Постанова № 66439795, 31.01.2017, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4851/16-а

2-а/296/30/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючого судді - Шалоти К.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області, Управління Держпродспоживслужби в м. Житомирі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до в.о. начальника Житомирського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області Шарапи Г.Д., в якому просила визнати протиправною скасувати постанову в.о. начальника Житомирського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області Шарапи Г.Д. №5 від 05.04.2016 року про накладення на позивача штрафу у сумі 120 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що 29.03.2016 р. фахівцями Житомирського міськрайонного управління ГУ Держсанепідслужби у Житомирській області було проведено позапланову перевірку дотримання санітарного законодавства в ДНЗ №27, що розташований в АДРЕСА_1, завідувачем якого є позивач. Підставами для здійснення позапланової перевірки стало проведення епідеміологічного розслідування випадків вірусного гепатиту у дітей, що відвідують старшу групу №1 Житомирського дошкільного навчального закладу №27 управління освіти міської ради. За результатами проведеної перевірки складено акт епідеміологічного розслідування випадку інфекційного захворювання від 29.03.2016 р., в якому вказані певні недоліки та прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Позивач вважає, що зазначена постанова про притягнення її як керівника закладу до адміністративної відповідальності є протиправною, оскільки за результатами ряду проведених мікробіологічних, хімічних та вірусних досліджень відібраних відповідачем контрольних зразків відхилень виявлено не було. Позивач стверджує, що перевірка проводилась відповідачем у зв"язку з виявленням випадків захворювання дітей, які відвідують ЖЛНЗ №27 на інфекційні захворювання, однак її фактично притягнуто до відповідальності за порушення норм санітарного законодавства, які не пов"язані з такими наслідками як захворювання дітей. Позивач вважає, що виявлені в ході перевірки порушення вимог санітарного законодавства не відповідають дійсності та ґрунтуються на суб'єктивній думці перевіряючих та не доведені жодними доказами, які б доводили причинний зв'язок з наслідками, що стали підставою для відповідальності. Також позивач посилається на те, що складання адміністративних матеріалів відбулося без її особистої присутності, що позбавило її можливості взяти участь у розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності та надати відповідні докази її невинуватості.

Відповідач Житомирське міськрайонне управління Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з 21.01.2016 - перебуває в стані припинення.

У зв"язку із припиненням діяльності Житомирського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області за клопотанням позивача суд в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України залучив до участі у справі у якості відповідача Управління Держпродспоживслужби в м.Житомирі.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.

Відповідачі, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надсилали.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 05.04.2016 року в.о. начальника Житомирського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області Шарапи Г.Д. була винесена постанова № 5, по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, якою ОСОБА_1 визнано винною у порушенні ст. 18, 20, 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; п.9.14, 12.1 Державних санітарних норм і правил «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних закладів та організації життєдіяльності дітей», п. 1.5 Інструкції з організації харчування дітей у дитячих дошкільних навчальних закладах №298/227 від 17.04.06р. та притягнуто до адміністративної відповідальність за ст. 42 КУпАП шляхом накладення адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 102 грн (а.с.45).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм. Виробничий контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання.

Вода відкритих водойм, що використовується для господарсько-питного водопостачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку, з лікувальною метою, а також вода водойм у межах населених пунктів повинна відповідати санітарним нормам.

Підприємства, установи, організації, що використовують водойми (у тому числі моря) для скидання стічних, дренажних, поливних та інших забруднених вод, повинні забезпечити якість води у місцях водокористування відповідно до вимог санітарних норм.

Для водопроводів господарсько-питного водопостачання, їх джерел встановлюються зони санітарної охорони із спеціальним режимом. Порядок встановлення і режим цих зон визначаються законодавством України.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, власники і адміністрація навчально-виховних закладів та громадяни, які організують або здійснюють навчальні та виховні процеси, зобов'язані забезпечити для цього умови, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я, гігієнічне виховання відповідних груп населення та вивчення ними основ гігієни.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей.

У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об'єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів.

У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Відповідно до п.9.14. Державних санітарних норм та правил, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України 01.08.2013 № 678 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) усі приміщення харчоблоку необхідно щодня прибирати (витирати пил, мити підлогу тощо) з мийними засобами, які мають позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи із зазначенням сфери застосування у навчальних закладах. Один раз на місяць проводиться генеральне прибирання (опалювальних приборів, підвіконь, стін тощо) із застосуванням мийних і дезінфекційних засобів відповідно до інструкцій з використання цих засобів, які мають позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи із зазначенням сфери застосування у навчальних закладах та зареєстровані в установленому порядку. Біля раковин для миття рук працівників харчоблоку повинні бути мило, паперові рулонні рушники або індивідуальні серветки. Мийні і дезінфекційні засоби необхідно зберігати в маркірованому посуді у спеціально виділених місцях без доступу світла, які недоступні для дітей.

Відповідно до п.12.1. вказаних Державних санітарних норм та правил (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) персонал дошкільного навчального закладу повинен бути охайно одягненим (у халаті або в одязі, що визнаний у закладі основним), у змінному взутті, з прибраним волоссям, з коротко обстриженими нігтями, без обручок, каблучок, біжутерії.

Працівникам дошкільного закладу необхідно мати промаркований санітарний одяг для робіт, що пов'язані з організацією харчування, та промаркований спеціальний одяг для прибирання приміщень. У санітарному одязі забороняється: виконувати роботи з прибирання приміщень; заходити та перебувати в туалеті; виходити на вулицю; знаходитись у цьому одязі в інших приміщеннях, поза місцем харчування дітей. Перед відвідуванням туалету санітарний одяг повинен залишатися на вішалці поруч із дверима туалету. Після відвідування туалету персонал повинен обов'язково мити руки, а працівники харчоблоку після миття рук повинні проводити їх дезінфекцію препаратами, дозволеними до використання в установленому законодавством порядку.

При роздачі страв, годуванні дітей повинен використовуватися промаркований білий халат або фартух з тканини (косинки, ковпак), для миття посуду - фартух з клейонки. Санітарний одяг необхідно зберігати на вішалці поруч з буфетною. Забороняється застібати санітарний одяг шпильками, голками та зберігати у кишенях різні сторонні предмети. Для персоналу повинно бути не менше 3 комплектів санітарного одягу на одного працівника.

Спеціальний одяг для прибирання приміщень групових (житлових) осередків і туалетів необхідно маркувати, використовувати за призначенням і зберігати окремо, так само, як інвентар для прибирання (відра, швабри, ганчірки). Заміна санітарного та спеціального одягу здійснюється у міру забруднення.

Персоналу дошкільного закладу забороняється курити тютюнові вироби, вживати алкогольні напої на території дошкільного навчального закладу, використовувати дитячий туалет.

Після закінчення робочого дня персонал повинен прибрати робоче місце. Інструменти повинні зберігатися в закритих ящиках, які унеможливлюють доступ до них дітей.

Відповідно до 1.5. Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України 17.04.2006 N 298/227, для організації оптимального питного режиму потрібно забезпечити дітей водою за індивідуальною потребою. Кип'ячену воду дають після охолодження до кімнатної температури. Її зберігають у добре вимитому посуді і міняють не рідше ніж 1 раз на добу.

Статтею 42 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення санітарних норм, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Статтею 236 КУпАП передбачено, що органи державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням санітарних норм (стаття 42), а також про адміністративні правопорушення, передбачені частиною п'ятою статті 41, статтями 78, 80 - 83, 90-1, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм), та статтею 188-11 цього Кодексу.

Від імені органів державної санітарно-епідеміологічної служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення в межах територій та об'єктів нагляду, визначених законодавством, мають право: 1) головний державний санітарний лікар України та його заступники, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць та їх заступники, головні державні санітарні лікарі районів, міст, районів у містах, лінійних підрозділів та об'єктів водного, залізничного, повітряного транспорту, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, Служби безпеки України, з'єднань, частин та підрозділів і їх заступники; 2) лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи органів державної санітарно-епідеміологічної служби - щодо адміністративних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 41, а також статтями 42, 78, 80 - 83, 95, 167, 168-1, 170 (коли вони є порушеннями санітарних норм).

У відповідності до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 29.03.2016 п. станом на 12:00 завідувачем ДНЗ №27 ОСОБА_1 порушуються вимоги санітарного законодавства, а саме: 1) в старшій групі №1 порушується оптимальний питний режим дітей - використовується гаряча кип'ячена вода; 2) несвоєчасно проводиться заміна забрудненого санітарного одягу для приготування їжі кухарем харчоблоку - санітарний одяг візуально брудний; 3) 29.03.2016 р. неякісно проведене прибирання приміщення цеху для обробки сирого м'яса та риби на харчоблоці (а.с.45).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови №5 від 05.04.2016 р. розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався за відсутності позивача на підставі протоколу про порушення санітарних норм від 30.03.2016 р.

Натомість протокол про порушення санітарних норм від 30.03.2016 р. в матеріалах справи відсутній та жодною зі сторін суду наданий не був.

З пояснень позивача вбачається, що про час та місце розгляду справи щодо порушення нею санітарного законодавста повідомлена не була, жодних пояснень по суті виявлених порушень у неї відібрано не було, а про існування протоколу їй стало відомо зі змісту оскаржуваної постанови від 05.04.2016 року після її отримання.

Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою №5 від 05.04.2016 р. щодо скоєння нею правопорушення за ст.42 КУпАП, а так само пояснювала, що жодні санітарні правила у дошкільному навчальному закладі №27 не порушувалися, сам факт позапланової перевірки працівниками санітарно-епідеміологічної служби був пов'язаний з виявленням інфекційних захворювань у дітей дошкільного закладу, однак останні, на думку позивача, мали місце у зв'язку із тим, що діти, які перехворіли на гепатит «А» проживають за адресами, що розташовані поруч та можливістю вживанням забрудненої води за місцем їх проживання, а також вказувала, що за результатами проведених досліджень відхилень за будь-якими із мікробіологічних, хімічних та вірусологічних показників виявлено не було.

Із наявних в матеріалах справи письмових пояснень кухаря ОСОБА_5, вбачається, що під час перевірки 29.03.2016 р. при огляді на харчоблоці працівниками санепідемінспекції були висловлені зауваження щодо фартуха кухаря, який візуально мав сірий колір. Вказується, що спецодяг принесений з пральні, який був випраний, виварений та попрасований, а у зв'язку з тим, що фартух часто піддається виварюванню, він втратив свою первинну білизну та мав сіруватий відтінок (а.с.73).

Згідно письмових пояснень помічника вихователя ОСОБА_6 вбачається, що на момент перевірки, що мала місце 29.03.2016 р. питна вода для дітей була напівохолоджена, оскільки дітей в групі не було та останні були на прогулянці. Вказується, що вода не використовувалася та дітям не давалася, а стан води працівниками санепідемінспекції визначався на дотик без приладів. Зазначається, що коли діти прийшли з прогулянки вода була допустима до вживання (а.с.91).

Згідно ч.2 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, такий обов"язковий доказ, як протокол про порушення санітарних норм від 30.03.2016 р., так само як будь-які інші докази, які б дійсно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП в матеріалах справи відсутні.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб"кта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Однак, в порушення зазначених норм відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином.

За таких обставин суд зазначає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки будь-яких матеріалів справи та доказів відповідачами не зібрано, а тому постанова в.о. начальника Житомирського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області Шарапи Г.Д. №5 від 05.04.2016 року не може залишатися в силі, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 8-11, 70, 71, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Корольовський районний суд м. Житомира, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Житомирського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідслужби у Житомирській області Шарапи Г.Д. № 5 від 05.04.2016 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 102 (сто дві) гривні.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя К. В. Шалота