Ухвала суду № 66454107, 11.05.2017, Лисянський районний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 700/131/17

Провадження № 2/700/136/17

11 травня 2017 року Лисянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Бондарчук Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог пояснили, що 03.04.2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» ОСОБА_2 уклали кредитний договір № б/н згідно якого ПАТ КБ «Приват Банк» надав кредит ОСОБА_2 у розмірі 4000 грн.00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту ПАТ КБ «Приват Банк» керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовно згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приват Банк» нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідач зобовязувалась погасити кредит, сплатити за його користування відсотки в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Однак відповідач своїх зобовязань за вказаним договором не виконувала суму боргу не погасила, плату за користування кредитом щомісячно не сплачувала, в результаті чого має прострочену заборгованість за кредитом та відсотками станом на 31.01.2017 року 47274 грн.65 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 3848 грн.33 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом -37304 грн.55 коп.; заборгованості за пенею та комісією -3394 грн.41 коп.; штрафу (фіксована частина) -500 грн.; штрафу (процентна складова)-2227 грн.36 коп..

Тому вони просять стягнути з відповідача 47274 грн.65 коп. заборгованості за кредитом та 1600 грн. судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою в якій позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглядати без його участі.

Відповідач в судове засідання не зявилась звернулася до суду з заявою в якій позовні вимоги визнала частково, пояснила, що дійсно уклала кредитний договір з позивачем 03.04.2012 року, отримала в кредит 4000 грн. Перестала сплачувати за кредит через відсутність коштів та сімейними обставинами, про що повідомляла банк. Вважає, що банк безпідставно затягнув звернення до суду з метою штучного збільшення боргу, а тому просить застосувати позовну давність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1ст. 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Судом встановлено, що 03.04.2012 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н., відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" визначено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць, або 30% на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом, строк внесення щомісячних платежів встановлено до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Своїм підписом позичальник підтвердила, що вказана заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Згідно п. 1.1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг, в обов'язки клієнта банку (відповідача в справі) входить погашення заборгованості за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти в кредит. Відповідач свої зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту та сплати процентів за його використання не виконала, порушила умови договору в цій частині, внаслідок чого, станом на 31.01.2007 року виникла заборгованість перед позивачем. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком, та складається з заборгованості за кредитом - 3848 грн.33 коп, заборгованості за процентами за користування кредитом 37304 грн. 55 коп.

Статтею 1048 ч. 1 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252 - 255 ЦК України.

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої строни права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Погашення частини кредиту не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Це відображено в позиції Постанови Верховного суду України від 09.11.2016 року №6-1457цс16.

Крім того, слід зазначити, що з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 27.02.2014 року заборгованість за кредитом становить 3748 грн.33 коп., а станом на 31.01.2017 року -3339 грн.43 коп., хоча погашення відповідачем заборгованості за цей період було один раз в сумі 100 грн. В цей час прохальній частині позовної заяви ПАТ КБ «Приват Банк» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 3848 грн.33 коп., але вказує в розрахунку кінцеву суму заборгованості за кредитом 3339 грн.43 коп.

З огляду на вищевикладене суд вражає, що з відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитом в сумі 3339 грн.43 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 37304 грн.55 коп.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 37304 грн.55 коп., то в розрахунку по заборгованості вбачаються математичні помилки, а саме станом на 30.10.2015 року заборгованості по процентам за користування кредитом становить 9661 грн.48 коп., 31.05.2016 року - 20547 грн.30 коп., 31.12.2016 р-37113 грн.01 коп. Є незрозумілим такі значні розриви в сумах.

Суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом застосувавши позовну давність в сумі 37115 грн.27 коп.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення пені та комісією в сумі 3394 грн. 41 коп., а також стягненню штрафів в сумі 500,00 грн. - (фіксована частина) та 2227 грн.36 коп. (процентна складова), суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходи з такого.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідност.549 ЦК України різновидами неустойки є штраф та пеня, які обчисляються у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, відповідно.

Відповідно до умов договору (довідка про умови кредитування а.с.7-8) за несвоєчасне погашення заборгованості нараховується пеня, яка складається з пеня 1 (базова процентна ставка по договору/30 та нараховується за кожен день прострочки кредита)+ пеня2 (1% від заборгованості). Крім того, умовами договору передбачено нарахування штрафу при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням.

Відповідно до п.1 ч.2ст.258 ЦК Українипозовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно дост.261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3,4ст.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що заява відповідача щодо застосування спеціальної позовної давності щодо вимоги про стягнення пені обґрунтована та підлягає задоволенню.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 31.10.2016 року відповідач з моменту укладення кредитного договору, жодного разу не сплачувала грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом та процентами. У зв'язку з чим позивачем за період з 03.04.2012 по 31.01.2017 була нарахована заборгованість за пенею та комісією в сумі 3394 грн..41 коп..

Позивачем питання про продовження судом строку позовної давності із зазначенням причин поважності пропуску строку у позовній заяві або окремій заяві перед судомне ставилося. Документів, які б свідчили про переривання або зупинення перебігу строку позовної давності до матеріалів цивільної справи не додавалося.

Оскільки згідно зіст.258 ЦК Українидо вимог про стягнення пені встановлено спеціальна позовна давність в один рік, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та комісії за несвоєчасне повернення кредиту підлягають частковому задоволенню, в сумі 1100 грн., тобто за період з 27.02.2016 (так як з позовом до суду позивач звернувся 27.02.2017) по день розрахунку заборгованості, тобто по 31.01.2017.

Що стосується позовних вимог про стягнення на користь позивача штрафів за несвоєчасне виконання боржником своїх договірних зобов'язань, то суд вважає, що зазначені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до довідки про умови кредитування передбачено нарахування штрафу при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбаченим договором більш ніж на 120 днів в розмірі 500 грн.+5% від суми позову. В той ж час пунктом 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг (а.с.28) передбачено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500грн.+5% від суми заборгованості.

Банком не надано суду розрахунку штрафу, що позбавляє суд можливості перевірити правильність такого розрахунку, період, за який нараховано штраф тощо. Крім того суд вважає, що за змістом укладеного договору вбачається, що боржник зобов'язаний сплатити неустойку у виглядіі пені, і штрафу за одне і те саме порушення,а саме,порушення порядку та строків погашення кредиту, допущене боржником за один і той же період невиконання зобов'язання.

Проте, така вимога суперечить положенням ч.1 ст. 61 Конституцій України та частини 3ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те самепорушення, а зобов'язання має ґрунтуватись на засадахдобросовісності, розумності і справедливості.

Саме тому, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги банку про стягнення штрафу слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 також необхідно стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволення позовних вимог в розмірі 1406 грн. 40 коп..

Керуючись ст.ст.10,60,88,179,208,212-215,217,233 ЦПК України, ст. ст.526,549,623,1048-1052,1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, р.р.№ 29092829003111 заборгованість в сумі 41554 грн.70 коп. (сорок одну тисячу пятсот пятдесят чотири гривні сімдесят копійок), яка складається з заборгованості за кредитом - 3339 грн.43 коп. (три тисячі триста тридцять девять гривень сорок три копійки), заборгованості по процентам за користування кредитом - 37115 грн. 27 коп. ( тридцять сім тисяч сто п'ятнадцять гривень двадцять сім копійок) та заборгованості за пенею та комісією 1100 грн.( одну тисячу сто гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» 1406 грн. 40 коп. (одну тисячу чотириста шість гривень сорок копійок) судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Головуюча -