Рішення № 66437297, 11.05.2017, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2017 рокуСправа № 921/222/17-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариство "Укртелеком", бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, 10030 в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, 46001

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації, вул. Грушевського, 12 м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область, 48600

про cтягнення заборгованості в сумі 225 199,22 грн.

За участі представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1083 від 12.12.2016;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Здійснюється технічна фіксація судового процесу за клопотанням представника позивача №10-09/57 від 10.04.2017.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 225 199,22 грн по витратах понесених у 2015-2016 роках внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем норм чинного законодавства щодо відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах окремим категоріям громадян, що підтверджується поданими документами, зокрема зведеним розрахунком витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати телекомунікаційних послуг за 2016 року; розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам м. Заліщики та Заліщицького району за грудень 2015 року та січень грудень 2016 року за формою "2-пільга" та іншими документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2017 порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 10.04.2017 , який судом відкладався, востаннє на 11.05.2017.

В судове засідання 11 травня 2017 року прибув представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить позов задоволити.

Відповідач участь повноважного представника в судові засідання не забезпечив, однак згідно клопотання №607/01-01 від 06.04.2017 (вх. № 9216 від 10.04.2017), ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації просить розглядати справу без участі свого представника.

Крім того, 10 квітня 2017 року на адресу господарського суду Тернопільської області від ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву №606/01-01 від 06.04.2017.

У відзиві на позов, управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації позовні вимоги визнає частково в сумі 1553,79 грн за надані позивачем телекомунікаційні послуги на пільгових умовах окремим категоріям громадян у 2015 році, а щодо стягнення 223 645,40 грн, нарахованих за 2016 рік заперечує. Крім того зазначає, що згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 визначено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг, зокрема, з послуг зв'язку за рахунок субвенції з державного бюджету та Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку. Для забезпечення надання пільг з послуг жителям Заліщицького району, управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації зверталося до Заліщицької районної державної адміністрації, Заліщицької районної ради з відповідними листами про виділення коштів з районного бюджету у 2016 році. Однак кошти на 2016 рік на фінансування видатків, передбачених районною цільовою програмою щодо надання пільг з послуг зв'язку районною радою виділені не були (відповідні листи долучено до відзиву на позов).

Крім того, відповідач посилається на те, що договори про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2016 рік не укладалися та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку, на які надаються пільги між Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та розпорядником коштів місцевого бюджету управлінням за січень-грудень 2016 рік (КТКВК 090214) не підписувалися.

Також зазначає, що управлінням соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації неодноразово надсилалися листи Тернопільській філії ПАТ "Укртелеком" з інформацією про те, що управління не буде здійснювати відшкодування витрат ПАТ "Укртелеком", повязаних із наданням пільг з послуг звязку окремим категоріям громадян при доведенні відповідного фінансування. Відповідач вважає, що дії управління не можуть бути визнані протиправними, оскільки управління керувалось чинним законодавством України.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, відповідно до правил ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).

Позивач у справі - публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які мають право на пільги та на яких поширювалася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства".

Відповідно до п. 3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі за текстом Порядок), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 встановлено, що Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Враховуючи вищенаведене, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м. Заліщики та Заліщицького району Тернопільської області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень постанови №256 і Порядку відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Пунктом 8 Порядку №256 встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у пятиденний строк здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

У ОСОБА_3 фінансів України за №31-09010-16/24984 від 31.08.2016 (знаходиться в матеріалах справи) зазначено, що законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" таку субвенцію не передбачено, отже, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, факт надання послуг електрозв'язку Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх переліченими категоріями населення, у заявлений позивачем період підтверджується Розрахунком видатків, які понесені позивачем на відшкодування витрат, повязаних з наданням пільг за період грудень 2015 року та з січня 2016 року по грудень 2016 року (форма №2- пільга) та Зведеним розрахунком витрат, повязаних з надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг, за 2016 рік на суму 225 199,22 грн.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами (від 20.07.2016 №06/2-11-249, від 04.08.2016 №06/2-11-274, від 05.09.2016 №06/2-11-340, від 04.10.2016 №06/2-11-377, від 04.11.2016 №06/2-11-435, від 05.12.2016 №06/2-11-512, від 05.01.2017 №06/2-11-5), які знаходяться в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, ОСОБА_1 соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Однак, станом на час подання позову, всупереч положенням чинного законодавства, відповідачем ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької РДА витрати, які понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в сумі 225 199,22 грн не відшкодовані.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької РДА, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Заліщики та Заліщицького району Тернопільської області, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, заперечення відповідача з приводу того, що у Державному бюджеті України на 2016 рік не закладено коштів на відшкодування пільг, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на наступне.

У пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 зазначено, що, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 ОСОБА_3 фінансів України повідомило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Також, що стосується заперечень відповідача про відсутність між сторонами договору про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік, а тому і відсутність між сторонами господарських відносин, то суд не приймає їх до уваги. Чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Згідно із ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на наведене, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" є обґрунтованими та документально підтвердженими, не спростованими належними доказами відповідачем ОСОБА_1 соціального захисту населення Заліщицького РДА, а тому підлягають до задоволення як правомірно заявлені.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту Заліщицької районної державної адміністрації (вул. Грушевського, 12, м. Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 03195671) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії ПАТ "Укртелеком" (вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль на р/р 26001193058 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478, код ЄДРПОУ 01188052):

- 225 199 (двісті двадцять пять тисяч сто девяносто дев'ять) грн 22 коп. заборгованості по витратах, понесених у 2015-2016 роках внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах;

- 3 378 (три тисячі триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, протягом десяти днів з дня його підписання 12 травня 2017 року через місцевий господарський суд.

СуддяН.В. Охотницька