Вирок № 66444241, 12.05.2017, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/234/17-к

Провадження № 1-кп/499/42/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2017 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Тимчука Р.М., за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання Мельника Р.А., прокурора Лемака В.В., обвинуваченого, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12015160290000403 від 17 жовтня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого:ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, Миколаївського районну Миколаївської області, раніше судимого: 17.11.2014 Біляївським районним судом Одеської області ст. 162 ч. 1, ст. 186 ч. 1 КК України вид покарання позбавлення волі строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки, працюючого по найму, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживаючого в незареєстрованому шлюбі, на утриманні неповнолітніх дітей не має у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового слідства, ОСОБА_1, обвинувачується в тому, що 15.10.2015 року близько 19.00 годин, знаходячись в с. Ульянівка Іванівського району Одеської області, перебуваючи в громадському місці, біля продуктового магазину ТОВ «Нива 1200», розташованого по вул. Демітрова б/н., грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, в знищенні та пошкодженні майна магазину ТОВ «Нива 1200», умисно розбив 5 листів шиферу, які служили в якості огородження літньої площадки данного магазина. В подальшому він, продовжуючи свої хуліганські дії, вів себе агресивно кидався в бійку до оточуючих, не реагував на зауваження місцевих мешканців, які в цей час знаходились біля магазину. В результаті хуліганських дій ОСОБА_1, ТОВ «Нива 1200» був заподіяний матеріальний збиток на загальну суму 2310 гривні.

Обвинувачений ОСОБА_1 в скоєному діянні визнав себе винним повністю. При відсутності заперечень учасників судового провадження, сумнівів в правдивості свідчень ОСОБА_1, суд, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежив судовий розгляд допитом обвинуваченого та дослідженням, що характеризують його особу документів, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд зясував, що обвинувачений правильно розуміє зазначені обставини. Сумнівів у добровільності його позиції у суду не виникло. Судом також було розяснено обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Під час допиту, обвинувачений ОСОБА_1, свою вину у скоєному діянні визнав повністю, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини по кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.296 КК України, підтвердив у своїх свідченнях сутність пред'явленого йому обвинувачення, в скоєному розкаявся, та затвердив суд, що в подальшому подібне вчиняти намірів не має і додатково показав, що 15.10.2015 року близько 19.00 годин, знаходячись в с. Ульянівка Іванівського району Одеської області, він перебуваючи біля продуктового магазину ТОВ «Нива 1200», розташованого по вул. Демітрова б/н., розбив 5 листів шиферу, які служили в якості огородження літньої площадки даного магазина, поводився себе агрессивно, кидався в бійку до оточуючих, не реагував на зауваження місцевих мешканців, які в цей час знаходились біля магазину. Щодо відомостей про перебування в стані алкогольного спяніння, ОСОБА_1 повідмив суд, про те, що він не вживав алкогольні напої до бійки і лише після того, як вона скінчилась, випив бутилу пива. Інших даних які б підтверджували стан алкогольного спяніння до суду не надходило, а покази ОСОБА_1 з цього приводу прокурором не заперечувались.

Судом встановлено, що показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Вчинене ОСОБА_1 діяння суд кваліфікує за ч.1 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Відповідно до ст. 66 КК України, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 - його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 - відсутні.

Представник потерпілого цивільний позов не заявляв. Претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має та просив розглядати провадження без його участі. Звернув увагу суду на те, що шкода яка була заподіяна злочином в повному обсязі відшкодована. Щодо призначення покарання відносно обвинуваченого він просив обрати йому покарання не повязане з позбавленням волі.

Також в ході судового засідання встановлено, що хоч ОСОБА_1 і вчинив злочин в період іспитового строку 15.10.2015 року, але справа до суду надійшла 30.03.2017 року тобто вже після закінчення іспитового строку. Клопотань від органу пробації щодо заміни покарання в звязку із скоєнням нового злочину до суду не надходило.

Під час судових дебатів, прокурором було запропоновано суду визначити покарання ОСОБА_1 не повязане з позбавленням волі, у вигляді штрафу, та виконувати його окремо від раніше визначеного покарання вироком Біляївського районного суду Одеської області, з тих підстав, що на момент розгляду справи ОСОБА_1 відповідно до довідки характеристики голови Гуляївської сільської ради Березівського району від 11.05.2017 року характеризується позитивно, проживає однією сімєю з ОСОБА_2 яка, відповідно до довідки Нечаянської амбулаторії від 04.05.2017 року знаходиться в стані вагітності, працює неофіційно і є єдиним утримувачем, годувальником сімї і вважає, що дане покарання, у вигляді штрафу, буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, та недопущення в подальшому вчинення кримінальних правопорушень.

ОСОБА_1 під час судових дебатів просив визначити йому покарання у вигляді штрафу, заявив суду, що став на шлях виправлення, нових злочинів скоювати намірів не має. Також обвинувачений, просив суд взяти до уваги обставини викладені в доповіді прокурора та врахувати їх при визначенні покарання.

Суд враховує, що за вироком від 17.11.2014 року Біляївським районним судом Одеської області ОСОБА_1 був раніше засуджений по ст. 162 ч. 1, ст. 186 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки. Тому, при призначенні покарання суду слід виходити з вимог ч.4 ст. 70 КК України, та на підставі п. 23 рішення Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 в редакції 2009 року в якому вказується, що кожний вирок слід виконувати самостійно.

Також суд бере до уваги той факт, що на момент розгляду справи ОСОБА_1 відповідно до довідки характеристики голови Гуляївської сільської ради Березівського району від 11.05.2017 року характеризується позитивно, проживає однією сімєю з ОСОБА_2 яка, відповідно до довідки Нечаянської амбулаторії від 04.05.2017 року знаходиться в стані вагітності, а також те, що ОСОБА_1 працює неофіційно і є єдиним утримувачем, годувальником сімї.

З урахуванням викладених вище обставин, що пом'якшують покарання, а також даних про особу ОСОБА_1, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_1 без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з встановленням йому покарання у вигляді штрафу.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Судові витрати відсутні.

Запобіжні заходи, щодо обвинуваченого не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373-374, 377 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченного ч.1 ст.296 КК України і на підставі санкції даної статті призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі пятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 8500 (вісім тисяч пятсот) гривень.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 17.11.2014 року відповідно вимог ч.4 ст. 70 КК України, та на підставі п. 23 рішення Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 в редакції 2009 року виконувати самостійно.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Запобіжні заходи, не застосовувались.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області, через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_3