Ухвала суду № 66437920, 11.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/16893/16-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Чех Н.А.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/5943/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді: - Ратнікової В.М.

суддів: - Борисової О.В.

- НевідомоїТ.О.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_17 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Київської міської ради, треті особи Комунальне підприємство «Київпастранс», Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради, Обслуговуючий кооператив автостоянки «Дружба» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Київської міської ради, треті особи Комунальне підприємство «Київпастранс», Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради, Обслуговуючий кооператив автостоянки «Дружба» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_17 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Святошинського Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та без врахування фактичних обставин, що мають значення для справи. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що існуючий між сторонами спір за своєю природою стосується речових прав на землю, тобто, є приватно - правовим спором про цивільне право, а не публічно - правовим спором щодо законності реалізації Київською міською радою владних управлінських функцій. Зазначив, що предметом позову у справі є захист прав та інтересів позивачів на користування земельною ділянкою, а тому вона підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, що підтверджується також практикою Верховного Суду України у спорах, що виникають з подібних правовідносин. Послався на те, що в ході розгляду в порядку адміністративного судочинства інших справ щодо оскарження рішень Київської міської ради про надання в користування земельних ділянок, суди різних інстанцій закривали провадження, зазначаючи, що в правовідносинах такого характеру Київська міська рада вступає як власник землі, тобто, рівноправний суб'єкт земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею, отже, між учасниками відсутня підпорядкованість одного із них іншому, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_17 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Представник третьої особи Комунального підприємства «Київпастранс» ОСОБА_18 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Представник третьої особи Обслуговуючого кооперативу автостоянки « Дружба» ОСОБА_19 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Третя особа Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність його представника.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 листопада 2016 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи Комунальне підприємство «Київпастранс», Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради, Обслуговуючий кооператив автостоянки «Дружба» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів.

В поданій позовній заяві позивачі просили суд визнати незаконними та скасувати рішення Київської міської ради № 944/7180 від 15 грудня 2011 року «Про надання та передачу Комунальному підприємству «Київпастранс» земельних ділянок для реконструкції лінійно - диспетчерської станції, перенесення споруд масло - господарства з прибудовою торговельно - складських приміщень та будівництвом паркінгу на АДРЕСА_1»; визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3346 га (кадастровий номер НОМЕР_1) від 15 жовтня 2012 року, виданий Комунальному підприємству «Київпастранс» Головним Управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради; визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6931 га (кадастровий номер НОМЕР_2) від 15 жовтня 2012 року, виданий Комунальному підприємству «Київпастранс» Головним Управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року відкрито провадження у даній справі і призначено її до розгляду.

Справа перебувала в провадженні суду певний час, в черговому судовому засіданні, призначеному на 28 березня 2017 року, представником третьої особи Комунального підприємства «Київпастранс» було заявлено клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Київської міської ради, треті особи Комунальне підприємство «Київпастранс», Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради, Обслуговуючий кооператив автостоянки «Дружба» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів.

Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, зазначаючи, що прийняття Київською міською радою оскаржуваних рішень і видача актів відбувалася при реалізації відповідачем своїх управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, тобто, спір між сторонами є публічно - правовим, а тому, виходячи зі змісту ст. 17 КАС України, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам процесуального законодавства, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Перелік обставин, які є підставою для закриття провадження у справі, що розглядається судом в порядку цивільного судочинства, встановлений частиною 1 ст. 205 ЦПК України, зокрема,суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Звертаючись до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства, позивачі просили визнати незаконними та скасувати рішення Київської міської ради № 944/7180 від 15 грудня 2011 року про передачу в користування земельної ділянки та видані на підставі цього рішення Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що передана Київською міською радою Комунальному підприємству «Київпастранс» частина земельної ділянки з 1978 року перебуває в користуванні Обслуговуючого кооперативу автостоянки «Дружба», членами якого є всі позивачі, а тому, оскаржувані рішення та акти порушують їх права на користування виділеною кооперативу ділянкою.

Таким чином, з аналізу змісту позовних вимог та зазначених в їх обґрунтування фактичних обставин справи, вбачається, що оспорення позивачами правомірності набуття Комунальним підприємством «Київпастранс» прав користування земельною ділянкою ґрунтується не на перевірці законності рішень, дій чи бездіяльності Київської міської ради як органу, що прийняв оскаржувані акти при здійсненні владних управлінських функцій, а на доводах щодо незаконності передачі іншій особі земельної ділянки, яка вже перебуває в користуванні громади мікрорайону, що призведе до звуження та значного погіршення їх прав.

Тобто, вимоги позову про скасування рішення Київської міської ради та виданих на підставі даного рішення Державних актів є обраним позивачами способом захисту свого речового права на користування земельною ділянкою, тобто, цивільного права.

Частина 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим, враховуючи, що за своєю суттю подання даного позову є заходом, спрямованим на захист речового права позивачів - права користування земельною ділянкою, тобто, передумовою виникнення спору між сторонами є спір про право цивільне, вказаний спір не підпадає під ту категорію, що визначена в частині 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України як коло спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів.

Аналізуючи правову природу та сутність такого акту, як рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в користування, варто враховувати, що такий ненормативний акт вичерпує свою дію після його реалізації, а подальше оспорення набуття будь-якою особою права користування землею, яке підтверджується відповідним свідоцтвом, має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідної позиції притримується також і Верховний Суд України, виклавши її в постановах від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, від 26 жовтня 2016 року у справі № 1716/3939/2012, від 24 січня 2017 року у справі № 21-1559а16.

Суд першої інстанції, посилаючись в обґрунтування свого висновку про закриття провадження у справі на рішення Конституційного суду України № 10-рп/2010, навів в оскаржуваній ухвалі лише формулювання заявлених позивачами вимог, не вдаючись до аналізу їх суті, правової природи та тих підстав, з яких вони виникли і на яких ґрунтуються, а тому не врахував того, що існуючий між сторонами спір є спором щодо оскарження прав третьої особи на користування земельною ділянкою, тобто спором про захист цивільного права, який не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а тому закриття провадження у справі є безпідставним.

За наведених обставин, оскільки судом першої інстанції було помилково закрито провадження у даній справі, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника позивачів ОСОБА_17 є обґрунтованими, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року про закриття провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому, за правилом ч. 1 ст. 314 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ОСОБА_17 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року про закриття провадження у справі скасувати та направити справу до Дніпровського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: