Рішення № 66453725, 04.05.2017, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/129/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Мельниченко Т.М.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" про визнання недійсним договору та стягнення коштів

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" (далі ТОВ "ЛК "АВТО ЛАЙФ") про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що 06 жовтня 2016 року звернувся до ТОВ "ЛК "АВТО ЛАЙФ" з метою придбання трактора "Білорусь" і у звязку з відсутністю такого трактора у відповідача уклав з ним договір фінансового лізингу №1353, відповідно до якого товариство зобовязалось придбати у свою власність та передати йому в користування трактор "ZOOMLION RF354B CaB" вартістю 11494 доларів США (300000 грн), а він зобовязався періодично сплачувати за користування трактором лізингові платежі. При цьому, позивач вважає, що умови договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують його права як споживача, оскільки під тиском працівника відповідача він не мав можливості детально ознайомитись з умовами договору та прийняти свідоме рішення, оскільки маючи намір придбати трактор "Білорусь", уклав договір на придбання іншого трактора, технічні характеристики якого його не влаштовують та при цьому сплатив 30000 грн. комісії за організацію угоди.

Зазначив, що за умовами вищевказаного договору, у випадку розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача поверненню підлягають 60% від сплаченого авансового платежу, а 40% лізингодавець отримує в якості штрафу, що не передбачено ст.10, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг". При цьому в разі збільшення вартості предмета лізингу лізингоодержувач повинен одноразово, сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем для відповідності відсоткового розміру авансового платежу фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі у продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. Зазначає, що у разі зменшення вартості предмета лізингу в момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію поверненню не передбачена. Вважає, що такі умови договору фінансового лізингу є несправедливими відповідно до п.4 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки в спірному договорі фінансового лізингу обмежені права лізингоодержувача як споживача та звужені обовязки лізингодавця, передбачені Законом України "Про фінансовий лізинг" та ЦК України. Окрім того, вважає, що в спірному договорі фінансового лізингу обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки та значно розширені права лізингодавця, зокрема виконання зобовязань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача, передбачена сплата лізингоодержувачем непропорційно великих розмірів штрафу, пені, при цьому відповідного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умовами договору не передбачено.

Окрім того, зазначаючи про те, що згідно зі ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та фінансовий лізинг є фінансовою послугою та вказуючи на те, що відповідач відповідного дозволу (ліцензії) не має, що суперечить ч.1 ст.227 ЦК України, просить визнати правочин недійсним.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору фінансового лізингу недійсним, позивач зазначає, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що відповідно до ст.799 ЦК України потребувало нотаріального посвідчення договору.

Окрім того, посилаючись на те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні дані про те, хто має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ "ЛК "АВТО ЛАЙФ", вважає, що працівник відповідача, яка підписала договір фінансового лізингу №1353 не мала на це повноважень та відповідачем йому не було надано внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно установчих документів; документа, що підтверджує право власності або право користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи, а також відомостей про кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовими, економічними або юридичними напрямами та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини, що передбачено п.2.1 Положення "Про надання окремих фінансових послуг юридичним ( чи юридичними) особам (чи особами) - субєктам (субєктами) господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами".

Відповідач, не заперечуючи укладення договору фінансового лізингу з позивачем та отримання за ним 30000 грн., позов не визнав, зазначаючи про те, що волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їх волі, а при його укладенні передбачено всі істотні умови договору.

Посилаючись на п.17.2, 17.4, 17.5, 17.6 договору, вважає, що позивач не довів, що відповідач порушив право позивача як споживача, застосувавши нечесну підприємницьку діяльність, не надавши йому достатнього часу для прийняття свідомого рішення, що привело до того, що в договорі зазначена інша марка трактора, ніж позивач хотів отримати, на що той посилається, як на одну з підстав визнання недійсним договору, оскільки у позивача на момент підписання договору не існувало заперечень щодо обсягу своїх прав та обовязків.

Зазначає, що позивач мав можливість не підписувати договір у разі неповного ознайомлення з його текстом або недостатнього розуміння його змісту та при цьому міг скористатись можливістю отримати у представника відповідача примірник договору фінансового лізингу для ознайомлення з його умовами в більш комфортних для себе умовах та для здійснення свідомого вибору, та/або скористатись консультаціями фахівців з лізингових правовідносин.

Вважає неможливим застосування до спірних правовідносин ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо несправедливих умов договору в частині можливості продавцю (виконавцю) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без права споживача на отримання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору, оскільки позивачем ще не було виконано вимог, передбачених п.1.7. договору, а тому у відповідача ще не виникло зобов'язання щодо придбання предмету лізингу, а у позивача ще не виникло право щодо відмови від договору та при цьому зазначає, що штрафні санкції за одностороннє розірвання лізингоодержувачем договору діють не увесь строк дії договору, а лише до моменту отримання ним транспортного засобу.

Зазначає, що позивач жодним чином не доводить, що умови договору фінансового лізингу порушують принцип добросовісності у розумінні п.6 ч. 1 ст.3 та ч.3 ст.509 ЦК України та того, що умови договору завдають хоч якоїсь шкоди позивачу та не наводиться жодного прикладу нанесення відповідачем такої шкоди.

Пояснив, що не надає послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах і позивач не є учасником групи, сплачені ним кошти не обєднуються відповідачем з коштами інших лізингоодержувачів, а умови договору розповсюджуються та виконуються виключно позивачем та відповідачем.

Зазначив, що укладений сторонами договір є договором непрямого лізингу в розумінні ч.1 ст.806 ЦК України, оскільки на момент укладення правочину у лізингодавця відсутній предмет лізингу і він лише зобовязався його придбати в майбутньому, при умові виконання лізингоодержувачем своїх обов'язків згідно договору, а отже при відсутності документу про реєстрацію транспортного засобу унеможливлюється нотаріальне посвідчення договору.

Окрім того, зазначає, що оскільки відповідач не є кредитною установою, він взятий на облік в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та в своїй діяльності керується "Положенням про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами", то не потребує отримання ліцензії на здійснення послуг фінансового лізингу.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, надали пояснення, аналогічні позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, просив розглянути справу без його участі та відмовити в позові.

Суд, вислухавши позивача та його представника, вивчивши заперечення відповідача на позов, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 06 жовтня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №1353 з додатками №1, №2 та №3, за умовами якого ТОВ "ЛК "АВТО ЛАЙФ" зобовязалося придбати в свою власність предмет лізингу - трактор "ZOOMLION RF354B CaB" вартістю 11494,25 доларів США (300000 грн.) та передати цей трактор у користування позивача, який за зазначеним договором зобовязався сплачувати за користування трактором періодичні платежі згідно графіку в розмірі 178,94 доларів США (4670 грн. 33 коп.) щомісяця. Договір фінансового лізингу передбачає право ОСОБА_1 отримати трактор у власність за умови повної сплати вартості трактора та інших витрат.

Згідно пунктів 1.7, 4.1 договору, трактор передається у користування ОСОБА_1 не пізніше 30 робочих днів з дати отримання на рахунок ТОВ "ЛК "АВТО ЛАЙФ" комісії за організацію угоди, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

Відповідно до п.9.1, 9.2 договору, комісія за організацію угоди являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу у розмірі 10%, авансовий платіж складає 50% від вартості предмета лізингу.

Договором фінансового лізингу №1353 передбачено, що комісія за передачу предмета лізингу становить 3% від вартості транспортного засобу, вказаного в договорі.

Відповідно до квитанції банку встановлено, що 06 жовтня 2016 року позивач сплатив ТОВ "ЛК "АВТО ЛАЙФ" комісію за організацію угоди в розмірі 30000 грн., а 19 жовтня 2016 року звернувся до відповідача з заявою про повернення зазначеного платежу у звязку з розірванням договору, однак відповідач не повернув ОСОБА_1 зазначені кошти.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини пятої цієї норми, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України "Про фінансовий лізинг", положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу (п.12.1, 12.2, 12.3, 12.7, 12.13, 12.16 договору), одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Зокрема, п.1.7 договору фінансового лізингу передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом терміну, який становить не більше 30 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію угоди, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу та при цьому, термін передачі лізингоодержувачу в користування предмета лізингу може бути збільшено з причин, незалежних від лізингодавця, та при цьому останній зобовязується письмово або в телефонному режимі повідомити лізингоодержувача про причини та приблизні терміни затримки, а лізингоодержувач зобовязаний погодитись на зміну термінів передачі предмета лізингу в користування без укладення додаткових угод до договору лізингу.

Згідно із ч.3 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця або третьої особи в разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання ним договірних зобовязань є несправедливими.

Суд вважає, що несправедливими умовами договору є умови щодо можливості продавцю частково не повертати кошти в разі відмови споживача укласти або виконати договір (п.12.1-12.3 договору) та застосування штрафів щодо лізингоотримувача (п.12.7, 12.13, 12.16 договору), без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у звязку з розірванням або невиконанням ним договору, а також права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не вказаних у договорі (п.1.7 договору), забезпечення продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі зростання ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (п.9.4, 9.5 договору).

Несправедливими є умови договору, за якими лізингодавець здійснює страхування предмета лізингу та супутніх ризиків на свою користь за рахунок лізингоотримувача (п.7.3, 7.4 договору) в той час, як лізингоодержувач взяв на себе відповідальність, в межах встановлених договором та законодавством України стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця, як власника предмета лізингу, щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним та фізичним особам або майну, що виникли прямо або опосередковано внаслідок володіння, експлуатації, транспортування предмета лізингу, або стану предмета лізингу (п.5.4 договору).

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Обовязок сплатити 50% вартості трактора у вигляді авансового платежу (п.9.2 договору) є фактичним залученням коштів для його придбання, що потребує ліцензії як для залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст.628 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зі змісту договору вбачається, що за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Згідно статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 06 жовтня 2016 року, укладений між позивачем та ТОВ "ЛК "АВТО ЛАЙФ", нотаріально посвідчено не було і нотаріальне посвідчення зазначеного договору не передбачалось (п.1.8 договору), а отже такий договір є нікчемним.

Таким чином, посилання позивача про несправедливі умови спірного договору, відсутність у відповідача відповідної ліцензії для надання фінансових послуг та відсутність нотаріального посвідчення спірного договору є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 5, 6 ст. 18 Закону України, "Про захист прав споживачів", якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

На думку суду, визнання недійсними вказаних положень договору щодо несправедливих його умов призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору, а тому договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), а ст. 13 ЦК Українипередбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованою вимогу про визнання договору недійсним.

На підставі ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, з ТОВ "ЛК "АВТО ЛАЙФ" на користь ОСОБА_1 слід стягнути 30000 грн. комісії за організацію угоди.

Водночас, вирішуючи спір, суд вважає, що позивач не довів, що під тиском працівника відповідача не мав можливості детально ознайомитись з умовами договору та прийняти свідоме рішення, так як маючи намір придбати трактор "Білорусь", уклав договір на придбання іншого трактора, оскільки підписавши договір ОСОБА_1 засвідчив факт ознайомлення з усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього (п. 17.2.), отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ", що стосуються змісту договору та додатків до нього, проінформований про всі можливі витрати і ризики у звязку із укладенням та виконання договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього (п.17.4, 17.5 договору) та засвідчив, що послуга з фінансового лізингу, що надається за договором, обрана ним самостійно, свідомо, без навязування з боку лізингодавця або його представників (п. 17.6 договору).

Суд вважає, що позивач мав можливість не підписувати договір у разі неповного ознайомлення з його текстом або недостатнім розумінням його змісту.

Окрім того, зазначаючи про те, що згідно зі ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою, суд вирішуючи спір, виходить того, що позивач не довів жодним доказом того, що відповідачем йому, як споживачу послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, як не довів і того, що працівник відповідача, яка підписала договір фінансового лізингу №1353 не мала на це повноважень.

Одночасно, відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, та ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" з відповідача на користь державного бюджету слід стягнути суми судового збору в розмірі 1280 грн.

На підставі ст. 3, 13, 215, 216, 220, 227, 509, 628, 799, 806 ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", керуючись ст.15, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №1353 від 06.10.2016 року укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" на користь ОСОБА_1 30000 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "АВТО ЛАЙФ" на користь держави 1280 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_3