Постанова № 66449551, 26.04.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2017 р.Р і в н е 817/49/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Тарновецький П.Я.,

відповідача: представник Гоч. Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т АН О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2017 року №0000011403, №0000021403.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив суду на їх обґрунтування, що за наслідками позапланової перевірки позивача відповідачем виявлено завищення ним витрат за 2015 рік та податкового кредиту за грудень 2015 рік, що мало вплив на визначення об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів та сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Халкбуд", які відповідач вважає безтоварними. Представник позивач з такими висновками контролюючого органу не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, представник позивача посилається на те, що такі фактичний рух активів в межах здійснення цих господарських операцій прослідковується на підставі належним чином складених первинних та інших документів, а твердження відповідача базуються на припущеннях та недостовірних відомостях. Тому, представник позивача вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення неправомірними, просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила, пояснила суду на обґрунтування своїх заперечень, що перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах з ТОВ "Халкбуд" з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року виявлено порушення ним норм п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік на 316739,00 грн. та податком на додану вартість грудень 2015 року на 351933,00 грн. Представник відповідача посилається на те, що під час перевірки позивача були відсутні докази транспортування товарів та сертифікати їх відповідності. Крім того, представник відповідача наголошує на тому, що в межах досудового слідства у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, керівником ТОВ "Халкбуд" було надано пояснення, згідно яких господарська діяльність даного підприємства носила фіктивний характер. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцію у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" з питань дотримання вимог податкового законодавства та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинах з ТОВ "Халкбуд" за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, результати якої оформлено актом від 20.12.2016 року за №304/17-00-14-03/02971593 (а.с. 10-18).

За висновками даного акту перевірки контролюючим органом виявлено порушення платником податків п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат за 2015 рік на 1759663,26 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік на 316739,00 грн. та пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні податкового кредиту за грудень 2015 року на 351933,00 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість грудень 2015 року на 351933,00 грн.

Платником податків подано заперечення на акт перевірки, за наслідками їх розгляду контролюючим органом висновки акту перевірки залишено без змін (а.с. 19-31).

На підставі акту перевірки від 20.12.2016 року за №304/17-00-14-03/02971593 Державною податковою інспекцію у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.01.2017 року:

-№0000011403 про збільшення Товариству з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 439916,25 грн., в тому числі 351933,00 грн. за основним платежем та 87983,25 грн. штрафу;

-№0000021403 про збільшення Товариству з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 316739,00 грн. (а.с. 6-7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон України №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Абзацом 11 статті 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану, як ознака фактичного здійснення господарської операції та необхідність фіксування такої зміни у первинних документах, кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац 1). Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Також, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 01.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Халкбуд" (продавець, надалі ТОВ "Халкбуд") та Товариством з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" (покупець) було укладено договір №15/10/15, предметом якого стала поставка будівельних матеріалів, кількість і ціна яких визначається у специфікаціях, на загальну суму 2111595,86 грн. (а.с. 32).

На виконання умов даного договору ТОВ "Халкбуд" передано у власність позивача товари на загальну суму 2111595,86 грн., що підтверджується специфікацією №1, видатковими накладними від 17.12.2015 року №РН-0000001, №РН-0000002, №РН-0000003, №РН-0000004, №РН-0000005, №РН-0000006, податковими накладними від 17.12.20215 року №28, №29, №30, №31, №32, №33 (а.с. 33-39).

Розрахунки за поставлені товари проведені між сторонами у повному обсязі шляхом відступлення права вимоги на підставі договору від 28.12.2015 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арчібальд" (новий кредитор) (а.с. 46-55).

Позивачем віднесено витрати на придбання товарів у контрагента ТОВ "Халкбуд" на загальну суму 1759663,26 грн. до складу витрат за 2015 рік, а сплачений у складі їх вартості податок на додану вартість в загальній сумі 351933,00 грн. - до складу податкового кредиту за грудень 2015 року (а.с. 172-181).

Суд зазначає, що надані позивачем для перевірки та в судове засідання документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Халкбуд" є первинними в розумінні Закону України №996-XIV та Податкового кодексу України, відповідають необхідним вимогам, передбаченим законодавством, а виписані податкові накладні містять усі необхідні реквізити.

Використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача здійснювалося для будівництва житлового будинку за адресою: м. Рівне, вул. Поповича, 65, що відображено у протоколі про наміри від 16.09.2015 року, що підтверджується протоколом про наміри від 16.09.2015 року та актами списання будівельних матеріалів (а.с. 71, 182-202).

Суд відхиляє твердження відповідача, що не надання платником податків до перевірки сертифікатів відповідності та товарно-транспортних накладних свідчить про безтоварність господарських операцій з вказаним контрагентом.

Перш за все, сама по собі собою наявність або відсутність окремих документів, як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, при дослідженні питання реальності конкретної господарської операції слід брати до уваги особливості та умови її здійснення, в тому числі і ті, що закріплені у договорі.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на адвокатський запит представника позивача ТОВ "Халкбуд" було надано усі необхідні товарно-транспортні накладні, а з акту прийому-передачі квартир від 23.08.2016 року слідує, що сертифікати відповідності були передані Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "КИБАЛЮКА" разом із іншою технічною та проектною документацією (а.с. 69, 72-171, 222-223),

Таким чином, посилання контролюючого органу на відсутність вказаних документів під час перевірки не може слугувати єдиною та безумовною підставою для висновків про безтоварність господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ "Халкбуд" загалом, оскільки з решти наданих платником податків до перевірки та в судове засідання документів вбачається, що рух активів все ж таки мав місце.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка - директора ТОВ "Халкбуд" ОСОБА_2, проведеного в межах досудового розслідування кримінального провадження №32016100100000061, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, в якому зазначено, що господарська діяльність підприємства носила фіктивний характер (а.с. 208-213).

У наданій суду відповіді директора ТОВ "Халкбуд" ОСОБА_2 від 31.01.2017 року на адвокатський запит представника позивача, підпис на якій посвідчено нотаріально, вказано, що господарська операція з даним контрагентом носила реальний характер, а свідчення надані податковій міліції є неточними, що призвело до непорозуміння (а.с. 70).

За приписами статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд приходить до висновку, що враховуючи той факт, що особа, яка надавала свідчення в межах досудового розслідування кримінального провадження, на яких базуються висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій, у подальшому заперечила їх фіктивний характер та пояснила щодо обставин їх фактичного здійснення, то такі свідчення не можуть рахуватися належним і допустимим доказом.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України згідно буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо або вироком у кримінальній справі, або постановою у справі про адміністративний проступок.

Отже, обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини 4 статті 72 КАС України.

Статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Частиною 2 статті 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відтак, чинне законодавство покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З огляду на наведене, висновки відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. "а" п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат за 2015 рік на 1759663,26 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік на 316739,00 грн. та завищенні податкового кредиту за грудень 2015 року на 351933,00 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість грудень 2015 року на 351933,00 грн., є безпідставними і необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 03.01.2017 року №0000011403, №0000021403 є протиправними та підлягають скасуванню.

Позовні вимоги слід задовольнити повністю, за приписами статті 94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.01.2017 року №0000011403.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.01.2017 року №0000021403.

Присудити на користь позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Фабрика "Рівненчанка" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 11349,83 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.