Постанова № 66452636, 27.04.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2476/17

Провадження № 2-а/442/94/2017

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кучаковського Ю.С.

за участю секретаря судового засідання Харіва І.М.,

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явилися

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі адміністративний позов ОСОБА_4 до Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Колективного підприємства „Дрогобицьке районне бюро планування та архітектури", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,

обставини справи:

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулася ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_2" від 30.12.2016 № 176.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що на земельній ділянці на яку розробляє проект землеустрою ОСОБА_2 знаходиться заїзд до її земельної ділянки. Позивач посилається на порушення права власності на майно.

Ухвалою від 31.03.2017 Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області відкрив провадження в адміністративній справі № 442/2476/17, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Колективне підприємство „Дрогобицьке районне бюро планування та архітектури" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, закінчив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 31.03.2017 представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача своїх представників до суду не направили, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 проти позову заперечили.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи те, що відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача були повідомлені про дату та час судового засідання та не повідомили про причини неявки і присутні в судовому засіданні учасники провадження не заявили клопотання про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті у їх відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області, -

встановив:

30.12.2016 рішенням Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області № 176 було надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га по вул. Шевченка в межах населеного пункту с. Майдан проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки погодити в установленому законом порядку і представити на затвердження у сільську раду; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань регулювання земельних відносин, агропромислового розвиту, екології, туризму, планування та забудови території сільської ради.

Позивач вважає, що вищезазначене рішення, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою є незаконним та необґрунтованим, стверджує, що до цього рішенням Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області „Про надання дозволу на складання проекту детального планування території щодо заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_4" від 02.11.2012 № 267 було надано дозвіл громадянці ОСОБА_4 на складання проекту детального планування території щодо заїзду до житлового будинку в АДРЕСА_1, громадянці ОСОБА_4 виготовити проект детального планування території в ліцензованій фірмі, погодити в установленому законом порядку і представити на затвердження у сільську раду. Також представник позивача надав у судовому засіданні акт комісії з питань регулювання земельних відносин агропромислового розвитку, екології, туризму, планування і забудови території сільської ради від 18.03.2016, яким надано дозвіл позивачу на виділення земельної ділянки площею, необхідною для влаштуванню заїзду до існуючого будинковолодіння АДРЕСА_1 згідно детального плану території влаштування заїзду до існуючого будинковолодіння АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 у письмових запереченнях на адміністративний позов заперечив проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі зазначивши, що рішення Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області „Про надання дозволу на складання проекту детального планування території щодо заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_4" від 02.11.2012 № 267 було скасовано постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.11.2013 № 442/5525/13-а.

Крім того постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19.09.2014 № 442/5872/14-а було визнано протиправним та скасовано у повному обсязі рішення 13 чергової сесії 6 скликання Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області за „Про встановлення заїзду до будинковолодіння ОСОБА_4" від 13.06.2014 № 421; визнано незаконним дії сільського голови Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області Паращака Ярослава Григоровича, що мали місце під час підготовки до розгляду на черговому засіданні сесії сільської ради заяви ОСОБА_4, про встановлення заїзду до її будинковолодіння АДРЕСА_1 та під час виконання прийнятого рішення сесії Рибницької сільської ради від 13.06.2014 № 421, в тому числі дії, що полягають у незаконному винесені на розгляд чергової сесії сільської ради заяви ОСОБА_4 незважаючи на наявність чинного рішення (постанови) суду про визнання протиправним та скасування аналогічного рішення сесії сільської ради; дії, що полягають у неповідомленні сільським головою ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення чергового засідання сесії сільської ради, на якому розглядалась заява ОСОБА_4; дії, що полягають у не направленні сільським головою заяви ОСОБА_4 на розгляд постійної комісії сільської ради; дії, що полягають у ненаправлені ОСОБА_2 копії рішення чергової сесії 6 скликання Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області „Про встановлення заїзду до будинковолодіння ОСОБА_4" від 13.06.2014 за № 421.

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін „суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

За правилами ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки. При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України ).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186 Земельного кодексу України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (ч. 10 ст. 123 Земельного кодексу України).

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 14 ст. 123 Земельного кодексу України).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст. 123 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Позивач не має права власності на земельну ділянку, на яку третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, а тому посилання в позовній заяві на норми Цивільного кодексу України (ст.ст. 316-319, 321, 373), які регулюють право власності суд вважає безпідставним.

Посилання представника позивача на те, що запропоноване в схемі до акту виходу комісії з питань регулювання земельних відносин, агропромислового розвиту, екології, туризму, планування та забудови території сільської ради (далі земельної комісії) від 10.06.2016 облаштування заїзду є неможливим внаслідок того, що воно проходить попід крутою горою, суд не враховує як підставу для скасування рішення відповідача, оскільки таке твердження ґрунтується лише на оцінці представника позивача та іншими доказами у справі не підтверджено.

Надані сторонами акти земельної комісії від 31.05.2013, 11.09.2014, 18.03.2016, 10.06.2016 не встановлюють виключного права позивача на отримання земельної ділянки в власність чи в оренду.

Натомість оскаржуване рішення відповідача не перешкоджає позивачу звернутися з дотриманням норм чинного законодавства з заявою про надання йому земельної ділянки бажаних розмірів для влаштування заїзду до своєї земельної ділянки і отримання земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні).

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач не довів факту порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок прийняття оскаржуваного рішення Рибницькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 71, 112, 160-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ю.С. Кучаковський