Постанова № 66449158, 28.04.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2017 р. о 13 год. 10 хв. Справа № 804/3472/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддівСтепаненко В.В. Гончарової І.А., Верби І.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ідповідача 1 Державної фіскальної служби України, відповідача 2 Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, третя особа, Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відповідача 1 Державної фіскальної служби України, Відповідача 2 Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, третя особа Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ Державної фіскальної служби України є протиправним та таким, що суперечить нормам діючого законодавства України, оскільки посилання відповідача на підставу звільнення - неналежне виконання службових обов'язків, не відповідає дійсності. Крім того, на той момент, коли як податкова інспекція зазначає, що позивачем було допущено грубе порушення трудових обов'язків, ОСОБА_4 перебував у відпустці. Також позивач зауважує, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення могло бути накладене не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, а відтак відповідачем пропущено строк застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, надав до суду заперечення на адміністративний позов, зазначивши, що при звільненні позивача з посади було дотримано всю передбачену законодавством процедуру, про що видано наказ про звільнення ОСОБА_4, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представники відповідача 2 та третьої особи у судове засідання не прибули, заяв або клопотань не надали.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до положень частини 6 вказаної норми.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Державної фіскальної служби України №856-о від 15 березня 2016 року ОСОБА_4 звільнено з посади начальника Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що за неналежні виконання службових обов'язків, організацію роботи і контролю у жовтні 2015 року, зокрема, у частині допущення формування «схемного» податкового кредиту суб'єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, приросту обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг, що призвело до порушення вимог наказу ДФС від 28.07.2015 року №543 «Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ» та розпорядження ДФС від 18.09.2015 року №288-р «Про аналіз показників роботи суб'єктів господарювання виробників та переробників сільськогосподарської продукції» згідно статей 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України ОСОБА_4 звільнено за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Наказ про звільнення було оголошено позивачу 16 березня 2016 року відповідно до Наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 15.03.2016 року №150-о.

Вирішуючи заявлений до розгляду в даному провадженні спір по суті, колегія суддів виходить із наступного.

За змістом статті 14 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, який був чинний на момент спірних правовідносин, дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (статті 147 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, звільнення на підставі частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за своєю правовою природою є дисциплінарним стягненням, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148, 149 Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до статті 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Разом з тим, у наказі про звільнення №856-о від 15 березня 2016 року відповідач посилається на наказ Державної фіскальної служби України №987 від 17.12.2015 року «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015року», а тому відповідно до викладених вище норм строк, за яким можливо було застосувати захід дисциплінарного стягнення - звільнення, минув 18.01.2016 року.

У статті 149 Кодексу законів про працю України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 року №987 «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року» та пояснень ОСОБА_4 б/д та б/н.

Проте всупереч приписам статті 149 Кодексу законів про працю України в наказі про звільнення №856-о від 15.03.2016 року відповідач посилається на письмові пояснення, які були подані позивачем та зазначені саме у наказі Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 року №987 «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015року», а не по факту звільнення позивача та застосування зазначеного заходу дисциплінарного стягнення.

Окремо суд звертає увагу, що в наказі будь-яке мотивування притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача саме у вигляді звільнення не наведено, а також невмотивована неможливість застосування до відповідача передбачених частиною 3 статті 14 Закону України «Про державну службу» видів дисциплінарного впливу, які б відповідали ступеню проступку позивача.

Також суд відмічає, що відповідно до наказу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області №220-в від 21.09.2015 року з 12 жовтня по 31 жовтня 2015 року (практично весь жовтень) позивач перебував у відпустці тривалістю 19 календарних днів.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що перевірявся стан роботи Державної фіскальної служби України та її територіальних органів у жовтні 2015 року. Враховуючи, що позивач у вказаний період перебував у відпустці, що підтверджено належними доказами, суд приходить до висновку, що позивач не виконував службові обов'язки та як наслідок не міг допустити порушення у вказаний період.

Відповідач 1 у запереченнях на позов посилається на пункт 2.3 наказу ДФС України від 17.12.2015 року №987 «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року» та зазначає, що до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі подання Координаційно-моніторингового департаменту від 25.11.2015 року №3941 /99-99-20-02-18 та пояснення ОСОБА_4 б/д.

Так, вказаним поданням Координаційно-моніторингового департаменту Державної фіскальної служби України надано пропозицію до наказової частини, що заслуговує на звільнення із займаної посади, зокрема, начальник Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_4, яким не забезпечено належного виконання службових обов'язків, організацію роботи та контролю, що призвело у жовтні цього року до недотримання вимог наказу №543.

Звільняючи позивача з посади Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, відповідач підставою такого звільнення в оспорюваному наказі №856-о від 15 березня 2016 року вказав на одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Чинне трудове законодавство не містить визначення грубого порушення працівником трудових обов'язків.

При цьому з аналізу пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України вбачається, що важливим елементом застосування вказаної норми є звільнення керівника за порушення, яке є одноразове, а не тривале, системне, що може бути підставою для звільнення за інших підстав. Разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність).

Рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове грубе порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити перелік або систему порушень, за які був звільнений керівник, а лише одноразове грубе порушення, бажано, конкретних трудових обов'язків.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Разом з тим, відповідачами не надано жодних доказів, які б підтверджували неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків (службові записки, доповідні, акти службової перевірки чи інші документи). Також суд зауважує, що відповідачами не надано наказ №543, про невиконання якого йдеться у поданні Координаційно-моніторингового департаменту Державної фіскальної служби України, що унеможливлює суду встановити, чи дійсно на позивача було покладено обов'язки та відповідальність щодо його виконання. Викладене свідчить, що відповідач 1 під час застосування заходу дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не надав належної оцінки функціональним повноваженням позивача, які повинні бути затверджені наказом, а тому порушення службових обов'язків на момент розгляду справи відповідачем належним чином не доведено.

Державною фіскальною службою України в оскаржуваному наказі та в наказі №987 від 17.12.2015 року зазначається про допущене позивачем протягом жовтня 2015 року одноразове грубе порушення, яке зводиться виключно до ймовірних порушень, тобто виключно до припущень.

Ні у вказаних наказах податкових органів, ні в запереченнях не наведено жодних фактів щодо негативних дій (бездіяльності) позивача як керівника Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, якими завдано або могло бути завдано певної шкоди чи негативних наслідків.

Всупереч вимогам статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано жодних належних та допустимих доказів при вирішенні даного спору доказів щодо вчиненого позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

Відповідачами в наказі про звільнення також не зазначено, в чому саме полягає одноразове грубе порушення позивачем своїх трудових обов'язків, не надано письмових доказів, яке саме одноразове грубе порушення трудових обов'язків було вчинено. Більш того відповідач конкретно не сформулював, за що саме був звільнений позивач. Серед іншого відповідачами не надано доказів наявності обставин, які викладені в оспорюваному наказі, оскільки не вказано, які самі суб'єкти господарювання допустили формування «схемного» податкового кредиту та допущення суб'єктами господарювання «схемного» податкового кредиту. При цьому посилання у наказі на п.п.2.3 п.2 наказу Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 року №987 про порушення трудових обов'язків є загальними, а тому не можуть бути взятими судом до уваги.

За таких обставин в ході судового розгляду встановлено, що факт порушення, яке стало підставою для звільнення позивача із займаної посади, викладений в оспорюваному наказі, належним чином відповідачами не підтверджено.

Таким чином, звільняючи ОСОБА_4 з посади начальника Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідач не навів у наказі №856-о від 15.03.2016 року конкретного одноразового грубого порушення ним трудових обов'язків, що вказує на протиправність вказаного наказу та є підставою для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Тому суд вважає за необхідне зобов'язати Державну фіскальну службу України виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачами під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Приписами частин 2 та 3 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про, зокрема, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність звернення постанови до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Відповідача 1 Державної фіскальної служби України, Відповідача 2 Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, третя особа Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України №856-о від 15 березня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_4».

Поновити ОСОБА_4 на посаді начальника Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області з 16 березня 2016 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України виплатити ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 березня 2016 року по день поновлення на посаді.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.В. Степаненко І.А.Гончарова І.О.Верба