Постанова № 66439368, 05.05.2017, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/551/17

провадження №2-а/165/63/17

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2017 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Лизун Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Гнатюк К.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Сулімова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську адміністративний позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області про визнання постанови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

01 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області про визнання постанови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.

Вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 21 грудня 2012 року він, працюючи на посаді інкасатора-водія у філії Волинського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», керуючи під час виконання своїх трудових обов'язків автомобілем Форд-Транзит, номерний знак НОМЕР_1, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої отримав тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Горохівського районного суду Волинської області від 22.10.2015, який залишений без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області, він був виправданий у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Відповідно до актів за формою Н-5 та Н-2 від 16.11.2016 вказаний нещасний випадок визнаний таким, що пов'язаний із виробництвом. Внаслідок нещасного випадку висновком МСЕК від 17.01.2017 йому визначено 40% стійкої втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області (далі відділення ВД ФСНВ у м. Нововолинську) від 25.01.2017 №0315/3365/3365/6241 йому була призначена одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн. відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вважає, що на момент страхового випадку діяв Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції станом на 09.12.2012, ч.2 ст.34 якого передбачала проведення одноразової страхової виплати такому потерпілому із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. Просить визнати незаконною постанову відділення ВД ФСНВ у м. Нововолинську №0315/3365/3365/6241 від 25.01.2017 в частині призначення йому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880 грн. та зобов'язати відповідача здійснити йому нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 117554,40 грн., а також стягнути судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити в повному обсязі на підставі доводів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Сулімов М.Л. в судовому засіданні позов не визнав, подавши до суду письмове заперечення, просить відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування заперечень посилається на те, що згідно із п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки ОСОБА_1 був встановлений відсоток втрати працездатності висновком МСЕК від 17.01.2017, тому розрахунок одноразової виплати в розмірі 10880,00 грн. позивачу був проведений відповідно до вимог ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції з 01 січня 2015 року.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 21.12.2012 з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-5 проведення додаткового спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21.12.2012 о 12 год.45 хв. у філії Волинського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», та актом №2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 21.12.2012 (а.с.7-8, 9-12).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААА №254983 від 17.01.2017 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності із зазначенням виду огляду - повторно на зміну категорії, причини інвалідності - трудове каліцтво (а.с.13).

У довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ВЛН №0006456 від 17.01.2017 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40 відсотків (а.с. 13 зворот).

Постановою №0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення ВД ФСНВ у м. Нововолинську позивачу призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн.(а.с.26).

Судом встановлено, що відповідач нарахував та виплатив позивачу ОСОБА_1 одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 10880,00 грн., керуючись положеннями ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», виходячи із розрахунку: 1600,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб) х 17 х 40% (відсоток втрати професійної працездатності) = 10880,00 грн.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Статтею 14 цього Закону визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Тобто, законодавцем встановлено, що нещасний випадок - це страховий випадок, і з настанням його виникає право особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у позивача виникло право на страхове відшкодування з моменту настання нещасного випадку на виробництві, а саме з 21 грудня 2012 року.

Відповідно правовідносини, які виникли між потерпілим від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 та відповідачем, повинні регулюватися чинним станом на 21.12.2012 Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набув чинності з 01 січня 2015 року.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції станом на 01.01.2015 як на правову підставу виплати потерпілому одноразової допомоги у розмірі сімнадцяти прожиткових мінімумів, оскільки частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Твердження представника відповідача про те, що право потерпілого на отримання одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності виникає з дня встановлення МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності за цим страховим випадком, є підміною понять виникнення права на одноразову допомогу і часу виплати такої допомоги та спростовуються нормами статей 13, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Крім того, дослідженим в судовому засіданні рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25.11.2013 у справі №165/3556/13-ц, яке набрало законної сили 06.12.2013, визнано незаконним і скасовано акт форми Н-5 від 25.09.2013 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21 грудня 2012 року у філії Волинського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», що стосується розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1, та зобов'язано територіальне управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві провести повторне спеціальне розслідування зазначеного нещасного випадку та скласти акт за формою Н-1 (а.с. 50-52).

Акт №2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, яким встановлено, що нещасний випадок із ОСОБА_1 слід вважати таким, що пов'язаний з виробництвом, та на підставі якого позивач міг звернутись для визначення ступеню втрати професійної працездатності, був затверджений начальником Головного управління Держпраці у Київській області 16 листопада 2016 року (а.с. 7-12).

Наведене свідчить про те, що у зв'язку з допущеними роботодавцем і органами державної влади порушеннями вимог законодавства про охорону праці, ОСОБА_1 тривалий час був позбавлений можливості звернутися до бюро МСЕ для встановлення ступеня втрати професійної працездатності і отримати передбачену законодавством одноразову грошову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням ПАТ «Державний ощадний банк України» від 26.01.2017 №102.38-53 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 перед настанням страхового випадку становила 2358,19 грн. (а.с. 30).

На підставі наведеного відповідач повинен був провести розрахунок суми одноразової допомоги позивачу згідно із ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» наступним чином: 2358,19 грн. (середньомісячна заробітна плата перед настанням страхового випадку) х 40 (відсоток втрати професійної працездатності) = 94327,60 грн.

Пунктом 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції станом на 21.12.2012) визначено, що максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску є максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Статтею 12 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 грудня 2012 року встановлено в розмірі 1134 гривні.

Відповідно гранична сума заробітної плати, з якої справляються внески до Фонду, становить 19278,00 грн., а максимальний розмір одноразової страхової виплати ОСОБА_1 обчислюється наступним чином: 19278,00 грн. х 4 = 77112,00 грн.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 отримав одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн., відділення ВД ФСНВ у м. Нововолинську повинно здійснити нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності позивачу ОСОБА_1 в розмірі 66232,00 грн., виходячи із розрахунку: 77112,00 грн. - 10880,00 грн. = 66232,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, визнати незаконною постанову №0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області в частині призначення йому одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн. та зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську здійснити йому нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 66232,00 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд стягує з відділення ВД ФСНВ у м. Нововолинську в користь позивача ОСОБА_1 понесені ним і документально підтвердженні судові витрати на правову допомогу адвокатом відповідно до задоволених вимог в розмірі 2800 грн. (а.с.19).

Також до стягнення з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 підлягає 1016,70 грн. витрат по оплаті судового збору відповідно до задоволених вимог.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову №0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області в частині призначення ОСОБА_1 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності (вид виплати 427, КЕКВ 2730.02) в сумі 10880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн.

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Нововолинську здійснити ОСОБА_1 нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 66232 (шістдесят шість тисяч двісті тридцять дві) грн.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Нововолинську Волинської області в користь ОСОБА_1 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. витрат, понесених за надання правової допомоги адвокатом.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 1016 (одну тисячу шістнадцять) грн. 70 коп. витрат по оплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Нововолинський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.В.Лизун