Рішення № 66443562, 11.05.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25775/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2017 року

Вінницький міській суд Вінницької області

в складі: головуючого Бар'яка А.С.,

за участі секретаря Шмирової О.М., Тронт М.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 17.01.2007 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" було укладено кредитний договір № VIH0GK02021173, відповідно до якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у розмірі 43706,00 дол. США, з кінцевим строком повернення до 15.01.2027 року. У забезпечення виконання зобов'язань за відповідним кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Однак, відповідач належним чином не виконував зобов'язання відповідно до умов договору, чим утворив заборгованість станом на 07.11.2016 року в розмірі 151630,94 дол. США, в тому числі заборгованість по тілу кредиту в сумі 29215,66 дол. США., в силу чого позивач змушений звернутись до суду та просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором № VIH0GK02021173 від 17.01.2007 року у розмірі 29215,66 дол. США., що в гривневому еквіваленті становить 747044,43 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обгрунтувавши їх обставинами, викладеними в позовній заяві, додатково зазначивши, що кредит був виданий на купівлю квартири. В 2015 році відповідачі були виселені з квартири, яка в послідуючому була реалізована, а кошти від її реалізації пішли на погашення заборгованості, але суми не вистачило. Просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що не в змозі платити кредит, оскільки піднявся курс долара. Вона зарплату отримує в гривнях, що не вистачає на сплату кредиту, і в цьому її вини немає. Вважає, що позивач продав її квартиру таємно за дуже низькою ціною. На уточнюючі питання суду щодо того, чи вживались нею у передбачений законодавством спосіб дії відносно зазначених нею обставин про таємний продаж квартири позивачем за низькою ціною - відповіла суду, що не вживались. Позовні вимоги не визнає та просила в позові відмовити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, зазначивши, що квартира не була продана в примусовому порядку, а була продана позивачем. Примусове виконавче провадження було відносно виселення. Відповідача виселили, а заселили людей позивача. Доводити дані обставини не став, оскільки вважає, що дані обставини повинні доводитись позивачем. Зазначає, що 12.10.2013 року позивач вперше звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на майно, але до поручителя вимоги не пред'являлись, і лише 13.11.2016 року вперше позивач звернувся з вимогою до поручителя, а тому він втратив право вимоги до поручителя. Крім того, зазначає, що банк в одноособовому порядку без відома поручителя змінив відсоткову ставку по кредиту, а тому вважає, що порука є припиненою, в силу чого вимоги до поручителя є безпідставними. Просив в позові відмовити повністю.

Суд, в порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз'яснив сторонам право надати суду документи відносно всіх здійснених сторонами платежів щодо погашення кредиту, а також роз'яснив право сторонам на звернення до суду з клопотанням про призначення по справі судової бухгалтерсько-економічної експертизи, з метою встановлення правильності визначення позивачем заборгованості по відповідному кредиту, проте сторони таким правом не скористались, в силу чого, суд змушений вирішувати дані спірні правовідносини на підставі тих доказів, які наявні в матеріалах справи та в межах тих спеціальних економічних знань, якими володіє суд.

Суд вивчивши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників судового розгляду, визначив, встановив та дослідив слідуючі докази, обставини та відповідні правовідносини:

Відповідно до кредитного договору № VIH0GK02021173 від 17.01.2007 року, ПриватБанк надає ОСОБА_2 кредит у розмірі 43706,00 дол. США у вигляді не поновлюваної лінії, мета кредиту купівля нерухомості, а також оплати страхових платежів, з кінцевою датою погашення 15.01.2027 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 14-16).

Копія ордеру розпорядження № 1 від 17.01.2007 року та копія заяви на видачу готівки № 3 від 17.01.2007 року вказують, що ОСОБА_2 отримала 17.01.2007 року згідно умов укладеного кредитного договору № VIH0GK02021173 від 17.01.2007 року кошти в сумі 37000,00 дол. США, що еквівалентно 186850,00 грн. (а.с. 17).

Зміст договору поруки № VIH0GK02021173/1 від 17.01.2007 року, укладеного між "Приватбанком", як кредитором, та ОСОБА_4, як поручителем, вказує на те, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях позичальника, які виникають з умов кредитного договору № VIH0GK02021173 від 17.01.2007 року, згідно якого кредитор надав боржникові 43706,00 дол. США, в повному обсязі. Пункт 12 визначає, що порука за цим договором припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором. (а. с. 20).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № VIH0GK02021173 від 17.01.2007 року заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 07.11.2016 року становить всього 151630,94 дол. США, що складає еквівалент 3877203,14 грн., в тому числі: заборгованість за наданим тілом кредиту 29215,66 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 747044,43 грн.; заборгованість за процентами в сумі 36265,62 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 927311,90 грн.; заборгованість за комісією в сумі 6364,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 162727,48 грн.; заборгованість за пенею 8044,96 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 205709,63 грн.; загальна сума нарахованої пені в розмірі 79785,66 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 2040119,33 грн. Заборгованість до стягнення - 29215,66 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 747044,43 грн. (а. с. 4- 9).

Станом на 07.11.2016 року Національний банк України встановив такі офіційні курси гривні до іноземної валюти, а саме: 100 Долар США - 2557,6191 (а.с. 10).

Зміст повідомлення від 08.11.2016 року № 30.1.0.0/2 - 011 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором № VIH0GK02021173 від 17.01.2007 року вказує, що відповідачам було запропоновано здійснити дострокове погашення кредиту з метою досудового врегулювання спору (а. с. 11).

Копія інформаційного листа від 03.10.2008 року № 20.1.3.2/6-22855/1202 та Реєстру № 195 USD від 29.10.2008 року вказують, що позивач звернувся до ОСОБА_2 з відповідним повідомленням про зміну відсоткової ставки по укладеному кредитному договору № VIH0GK02021173 від 17.01.2007 року до 14,04% на рік, починаючи з 24.11.2008 року, при цьому, про відповідні зміни умов кредитного договору поручитель ОСОБА_4 - не повідомлявся. (а.с. 18, 19).

Суд звертає увагу на те, що дослідженні в судовому засіданні докази, в тому числі зазначений вище відповідний інформаційний лист від 03.10.2008 року № 20.1.3.2/6-22855/1202 щодо зміни відсоткової ставки по кредитному договору, вказує на те, що позивач змінив розмір зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України, є самостійною та беззаперечною ознакою припинення поруки.

Зміст рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29.10.2013 року по справі № 232/4622/12 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: Орган опіки та піклування Вінницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, зазначає, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2013 року, ухвалене по даній справі, було скасоване та постановлене нове рішення, згідно якого: позов задоволено частково; в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за кредитним договором № VIH0GK02021173 від 17 січня 2007 року в розмірі 60 675 доларів США 29 центів, що станом на 29.10.2013 року складає еквівалент 484 795 грн. 56 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом надання права іпотекодержателю - ПАТ КБ « ПриватБанк» на продаж предмета іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ « ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу іпотеки. Встановити початкову ціну для подальшої реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (а.с. 57-59).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.06.2015 року по справі № 127/23550/15-ц, позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" було задоволено та виселено ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_2 (а.с. 60-61).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.03.2017 року № 82573766 ОСОБА_7 є власником квартири, об'єкту житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 1600, виданого 19.12.2016, видавник: ОСОБА_8, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ( а. с. 76-77).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 21.09.2016 року № 68618321 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570 країна реєстрації: Україна, є власником квартири, об'єкту житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 201, виданого 29.01.2016, видавник: приватний нотаріус ОСОБА_9 Дніпропетровського міського нотаріального округу, Дніпропетровська обл. ( а. с. 78-80).

Згідно копії договору купівлі-продажу від 29 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за № 198, ПАТ КБ «Приватбанк», як Продавець, передав у власність покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» - нерухоме майно, а саме: квартиру під АДРЕСА_1 Вартість відчужуваного нерухомого майна становить 275515 грн. 80 коп. (а.с. 89-90).

Як було встановлено в судовому засіданні, Виписка руху коштів по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_2 за період з 17.01.2007 по 07.11.2016 вказує про відповідний рух коштів на даному рахунку, який стосується погашення тіла кредиту, при цьому вихідний залишок по тілу кредиту становить 29215,66 дол. США, що є предметом даного позову. (а.с. 70-73).

Суд звертає увагу на те, що останній запис в зазначеній вище Виписці руху коштів по рахунку вказує, що 22.02.16 із рахунку НОМЕР_2 в рахунок погашення тіла по відповідному кредитному договору, в якості перерозподілу за 15.02.2016 року, було зараховано на погашення тіла кредиту суму в розмірі 1729,79 дол. США.

Проте, згідно виписки за 15.02.2016 по рахунку НОМЕР_2, належного клієнту ОСОБА_2, та меморіальних ордерів від 15.02.2016 р., вбачається, що на вище зазначений рахунок були зараховані кошти у сумі 10110,67 дол. США, призначення платежу - погашення заборгованості по кредитному договору № VIH0GK02021173 від 17.01.2007 року, з яких: 204,69 дол. США - погашення пені; 3120,80 дол. США - погашення тіла кредиту, та 6785,18 дол. США - погашення пені (а.с. 74-75).

Таким чином, суд встановив, що 15.02.2016 року в рахунок погашення тіла кредиту було перераховано суму коштів в розмірі 3120,80 дол. США, однак згідно відомостей, зафіксованих у зазначеній вище Виписці руху коштів по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_2 на погашення тіла кредиту було зараховано лише 1729,79 дол. США, а тому в цій частині суд вважає, що розрахунок позивача щодо визначення заборгованості по тілу кредиту є неправильним та суперечить дослідженим матеріалам справи.

А відтак, суд вважає, що на підставі проведених платежів від 15.02.2016 року заборгованість по тілу кредиту повинна зменшитись не на 1729,79 дол. США, а повинна зменшитись на 3120,80 дол. США, в результаті чого загальна сума заборгованості по тілу кредиту становить не 29215,66 дол. США, як це зазначає позивач, а становить 27825,39 дол. США.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Норма ст. 629 ЦК України прописує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки порушення договору позичальником передбачені в ч. 2 ст. 1050 ЦК України, згідно якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з норми ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, чітко прописані в ст. 554 ЦК України, а саме: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, норма ч. 1 ст. 559 ЦК України визначає, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Виходячи із наведеного, дослідивши надані суду докази, враховуючи, що позовні вимоги обгрунтовуються належними та допустимими доказами наявності кредитних правовідносин між сторонами, з яких беззаперечно вбачається невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, в силу чого утворилась заборгованість перед позивачем, що свідчить про порушення прав та інтересів останнього, враховуючи, що в даних спірних правовідносинах суд встановив обставини припинення поруки в силу зміни позивачем умов зобов'язання щодо розміру відсоткової ставки по кредиту без згоди поручителя, наслідком чого є безпідставність вимог позивача до відповідача-поручителя ОСОБА_4, додержуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого вимогами ст. 11 ЦПК України, зокрема щодо розгляду справи у межах позовних вимог, з огляду на те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту підтвердились лише в частині 27825,39 дол. США, в силу чого суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з стягненням з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 27825,39 дол. США, з визначенням гривневого еквіваленту станом на 07.11.2016 року, при цьому в позовних вимогах до відповідача ОСОБА_4 слід відмовити повністю, розподіливши судові витрати згідно вимог ст. 88 ЦПК України, зокрема пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 526, 549, 554, 559, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" - 27825,39 дол. США (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять п'ять доларів США тридцять дев'ять центів), що в гривневому еквіваленті становить 711495 (сімсот одинадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 22 коп., що є заборгованістю по тілу кредиту за кредитним договором № VIH0GK02021173 від 17.01.2007 року, станом на 07.11.2016 року.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4 - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" 10672 грн. 43 коп., що становить суму судових витрат, понесених за сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя