Вирок № 66442162, 12.05.2017, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1320/16-к

1-кп/189/14/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2017 року Покровський районний суд Дніпропетровської області:

в складі головуючого судді Пустовар О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

за участю прокурора Сосницького П.С.

учасники процесу:

обвинувачений ОСОБА_1

захисник ОСОБА_2

потерпілий ОСОБА_3

представник потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040540000549 від 09.08.2015рокупо обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,українець, громадянин України, що має повну загальну середню освіту, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/2Покровського району Дніпропетровської області, депутатом не являється, групи інвалідності не має,раніше не судимий,-

- по ч.1 ст.121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 09.08.2015 року близько 04:00 години, знаходячись на пероні ж/д вокзалу, розташованого в смт. Просяна вул. Залізнична, 3 Покровського району Дніпропетровської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3, по раптово виниклому умислу, з метою спричинення умисних тілесних ушкоджень, наніс останньому одного удару ліктем правої руки в область обличчя, після чого продовжуючи свій злочинний намір направлений на спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_3 ще одного удару правою ногою в область обличчя.

Своїми навмисними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани та крововиливу над червоною каймою верхньої губи праворуч з переходом на червону кайму, травматичної екстракції 1 го та 2 го зубів на верхній щелепі праворуч.

Згідно висновку комісійної судово медичної експертизи № 148 від 03.08.2016 року тілесне ушкодження у вигляді рубця верхньої губи праворуч, що є наслідком загоєння забійної рани верхньої губи з травматичним дефектом шкіри, кругового мязу, слизової оболонки, отриманої 09.08.2015 року - є невиправним без хірургічного втручання (реконструктивної операції) і ушкодження може бути розцінене як тяжке якщо його буде визнано таким, що знівечило обличчя, що відповідає п. 2.1.8. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р., № 6.

Згідно висновку експерта № 4423 е від 21.09.2015 року тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоровя, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав частково та суду показав, що 09.08.2015 року близько 04:00 години він разом з друзями, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебував на пероні ж/д вокзалу, розташованого в смт. Просяна Покровського району. Там він побачив ОСОБА_3, який три дні тому ображав його батька і взагалі всю родину. Він підійшов до потерпілого, останній протягнув йому руку щоб привітатися, але він не правильно його зрозумів, і вдарив ліктем правої руки в область обличчя, ОСОБА_3 упав, він правою ногою наніс йому ще один удар в область обличчя, після чого потерпілий встав і побіг. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час бійки знаходилися метрів за 100 від них з потерпілим, ОСОБА_5 стояв на пероні, а ОСОБА_6 був біля вокзалу. Коли ОСОБА_5 почув удар, то підбіг до них, але потерпілого вже не було, він пішов, ОСОБА_6 не підходив, він був в межах прямої видимості. Він їздив в лікарню до потерпілого, просив у нього вибачення, пропонував заплатити кошти за лікування, але ОСОБА_3 відмовився. Обвинувачений вважає, що спричинені ним тілесні ушкодження потерпілому не є тяжкими та наполягає на тому, що вони є легкими. В скоєному розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 09.08.2015 року він був на ж/д вокзалі в смт. Просяна Покровського району, так як збирався їхати в м. Дніпро. Коли він спілкувався з одним чоловіком, ззаду підійшов ОСОБА_1 та запитав чи він нічого не хоче йому розповісти, і відразу отримав від обвинуваченого удар в обличчя, від якого він присів, після чого обвинувачений наніс йому ще один удар в обличчя ногою. Що було далі він не все памятає, потім він пішов додому, умився і поїхав до м. Дніпро. За декілька днів до бійки у нього була словесна сварка з батьком обвинуваченого в кафе «Сакура» в смт. Просяна, під час якої були присутні ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ще 4-5 чоловік. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в той час з ними не було. Внаслідок завданих тілесних ушкоджень йому відновлювали ясна, пізніше будуть ставить імпланти, потрібна буде операція. Під час прийому їжі та розмови потерпілий відчуває біль, люди часто запитують що у нього з губою і про шрам, пошкоджені зуби також видно.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що потерпілий його товариш, після того як ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, він з ним спілкувався і помітив зміни на обличчі, наявність шраму. Помітно, що потерпілий став по іншому себе поводити, намагається приховати дефект, комплексує.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що 09.08.2015 року близько 04:00 години, вона разом зі своєю дитиною перебувала на пероні ж/д вокзалу, розташованого в смт. Просяна, так як вони збиралися їхати на відпочинок. В той момент людей на пероні було дуже багато. Раптом на її сумки, які стояли поряд з нею на пероні, впав один хлопець, тепер вона розуміє, що це був ОСОБА_3 Він упав спиною на сумки і штовхнув її доньку на колії, після чого вона відразу побігла підіймати дитину. Криків та сварок не було, хлопці стояли недалеко від неї, коли вона запитала хто це такі, їй сказали що це ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона працює фельдшером швидкої допомоги ДОР, 09.08.2015 року рано вранці вона виїжджала на виклик до ОСОБА_3, у якого внаслідок бійки були вибиті зуби, також при огляді була виявлена рана верхньої губи і на верхній челюсті куски від зубів і залишки крові. Вона надала першу медичну допомогу, однак, потерпілому необхідно було накласти шви, тому вона рекомендувала йому поїхати до Покровської ЦРЛ, але ОСОБА_3 відмовився.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що обвинувачений являється його сином. Потерпілий вже неодноразово чіплявся до свідка перебуваючи в стані алкогольного спяніння, 09.08.2015 року він прийшов в кафе, його запросили до столика, де також відпочивав потерпілий, в ході розмови ОСОБА_3 почав йому грубити, явно проявляв неповагу, всі присутні за столом були вражені від такої поведінки потерпілого щодо нього, як набагато старшого чоловіка. Коли він зробив потерпілому зауваження стосовно його поведінки, той почав хватати його за грудну клітку і вони вийшли з кафе. ОСОБА_3 хотів його вдарити, але ОСОБА_7 заступився, отримав удар в голову, після чого він розвернувся і пішов, а потерпілий запитав куди він йде, а він йому сказав, що завтра поговорять. Дана ситуація була вже третій раз. Раніше його син та потерпілий дружили. Він розповів сину ситуацію яка сталася, сказав що ОСОБА_3 обіцяв прийти поговорити, але той не прийшов. Наступного дня він почув, що син побив ОСОБА_3 і він знаходиться в лікарні. Він з обвинуваченим ходили до лікарні, хотіли помиритися з потерпілим, однак не вийшло.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що того вечора, коли між обвинуваченим і потерпілим сталася бійка, він також був в барі, відпочивав разом з ними. ОСОБА_3 почав погрожувати батьку ОСОБА_1, і обвинуваченому також, вони разом виходили на вулицю, з ними також був Руденко. ОСОБА_3 обіцяв всім поперебивати хребти, ще один хлопець також отримав удар в обличчя від потерпілого. Після інциденту він не бачив ОСОБА_3 місяців 2-3, а потім потерпілий почав зявлятися в смт. Просяна, веде себе нормально, як і раніше, спілкується з людьми, відпочиває в кафе та барах, вживає алкогольні напої.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він не бачив бійку, яка сталася між обвинуваченим та потерпілим, і йому нічого не відомо з приводу цього інциденту. Про бійку він дізнався зі слів ОСОБА_1 До того що сталося, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 товаришували, разом розпивали спиртні напої. Після бійки він вже неодноразово зустрічав потерпілого в барах, останній обличчя не прикривав, розмовляв нормально.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона знає обвинуваченого і потерпілого як жителів смт. Просяна, їй відомо, що до інциденту вони дружили, разом були в одній компанії. Після бійки ОСОБА_3 неодноразово ходив відпочивати до кафе, посміхався, спілкувався з людьми, ніяких ушкоджень у нього на обличчі помітно не було.

Так, відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015040540000549, заявник ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкає в смт.Просяна, вул.Гагаріна,8 Покровського району Дніпропетровської області звернувся до ЧЧ Покровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про те, що 09.08.2015 року в смт.Просяна ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 спричинив йому тілесні ушкодження (т.1 а.с.64)

Згідно досліджених в судовому засіданні висновків експерта №4164 від 11.09.2015 року та №4423е від 21.09.2015 року, виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани та крововиливу над червоною каймою верхньої губи праворуч з переходом на червону кайму, травматичної екстракції 1-го та 2-го зубів на верхній щелепі праворуч, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день) (т.1 а.с.89-90; т.1 а.с.92-93).

Як вбачається з висновку комісійної судово-медичної експертизи №148 від 03.08.2016 року встановлений у ОСОБА_3 рубець верхньої губи праворуч, що є наслідком загоєння забійно-рваної рани верхньої губи з травматичним дефектом шкіри, кругового мязу, слизової оболонки, отриманої 09.08.2015 року, є невиправним без хірургічного втручання (реконструктивної операції) і ушкодження може бути розцінено як тяжке, якщо буде визнано таким, що знівечило обличчя, що відповідає п.2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 (т.1 а.с.152-163), що також зазначено у висновку судово-медичного експерта №639 від 18.02.2016 року (т.1 а.с.117).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у спричинені тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 повністю доведена.

Однак, суд вважає необхідним перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.1ст.121 КК Українина ч.2ст.125 КК Україниза ознакою умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

До такого висновку суд прийшов з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1, 09.08.2015 року близько 04:00 години, знаходячись на пероні ж/д вокзалу, розташованого в смт. Просяна вул. Залізнична, 3 Покровського району Дніпропетровської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_3, по раптово виниклому умислу, з метою спричинення умисних тілесних ушкоджень, наніс останньому одного удару ліктем правої руки в область обличчя, після чого продовжуючи свій злочинний намір направлений на спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_3 ще одного удару правою ногою в область обличчя.

Виявлений у потерпілого рубець на верхній губі, згідно висновків експерта №148 від 03.08.2016 року та №639 від 18.02.2016 року є невиправним без хірургічного втручання (т.1 а.с.152-163, т.1 а.с.117).

Що стосується ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які були спричинені потерпілому ОСОБА_3, то відповідно до висновків експерта №4164 від 11.09.2015 року та №4423е від 21.09.2015 року, виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани та крововиливу над червоною каймою верхньої губи праворуч з переходом на червону кайму, травматичної екстракції 1-го та 2-го зубів на верхній щелепі праворуч, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад 6 діб, але більше як три тижні (21 день) (т.1 а.с.89-90; т.1 а.с.92-93).При цьому судмедексперт зазначив, що виявлений у потерпілого рубець на верхній губі є невиправним без хірургічного втручання.

Відповідно до п.2.1.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоровя №6 від 17.01.1995 року, судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією не хірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.27 постанови №2 від 7 лютого 2003 року „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", - визначення наявності знівечення обличчя є компетенцією суду. Водночас треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.Отже, поняття знівечення обличчя - не медичне поняття, тому право кваліфікувати ушкодження обличчя як знівечення належить до компетенціїсуду, та воновизначається стосовно будь-якої потерпілої особи, виходячи з естетичної оцінки нормального вигляду обличчя.

Умисним тяжким тілесним ушкодженням за ознакою непоправного знівечення обличчя слід вважати за одночасної наявності двох обставин: 1) таких патологічних змін обличчя, які його спотворюють, надають огидливості, відвертають від себе і 2) для усунення цих змін необхідне хірургічне втручання.

Отже, знівечення обличчя визначається стосовно будь-якої потерпілої особи, виходячи з естетичної оцінки нормального вигляду обличчя, та має місце тоді, коли ушкодження обличчя, будучи неусувним, надає обличчю відразливого, потворного, відштовхуючого зовнішнього вигляду.

Із висновків судово-медичної експертизи вбачається, що у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, з короткочасним розладом здоров'я, а рубець на верхній губі є непоправним без хірургічного втручання (т.1 а.с.117).

При цьому, до зазначеного висновку експертизи додається фото рубця на обличчі потерпілого, яке датоване 18.02.2016 року (т.1 а.с.118).

Відповідно дост. 241 КПК України, освідування особи, в тому числі і потерпілого, з фіксацією слідів кримінального правопорушення із застосуванням фотографування, може бути проведено тільки слідчим або прокурором.

Суд допитуючи потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні з невеликої відстані споглядав його обличчя та прийшов до висновку, що воно не має неприємного, огидливого вигляду, не властивого нормальному людському обличчю.

Тому, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, на момент розгляду справи, виходячи із загально прийнятих уявлень про вигляд людини, суд приходить до переконання, що хоча тілесні ушкодження спричиненні потерпілому на обличчі є непоправними, але вони не знівечують його обличчя і тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину передбаченийч.1 ст.121 КК України, а його дії підлягають кваліфікації зач.2 ст.125 КК України.

При цьому, перекваліфіковуючи дії обвинуваченого наст.125 ч.2 КК України, яка відповідно дост.477 КПК Українипідпадає під форму приватного обвинувачення, суд також виходив з того,що потерпілий в судовому засіданні наполягав на притягненні обвинуваченого до кримінальної відповідальності за спричинення йому тілесних ушкоджень.

Зміна правової кваліфікації дій обвинуваченого з більш тяжкого злочину проти здоров'я особи на менш тяжкий того ж виду відповідає положенням ч.3ст.337 КПК України.

По справі заявлений цивільний позов прокурором Покровського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до обвинуваченого про стягнення з нього на користь КЗ «Дніпропетровської міської клінічної лікарні №16» ДОР» кошти, затрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 821 грн. 16 коп.

Виходячи з доказів, встановлених в ході судового слідства, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, суд дійшов до висновку про можливість задоволення даного позову в повному обсязі. Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження,витрати на лікування ОСОБА_3 в КЗ «Дніпропетровської міської клінічної лікарні №16» ДОР» у хірургічному відділенні з 09.08.2015 року по 27.08.2015 року становлять 821,16 грн. (т.1 а.с.113).

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що помякшують або обтяжують його покарання.

Обставинами, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд враховує щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1судом не встановлено.

Переходячи до призначення покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд приймає до уваги суспільну небезпечність скоєного та особу обвинуваченого, який щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, характеризується позитивно, однак, офіційно не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тому за таких умов суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 буде призначення покарання в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з іспитовим терміном строком на 2 (два) роки.

На підставі п. п. 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України зобовязати ОСОБА_1: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КЗ «Дніпропетровської міської клінічної лікарні №16» ДОР» кошти, затрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 821 грн. 16 коп. (р/р 3541304000723 МФО 805012 ОКПО 01984624 УДКСУ в Дніпропетровській області).

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя: ОСОБА_15