Ухвала суду № 66450457, 11.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року м. Київ К/800/13294/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Заїки М.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою прокуратури Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року,

встановив:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до прокуратури Вінницької області про визнання протиправним і скасування наказу від 20 жовтня 2015 року №1464к про звільнення з посади начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 50000,00 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог). Також просив поновити строк звернення до суду з позовом, оскільки такий пропущений з поважних причин.

Вважав оскаржуваний наказ про звільнення незаконним, винесеним відповідачем з порушенням трудового законодавства та неврахуванням вимог частини другої статті 40, статей 42 та 49-2 Кодексу законів про працю України, без належного дотримання порядку вивільнення працівників.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Вінницької області від 20 жовтня 2015 року №1464к про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області. Поновлено позивача на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області з 21 жовтня 2015 року. Стягнуто з прокуратури Вінницької області на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21 жовтня 2015 року по 17 лютого 2016 року в сумі 33832,46 грн з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету.

У касаційній скарзі прокуратура Вінницької області, посилаючись на порушенням судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне дослідження обставин справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивує тим, що до ліквідації відділ інформатизації прокуратури області мав штатну чисельність 9 одиниць, а в утвореному згідно з наказом Генерального прокурора України від 15 липня 2015 року №38ш відділі ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, інформаційно-аналітичної роботи та інформаційних технологій штатна чисельність затверджена в кількості 6 одиниць, тобто відбулись зміни в організації виробництва та праці прокуратури області у зв'язку зі скороченням чисельності штату. Судами не обґрунтовано, яким чином новоутворений підрозділ ототожнюється з відділом, де працював позивач, а при порівнянні функцій зазначених структурних підрозділів вбачається, що вони забезпечують різні напрямки роботи. Також посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання представника прокуратури про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Від ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

За правилами частини другої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги,

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що наказом прокуратури Вінницької області від 31 березня 2015 року №251к ОСОБА_4 призначено на посаду начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області.

Наказом Генерального прокурора України від 15 липня 2015 року №38 у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області ліквідовано окремі управління, відділи та посади, а загальну штатну чисельність ліквідованих одиниць зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Згідно з цим наказом ліквідовано відділ інформатизації, у штатному розписі прокуратури Вінницької області скорочено 104,5 одиниці та зараховано їх до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.

Пунктом 13 наказу від 15 липня 2015 року №38 у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області утворено відділ ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, інформаційно-аналітичної роботи та інформаційних технологій з штатним розписом 6 одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, прокурор відділу, головний спеціаліст ( 3 одиниці).

16 липня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено про звільнення із займаної посади начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області, у зв'язку з ліквідацією цього відділу та скороченням займаної ним посади. У попередженні зазначено, що при наявності вакантної посади позивачу буде запропоновано працевлаштування.

Наказом прокуратури Вінницької області від 20 жовтня 2015 року №1464к ОСОБА_4 звільнено із займаної посади начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області у зв'язку з реорганізацією та скороченням у структурі та штатному розписі прокуратури Вінницької області на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди виходили з того, що звільнення ОСОБА_4 з посади начальника відділу інформатизації прокуратури Вінницької області є протиправним, оскільки після попередження про звільнення жодних посад йому не пропонувалось, крім того суди встановили наявність у штаті як ліквідованого так і новоутвореного управління аналогічної займаної позивачем посади. Ліквідація відділу інформатизації прокуратури Вінницької області та створення з аналогічними функціями відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, інформаційно-аналітичної роботи та інформаційних технологій, не є ліквідацією або реорганізацією прокуратури Вінницької області, а свідчить лише про зміну її внутрішньої (організаційної) структури.

Відповідно до статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судами встановлено, що відділ інформатизації прокуратури Вінницької області, в якому ОСОБА_4 обіймав посаду начальника до звільнення, ліквідовано, а його посаду в структурі та штатному розписі прокуратури області скорочено.

На основі ліквідованого наказом Генеральної прокуратури України №38ш від 15 липня 2015 року відділу інформатизації у структурі прокуратури Вінницької області утворено відділ ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, інформаційно-аналітичної роботи та інформаційних технологій. Структурою даного відділу передбачено 6 посад: начальник відділу, заступник начальника відділу, прокурор відділу, головний спеціаліст (3 одиниці).

Як вбачається з довідки прокуратури Вінницької області від 22 січня 2016 року №11-44вих-16, з 15 липня 2015 року вакансії у новоствореному відділі існували, проводився добір працівників для їх зайняття і вони заповнювались одразу після прийняття Генеральним прокурором України наказу №38ш, проте будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість запропонувати позивачу вакантну посаду у цьому відділі, відповідачем не надано, як і доказів неможливості переведення позивача за його згодою на одну із цих посад.

Суди встановили, що загальні засади діяльності ліквідованого та новоутвореного відділу, їх завдання та функції, основні напрямки діяльності вказаних структурних підрозділів суттєвих змін не зазнали. Дослідивши права, обов'язки та повноваження попереднього відділу та новоствореного згідно з Положеннями про їх діяльність, суди виходили з того, що вони є ідентичними.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено дотримання ним положень статті 49-2 КЗпП щодо процедури вивільнення позивача, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_4, поновлення його на посаді, з якої його було звільнено, з одночасним стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, їм надано належну правову оцінку судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідачем не доведено, що відділ інформатизації прокуратури Вінницької області, з якого позивача звільнено, і новоутворений відділ ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, інформаційно-аналітичної роботи та інформаційних технологій, є різними та забезпечують різні напрямки роботи, а матеріали справи свідчать про протилежне.

Щодо посилань касаційної скарги на пропуск позивачем строку звернення до суду, то це питання вирішувалось протокольною ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 5 січня 2016 року про відмову у задоволенні клопотання представника прокуратури про залишення позову без розгляду. Окрім того, у період з 13 листопада 2015 року по 14 грудня 2015 року позивач перебував на лікуванні в КУ «Чечельницька лікарня планового лікування», згідно з довідкою цього закладу №332.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на те, що ухвалені у справі судові рішення відповідають наведеним критеріям, їх необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Касаційну скаргу прокуратури Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Головчук С.В. Заїка М.М.