Ухвала суду № 66441317, 11.05.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/8541/15-к

н/п 1-кс/640/3378/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Колесник С.А.,

при секретарі - Бєліковій В.О.,

за участю адвоката - ОСОБА_1,

слідчого - Фоменко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2015 по справі №640/8541/15-к у кримінальному провадженні №12014220010000232 від 23.09.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,3,4 ст.190, ч.1 ст.388 КК України,-

встановив:

27.04.2017 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2015 по справі №640/8541/15-к у кримінальному провадженні №12014220010000232 від 23.09.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,3,4 ст.190, ч.1 ст.388 КК України.

На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що 16 жовтня 2015 року працівниками СУ ГУ НП в Харківській області було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_2 в будинку за адресою АДРЕСА_1 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014220010000232 від 23.09.2014 р. Під час обшуку у гр. ОСОБА_2 було вилучено: ноутбук «Asus A6J» серійний номер 62N0AG060759 і принтер «Canon F158200» серійний номер ММЕА261812.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2015 р. на вказане майно було накладено арешт, шляхом заборони їх володіння, користування та розпорядження, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання щодо накладення арешту на вищезазначене майно, посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України, зазначив, що вказана комп'ютерна техніка може бути знаряддям скоєння злочину та зберігати в собі відомості, які можуть бути використані як доказ, та незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість їх використання в суді та під час досудового слідства (для проведення відповідних експертних досліджень) внаслідок того, що майно може бути відчужене чи пошкоджене шляхом знищення або реконструювання.

Посилаючись на ч. 1 ст. 174 КПК України вважав, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні даного виду заходу забезпечення кримінального провадження виходячи з того, що з часу накладення арешту на належне ОСОБА_2 майно і до теперішнього часу минуло 1,5 року. За наявною у власника майна інформації, слідчим за даний час проведено всі необхідні експертні дослідження для встановлення використання арештованого майна у скоєних злочинах, що свідчить про досягнення органом досудового розслідування мети застосування даного виду заходу забезпечення кримінального провадження. За таких обставин потреба у подальшому застосуванні арешту до вилученого у ОСОБА_2 майна відпала, що є підставою для повернення вилучення майна його власнику.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 підтримав подане клопотання, з підстав, викладених у клопотанні, просив про його задоволення.

Слідчий СУ ГУ НП в Харківській області ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечувала, вказала, що у вказаному криімнальному провадженні проведені всі необхідні експертизи та знята інформація. Під час проведення експертиз встановлено, що підроблені банківські листи виготовлялися не з цих принтера та ноутбука, з яких останній клопоче зняти арешт.

Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_4Є про час та місце розгляду клопотання повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте в судове засідання не з»явився.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В провадженні слідчого управління ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 1201422001000232 від 23.09.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,3,4 ст.190, ч.1 ст.388 КК України (а.с.20-25).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2015 накладено арешт на майно, тимчасово вилучене в ході проведення обшуку 16.10.2015 в квартирі АДРЕСА_2, за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а саме: ноутбук «Asus A6J» серійний номер 62N0AG060759 і принтер «Canon F158200» серійний номер ММЕА261812, шляхом заборони їх володіння, користування та розпорядження, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку. Місцем зберігання вказаного вище арештованого майна визнаено СУ ГУМВС України в Харківській області, згідно з положенням з міжвідомчої інструкції «Про порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, повязаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», від 19 листопада 2012 року (а.с.4-9).

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).

На підставі положень ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Кримінальне провадження триває понад 2-х років, до теперішнього часу в даному кримінальному провадженні відсутні особи, яким би було повідомлено про підозру.

З наданих слідчим копій Висновку судової технічної експертизи документів №10398 від 31.03.2016 та Висновку судової комп"ютерно-технічної експертизи №10408 від 20.01.2016 вбачається, що підроблені банківські листи виготовлялися не з ноутбуку «Asus A6J» серійний номер 62N0AG060759 і принтера «Canon F158200» серійний номер ММЕА261812.

Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для заявника, слідчий суддя вважає доведеним заявником, що на теперішній час, в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для задоволення клопотання та скасування арешту.

На теперішній час стороною обвинувачення не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу є потреба, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт ноутбуку «Asus A6J» серійний номер 62N0AG060759 і принтера «Canon F158200» серійний номер ММЕА261812, вилучених 16.10.2015 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3.

Скасування арешту за вказаних вище обставин, на теперішній час не створює будь-яких перешкод для збереження речових доказів та для подальшого розслідування кримінального провадження № 1201422001000232 від 23.09.2014.

Таким чином, наявні правові підстави до задоволення клопотання заявника щодо скасування арешту вказаного майна.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 107, 170-173, 174, 309, 372 КПК України,

УХВАЛИВ :

Клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2015 по справі №640/8541/15-к у кримінальному провадженні №12014220010000232 від 23.09.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,3,4 ст.190, ч.1 ст.388 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт з ноутбуку «Asus A6J» серійний номер 62N0AG060759 і принтера «Canon F158200» серійний номер ММЕА261812, які вилучені 16 жовтня 2015 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно положень п. 4 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, у разі скасування арешту.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Колесник С.А.