Рішення № 66437852, 03.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2297/12 Головуючий у 1-й інстанції - Кириченко Н. О.

апеляційне провадження № 22-ц/796/2191/2017 Доповідач - Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вказана апеляційна скарга вже була предметом розгляду в апеляційному суді.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі про задоволення позову ПАТ Дельта Банк».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося з позовом, в якому просило:

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2008 року № 1139883700 у розмірі 211 603,61 доларів США, з яких:170 398, 94 доларів США - заборгованість за кредитом, 33 482,86 доларів США - заборгованість за відсотками, 4 615,52 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту, 3 106,29 доларів США - пеня за прострочення сплати відсотків;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2008 року № 1139883700 у розмірі 211 603,61 доларів США, з яких:170 398, 94 доларів США - заборгованість за кредитом, 33 482,86 доларів США - заборгованість за відсотками, 4 615,52 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту, 3 106,29 доларів США - пеня за прострочення сплати відсотків;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2008 року № 1139883700 у розмірі 211 603,61 доларів США, з яких:170 398, 94 доларів США - заборгованість за кредитом, 33 482,86 доларів США - заборгованість за відсотками, 4 615,52 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту, 3 106,29 доларів США - пеня за прострочення сплати відсотків;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 суму боргу за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 29 вересня 2008 року № 1139883700 у розмірі 211 603,61 доларів США, з яких: 170 398, 94 доларів США - заборгованість за кредитом, 33 482,86 доларів США - заборгованість за відсотками, 4 615,52 доларів США - пеня за прострочення сплати кредиту, 3 106,29 доларів США - пеня за прострочення сплати відсотків.

Посилається на те, що 29 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11398837000, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 180 950 доларів США строком до 1 жовтня 2018 року зі сплатою 9, 5% річних.

29 вересня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклало з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 договори поруки № № 231524, 231525, 231373, 231406, за якими поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору 29 вересня 2008 року № 11398837000, існуючих на той час і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань утворилася заборгованість, розмір якої станом на 3 серпня 2011 року становив 211 603,61 доларів США, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на цю дату було еквівалентно 1 686 734 грн. 68 коп.

8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі кредитного договору від 29 вересня 2008 року № 11398837000. У зв'язку з цим ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року ПАТ «УкрСиббанк» було замінено його правонаступником ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 29 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11398837000, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 180 950 доларів США строком до 1 жовтня 2018 року зі сплатою 9, 5% річних.

29 вересня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклало з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 договори поруки № № 231524, 231525, 231373, 231406, за якими поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору 29 вересня 2008 року № 11398837000, існуючих на той час і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Банк звернувся до суду з позовом про дострокове повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що надіславши таку вимогу, банк встановлює новий строк виконання зобов'язання за кредитним договором, а графік повернення кредиту втрачає чинність. Відповідно з дати вказаної у вимозі починається перебіг строку позовної давності та шестимісячного строку для звернення з позовом до поручителя відповідно до п. 4 ст.559 ЦК України.

Відповідно до п. 6.1.2 Правил споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк», які являються невід"ємною частиною договору про надання споживчого кредиту № 11398837000 від 29.09.2008 року, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Пунктом 6.2 вказаних Правил передбачений порядок дострокового повернення кредиту, а саме банк повідомляє позичальника про встановлення терміну повернення всієї суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або кур'єром за адресою позичальника. Термін дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковими до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення банку про дострокове повернення кредиту.

Оскільки позивачем не надано до суду підтвердження про направлення позичальнику відповідної письмової вимоги щодо дострокового повернення кредиту, тобто банк відповідно до вимог ст. 1050 та п. 6.2 Правил не скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів повністю погодитись з висновком суду не може виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішеннясуду першої інстанціїв межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення судуповинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову(стаття 214 ЦПК України).

Судом встановлено, що 29 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11398837000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 180 950 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі строком до 1 жовтня 2018 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 9, 5% річних.

На виконання умов кредитного договору 29 вересня 2008 року АКІБ «УкрСиббанк» уклало окремі договори поруки №№ 231524, 231525, 231373, 231406, з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, відповідно до яких поручителі зобов'язалися відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору солідарно.

8 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, у тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі кредитного договору від 29 вересня 2008 року № 11398837000.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови Кредитного договору не виконуються, кредит та відсотки за його користування не повертаються.

Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.1.2 Правила споживчого кредитування позичальників АКІБ «УкрСиббанк» є невід'ємною частиною договору про надання споживчого кредиту № 11398837000 від 29 вересня 2008 року, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної плати за кредит, змінивши при цьому термін повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Пунктом 6.2 вказаних Правил передбачений порядок дострокового повернення кредиту, а саме банк повідомляє позичальника про встановлення терміну повернення всієї суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або кур`єром за адресою позичальника. Термін дострокового повернення кредиту та плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковими до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня з дати одержання позичальником повідомлення банку про дострокове повернення кредиту ( а.с.12, т.1).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодного підтвердження про направлення позичальнику відповідної письмової вимоги щодо дострокового повернення кредиту, тобто банк відповідно до вимог ст. 1050 та п. 6.2 Правил не скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту.

Вимога позивача про дострокове повернення боргу, а також і обставина не направлення відповідачам вимоги щодо повернення кредитних коштів не може слугувати підставою для відмови у заявлених позовних вимогах.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальна заборгованість становить:

211 603,61 долари США, , що за курсом НБУ станом на 03 серпня 2011 року становить 1 686 734,68 грн., з яких:

170 398,94 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03 серпня 2011 року становить 1 358 284, 03 грн. - кредитна заборгованість; 33 482,86 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03 серпня 2011 року становить 266 898,57 грн. - заборгованість по процентам; 4 615,52 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03 серпня 2011 року становить 36 791,24 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 3 106,29 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03 серпня 2011 року становить 24 760,84 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій, пені за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами України.

Отже, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року у справі № 3-29гс15.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що стягненню з позичальника ОСОБА_1 на користь банку підлягає заборгованість, що виникла з кредитного договору у розмірі 203 881,80 дол. США та 61 552 грн. 08 коп., з яких:

170 398,94 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03.08.2011 року становить 1 358 284,03 грн. - кредитна заборгованість;

33 482,86 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03.08.2011 року становить 266 898,57 грн. - заборгованість по процентам;

36 791,24 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту;

24 760,84 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Також з відповідача ОСОБА_1 на користь банку належить стягнути судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14 роз'яснено, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Відповідно до розрахунку заборгованості останній платіж позичальником було здійснено 23.06.2009 року (а.с.23, т.1).

Як вбачається із графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 27 числа кожного місяця.

Враховуючи положення ч.2 ст.559 ЦК України шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя сплив 27 січня 2010 року.

Позивач звернувся до суду з позовом до позичальника та поручителів 05 жовтня 2011 року.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

На підставі вищевикладеного, в позовних вимогах банку про стягнення заборгованості з поручителів належить відмовити.

З підстав наведеного рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код - 34047020) суму боргу за кредитним договором у розмірі 203 881,80 дол. США та 61 552 грн. 08 коп., з яких:

170 398,94 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03.08.2011 року становить 1 358 284,03 грн. - кредитна заборгованість;

33 482,86 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03.08.2011 року становить 266 898,57 грн. - заборгованість по процентам;

36 791,24 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту;

24 760,84 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 1700 грн. судові витрати та 120 грн. витрати за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

В частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді