Рішення № 66437993, 10.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

10 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНСОПТІКС», в інтересах якого діє Нагайченко ВладиславСергійович,

на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНСОПТІКС» про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

16 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНСОПТІКС» » (далі - ТОВ «ЛЕНСОПТІКС», Товариство), та з урахуванням уточнень позовних вимог, посилаючись на те, що в день звільнення 31.07.2015 відповідачем, в порушення вимог передбачених ст. 47 КЗпП України, не видано їй належним чином оформлену трудову книжку, просила зобов'язати відповідача видати їй трудову книжку, стягнути середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки в розмірі 6 173,94 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «ЛЕНСОПТІКС» видати ОСОБА_2 трудову книжку та стягнуто з ТОВ «ЛЕНСОПТІКС» на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки у розмірі 6 173,94 грн., без урахування обов'язкових податків та зборів. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказав, що невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи призвело до неправильного вирішення спору. При розгляді справи судом не взято до уваги наявні у справі письмові докази які спростовують наявність вини у діях відповідача щодо не видачі позивачу трудової книжки. Позивачка в день звільнення письмово, шляхом направлення електронного листа, а в подальшому по телефону, неодноразово повідомлялася про необхідність отримати трудову книжку в офісі Товариства, однак не з'являлася для її отримання. Після вичерпання усіх можливих заходів для виконання обов'язку вручення звільненому працівнику належно оформлену трудову книжку, у зв'язку з тим, що позивачка уникала від отримання трудової книжки, через 10 днів після звільнення, трудову книжку було направлено позивачу поштовим відправленням за її місцем реєстрації.

Як на порушення судом норм процесуального права посилався на те, що суд належним чином не повідомив про судове засідання 11.03.2016, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості бути присутнім в судовому засіданні та надавати пояснення у справі і докази на обгрунтування своїх заперечень.

Просив скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2016 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що приймають участь у розгляді справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 11 березня 2015 року працювала на посаді юриста в ТОВ «ЛЕНСОПТІКС».

17 липня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням.

На підставі наказу № 6-к від 31 липня 2015 року ОСОБА_2 звільнено із займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України.

Згідно вимог частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач в день звільнення не видав ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу, також передбачено п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (із змінами) (Далі - Інструкція).

Згідно з п. 4.2 вказаної Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно чинного законодавства, обов'язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Про судове засідання, призначене на 11 березня 2016 року, в якому було ухвалено судове рішення, що оскаржується, відповідач не був повідомлений. В матеріалах справи наявна єдина судова повістка, яка повернулася на адресу суду без вручення, з зазначенням причини повернення «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача» (а.с. 36-37).

Таке порушення судом норм процесуального права призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення прав, а саме не врахування судом доводів відповідача щодо відсутності вини у затримці видачі ОСОБА_2 в день звільнення належно оформленої трудової книжки.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення відповідач в обґрунтування відсутності вини у виконанні обов'язку щодо вручення звільненому працівникові трудової книжки посилався на те, що трудову книжку позивач не отримував не з вини відповідача, а тому, що не з'являлася за отриманням трудової книжки до офісу відповідача та не надавала згоди на пересилання її трудової книжки. Вказав, що позивачка була повідомлена про необхідність отримання трудової книжки в установленому законом порядку. Маючи сумніви щодо того, що у майбутньому позивач взагалі з'явиться за трудовою книжкою, зберігати трудову книжку нескінченно відповідач не мав можливості, тим більше, що планував змінити місце знаходження, та з метою виключення можливості звернення позивача до суду з позовом, відповідач вичерпавши всі можливі заходи для вручення трудової книжки, направив її поштовим відправленням за зареєстрованим місцем проживання позивача.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що висновки суду щодо наявності вини у діях відповідача не відповідають обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2015 року, в останній робочий день, ОСОБА_2 надіслала директору Товариства електронний лист, в якому просила останнього повідомити коли з нею буде проведено розрахунок, та можливість отримати трудову книжку.

В день звільнення відповідач надіслав ОСОБА_2 на електронну адресу лист, до якого було вкладено скановану копію наказу про звільнення від 31.07.2015. У тексті листа директором Товариства Шелаєвим А.С. повідомлено про те, що трудову книжку та розрахунок позивачка отримає на наступній неділі.

Вірно встановивши, що останнім днем роботи ОСОБА_2 є п'ятниця - 31 липня 2015 року, судом не взято до уваги, що робоче місце позивача та офіс відповідача знаходяться за різними адресами, позивачка в останній робочий день не з'являлася до офісу відповідача, де і зберігалася трудова книжка.

В матеріалах справи наявні докази, які надані ОСОБА_2, що Товариством дотримано п. 4.2. Інструкції та надіслано позивачці електронного листа, в якому директор Товариства повідомив про можливість отримання трудової книжки на наступному тижні після звільнення.

Оскільки останній робочий день 31 липня 2015 року припадав на п'ятницю, то і наступним робочим днем є понеділок, з якого починається наступний тиждень.

Погоджуючись з доводами відповідача щодо відсутності вини у його діях, колегією суддів приймається до уваги, що ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді юриста, тому як фахівець в галузі права, обізнана щодо порядку отримання трудової книжки.

Матеріали справи не містять письмових доказів, що позивачка з'являлась до офісу відповідача в день звільнення, або в наступний робочий день, в понеділок 03.08.2015 для отримання трудової книжки. Також, матеріали справи не містять доказів, що позивачка зверталася до офісу відповідача з заявою про видачу трудової книжки і їй було відмовлено, або її заяву залишено без розгляду.

Натомість докази наявні в матеріалах справи, а саме електронний лист, направлений відповідачем позивачу в день звільнення, та направлення позивачу, вже через 10 днів після звільнення, за місцем її реєстрації трудової книжки доводить факт вживання відповідачем всіх заходів для виконання обов'язку видати звільненому працівнику належно оформлену трудову книжку.

Колегією суддів приймаються до уваги доводи позивача, що остання не надавала згоди на пересилання трудової книжки поштовим відправленням і що таке пересилання трудової книжки здійснено з порушенням Інструкції.

Однак, факт пересилання трудової книжки з порушенням Інструкції не доводить наявність вини відповідача у затримці видачі трудової книжки позивачу, тому не є підставою для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки.

Оскільки підставою для виплати працівнику середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки є невиконання власником або уповноваженим ним органом цього обов'язку лише за наявності вини, а відповідачем доведено відсутність вини у затримці видачі трудової книжки, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача видати трудову книжку та стягнення середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки, суд першої інстанції вказаних обставин та положень закону не врахував, не надав належної оцінки діям ТОВ «ЛЕНСОПТІКС», зокрема щодо вжиття останнім всіх заходів на вручення трудової книжки, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

При цьому, ухвалюючи рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме положення ст. 224 ЦПК України та ухвалено заочне рішення без відомостей про належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідача у справі, що позбавило останнього брати участь у справі, надавати письмові та усні пояснення, а також надавати докази на обґрунтування своїх заперечень.

Оскільки судом вирішено спір з порушенням норм процесуального права, без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, відповідачем доведено відсутність вини у затримці видачі трудової книжки, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно положень ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, рішення суду в частині задоволення позовних вимог не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та ухвалення нового.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНСОПТІКС», в інтересах якого діє Нагайченко Владислав Сергійович, - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНСОПТІКС» про зобов'язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/30216/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6075/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.