, які належали ОСОБА_2, а саме: золотий перстень 585 проби вагою 5,65 г вартістю 2995 грн., золотий кулон-підвіска 585 проби вагою 3,06 г вартістю 1 622 грн., срібне кільце 875 проби вагою 3,56 г вартістю 40 грн., після чого з викраденим залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з проникненням у житло, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 4 657 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення зрозуміла, він визнає себе винуватим та бажає давати показання.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення у повному обсязі, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, учасники судового провадження не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження всіх доказів щодо обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченого і ніким не оспорюються, та вирішив обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які підтверджують процесуальні витрати, місце зберігання речових доказів по справі та матеріали, які характеризують особу обвинуваченого.

Також суд роз'яснив учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які не досліджувались судом у судовому засіданні, в апеляційному порядку.

Допитаний у ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому йому діянні визнав повністю та показав, що на початку лютого 2017 року його товариш ОСОБА_5, який постійно проживає на території Російської Федерації, та приїхав на певний період часу у м. Ватутіне Черкаської області, пропонував йому викрасти ювелірні вироби, які належать матері його товариша ОСОБА_4, а саме: ОСОБА_2. Він спочатку відмовлявся від даної пропозиції, але потім погодився на пропозицію ОСОБА_5, оскільки той наполегливо переконував у безкарності вказаного діяння через продуманість його плану та необхідності коштів, які будуть отримані від продажу викраденого майна, щоб він мав можливість поїхати з ОСОБА_5 до Російської Федерації на заробітки. У подальшому, 07.02.2017 року у денну пору доби діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_5, коли той пішов у гості до ОСОБА_4, сина потерпілої ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, та шляхом пропозиції вийти з квартири, щоб покурити на сходинкову клітку поверхом нижче, відволік Женю, забезпечивши таким чином вільний доступ до даної квартири, він впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає проник до даної квартири та викрав ювелірні вироби, а саме: золотий перстень, золотий кулон-підвіска та срібне кільце, місце знаходження яких йому попередньо повідомив ОСОБА_5. У квартирі він перебував менше 2 хвилин, а потім знову піднявся на сходинкову клітку поверхом вище, де очікував поки ОСОБА_5 попрощається з ОСОБА_4. Після чого на гроші отримані від продажу ювелірних виробів вони поїхали до м. Києва та м. Харкова. Повернувся він назад до м. Ватутіне у зв'язку з тим, що працівниками поліції було розкрито вказаний злочин та його вже розшукували. Після приїзду відразу пішов до слідчого для дачі пояснень щодо обставин даної крадіжки. Вказав, що щиро кається у скоєному, усвідомлює протиправність свого діяння, відшкодував потерпілій збитки та просить не позбавляти його волі. Також у судовому засіданні попросив пробачення у потерпілої.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у ході судового розгляду кримінального провадження винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає його щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків. Водночас суд не вбачає в діях ОСОБА_1 активного сприяння розкриттю злочину, оскільки факт вчинення ним даного кримінального правопорушення було викрито працівниками поліції задовго до дачі ним визнавальних показів, а тому не враховує дану обставину, як таку, що пом'якшує його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

По місцю проживання обвинувачений ОСОБА_3 характеризується посередньо.

Водночас суд критично оцінює характеристику ОСОБА_3 з місця його роботи, а саме: малого приватного підприємства «Рапід», оскільки відомості про його офіційне працевлаштування на даному підприємстві відсутні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, крім обставин, що пом'якшують покарання, також враховує: суспільну небезпеку, характер та ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), який класифікується як тяжкий; особу винного, а саме: його молодий вік, вчинення ним кримінального правопорушення вперше; думку прокурора та потерпілої про призначення ОСОБА_1 покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вказаного та принципу індивідуалізації покарання, суд вважає, що подальше виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе без ізоляції його від суспільства, шляхом призначення покарання в межах санкцій ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, з встановленням на підставі ст. 75 КК України строку випробування, та покладення на нього обов'язків, з переліку передбачених ст. 76 КК України, вважаючи, що саме ця міра покарання буде справедливою та достатньою для нього.

Матеріальна шкода потерпілій відшкодована у повному обсязі, як наслідок цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Арешт на майно не накладався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Суд відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи у даному кримінальному провадженні у сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.

Керуючись ст.ст. 65-67, 75, 76, 185 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Іспитовий стpок встановити тривалістю 1 (один) рік, який рахувати з часу проголошення вироку.

На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Підстави для обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу до вступу вироку у закону силу відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази, а саме: золотий перстень, золотий кулон та срібне кільце, які передані на зберігання ОСОБА_2, залишити у її розпорядженні.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ватутіне Черкаської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий 17.04.2015 року Звенигородським РС УДМС України в Черкаській області, на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати у сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 80 коп., отримувач коштів: УК у м. Черкаси Черкаської області, код ЄДРПОУ 38031150, банк отримувача ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, рахунок 31116115700002, код класифікації доходів бюджету 24060300 (призначення платежу - витрати на залучення експерта для проведення експертизи в кримінальному провадженні).

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Ватутінський міський суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію даного вироку в суді. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя В.С. Линдюк