Рішення № 66437232, 10.05.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2017 р. Справа № 918/122/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 12 318,96 грн.

Представники:

Від позивача: Поетова А.С. (довіреність від 10.01.2017р. №01);

Від відповідача: ОСОБА_2 (Фізична особа-підприємць).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 12 618, 96 грн.,

Ухвалою суду від 22.02.2017р. провадження у справі №918/122/17 порушено, розгляд якої призначено на 01.03.2017р.

01.03.2017р. позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12 318, 96 грн.

За ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду і подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, підтверджена належними доказами, за таких обставин суд заяву задовольняє, а тому має місце нова ціна позову - 12 318 грн. 96 коп.

Ухвалою суду від 01.03.2017р. розгляд справи відкладено на 13.03.2017р.

13.03.2017р. позивачем подано пояснення по справі в яких останній наполягає на ґрунтовності позову.

13.03.2017р. відповідач подав заперечення в яких вказує на безпідставність позову та просить суд в його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні13.03.2017р. проголошено перерву по справі до 29.03.2017р.

27.03.2017р. позивач подав пояснення в яких заперечив проти доводів відповідача, наполягав на задоволенні позову.

29.03.2017р. ухвалою суду розгляд справи відкладено на 10.04.2017р.

10.04.2017р. ухвалою суду розгляд справи відкладено на 25.04.2017р.

25.04.2017р. ухвалою суду розгляд справи відкладено на 10.05.2017р. та продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

У судовому засіданні 10.05.2017р. позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 12 118, 96 грн.

Як зазначалося вище, у відповідності до ст. 22 ГПК України це право позивача зменшувати розмір позовних вимог, а враховуючи те, що заява про зменшення позовних вимог подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб, підтверджена належними доказами, за таких обставин суд заяву задовольняє, а тому має місце нова ціна позову - 12 118 грн. 96 коп.

Також, в судовому засіданні уповноважений представник відповідача подав заяву, в якій частково визнав позов в сумі 3 702, 85 грн., в решті вимог проти позову заперечив.

У судовому засіданні 10 травня 2017 року представник позивача підтримав позов в повному обсязі з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, наполягав на його задоволенні, в свою чергу представник відповідача позовні вимоги визнав частково в сумі 3 72, 85грн. в решті позову просив суд відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

10.06.2016р. між ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" (надалі - постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (надалі - покупець) було укладено договір поставки (надалі - договір, а.с. 8 - 9), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у Постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невід'ємними частинами даного договору (пункт 1.1 договору).

За пунктом 1.2 договору товаром є алкогольні напої, слабоалкогольні напої, безалкогольні напої, тютюнові вироби та інша продукція, що є в наявності в постачальника. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений у видатковій накладній.

Ціна одиниці товару та сума поставки партії товару визначаються в видатковій накладній (п. 2.1. договору), загальна ціна договору становить суму всіх видаткових накладних (п. 2.2 договору), розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний у даному договорі, або повідомлений постачальником додатково (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 2.5 договору датою оплати за товар вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок або в касу Постачальника.

За п. 3.6 договору дата отримання партії товару покупцем від постачальника вважається дата підписання видаткової накладної покупцем або уповноваженим представником, що вказується в додатку №1 до цього договору або в довіреності на одержання цінностей, оформленої відповідно до законодавства України.

З матеріалів справи суд вбачає, що постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 12 292, 07 грн., що стверджується видатковими накладними: № МР 00048915 від 10.06.2016 р. на суму 2321,18 грн. (а.с. 10); № МР 00048916 від 10.06.2016 р. на суму 1558,86 грн. (11); № МР 00057705 від 13.07.2016 р. на суму 6276,33 грн. (12); № МР 00065952 від 10.08.2016 р. на суму 2135,70 грн. (а.с. 13).

Претензій по якості та кількості поставленого товару матеріали справи не містять, відповідачем такі не надані.

У відповідності до договору відповідач мав оплатити товар через 14 днів з моменту отримання, отже по накладним від 10.06.2016р. - 24.06.2016р., 13.07.2016р. - 27.07.2016р.. 10.08.2016р. - 25.08.2016р.

Крім того, матеріали справи містять накладну на повернення від покупця №MP-00004334 від 09.12.2016р., згідно якої вбачається, що покупцем було повернуто товар для постачальника на суму 1 251, 16 грн.. також зазначені обставини підтвердили повноважені представники сторін.

Також суд вбачає, що відповідачем у даній справі товар частково був оплачений на суму 3 217, 00 грн. (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог), що стверджується банківськими виписками (а.с. 14 - 19, 29, 87).

Отже, з матеріалів справи судом встановлено, що покупець не оплатив поставлений для нього товар в повному обсязі в результаті таких дій, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 7 824, 03 грн.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням зазначених вище норм права, суд вбачає, що відповідач не надав доказів оплати заборгованості в сумі 7 824, 03 грн., яка підтверджена належними та допустимими доказами які наявні в матеріалах даної справи і на які були посилання вище по тексту.

Відтак, суд задовольняє позов в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" 7 824, 03 грн. основної суми боргу.

Крім того, через неналежне виконання умов договору, невчасний розрахунок в повному обсязі, позивач нарахував відповідачу 1 294, 78 грн. пені та 1 664, 80 грн. штрафу (розрахунок а.с. 4).

Відповідно до п. 6.2 у разі порушення покупцем грошового зобов'язання, передбачено п. 2.3 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Сторони, керуючись п. 6 ст. 232 ГК України, встановлюють період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання 3 роки (п. 6.6 договору).

Термін позовної давності за вимогами щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) відсотків за неправомірне користування чужими коштами становить три роки (п. 11.4 договору).

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що він зроблений арифметично вірно з визначенням вірних періодів, за таких обставин позов в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" 1 294, 78 грн. пені за період з 28.07.2016р. по 15.02.2017р. та 1 664, 80 грн. штрафу підлягають до задоволення.

Також позивач нарахував відповідачу 30 процентів річних за період з 28.07.2016р. по 15.02.2017р. в сумі1 335, 35 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 11.5 договору у разі прострочення виконання покупцем грошових зобов'язань за даним договором покупець сплачує постачальнику за неправомірне користування чужими коштами 30 процентів річних від суми заборгованості.

Отже, суд вбачає, що сторони укладаючи договір змінили передбачений ст. 625 ЦК України розмір відсотків річних і встановили його на рівні 30 процентів.

Перевіривши наданий позивачем розмір річних, судом встановлено, що він зроблений арифметично вірно у відповідності до договору та норм діючого законодавства України, а тому позов в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "ТД Міжрегіональні ресурси" 1 335, 35 грн. 30 процентів річних є правомірним та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Ст. 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи усе зазначене вище, позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є правомірним та підтверджений належними доказами а тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, відтак судовий збір сплачений позивачем в сумі 1 600, 00 грн. покладається на відповідача

Керуючись статтями 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповільністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (45200, Волинська область, місто Ківерці, вулиця Шевченка 35, ідентифікаційний код: 35184264) 7 824 (сім тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 03 коп. суми основного боргу, 1 294 (одну тисячу двісті дев'яносто чотири) грн. 78 коп. пені, 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 80 коп. штрафу, 1 335 (одна тисяча триста тридцять п'ять) грн. 35 коп. тридцять процентів річних та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "12" травня 2017 року.

Суддя Войтюк В.Р.