Рішення № 66437110, 25.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р.Справа № 916/599/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації про стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 17341,81 грн., визнання розірваним договору оренди та зобовязання повернути обєкт оренди, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 12.04.2017 р. оголошувалась перерва до 25.04.2017 р в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації про:

- стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 17341,81 грн., з яких: основна заборгованість 13197,43 грн., 3% річних 459,00 грн., інфляційні збитки 3370,98 грн., пеня 314,40 грн.;

- розірвання укладеного між сторонами договору оренди № 1 від 14.11.2013 р.;

- зобовязання відповідача передати за актом приймання-передачі обєкт оренди, яке надавалось за договором оренди № 1 від 14.11.2013 р. (частина димової цегляної труби котельні „Солнєчная) та знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Кринична, буд. 46.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» та ТОВ „Інтернаціональні телекомунікації укладено договір оренди № 1 від 14 листопада 2013 року, відповідно до якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування обєкт оренди: частину димової цегляної труби загальною площею 20 кв.м котельні Солнєчная в м. Селидове по вул. Карбишева, буд. 46, для розташування телекомунікаційного обладнання відповідача. Факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі обєкта оренди від 01 квітня 2014 року за підписами сторін.

Відповідно до п. 2.1 договору термін дії останнього встановлено до 13 листопада 2014 року. Додатковою угодою від 05 вересня 2014 року термін дії договору продовжено до 14.11.2015 року.

Згідно пункту 12.1 договору орендар (відповідач) має право на продовження строку дії договору в порядку, встановленому чинним законодавством України та Положенням. Наразі позивач посилається на положення п. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-ХІІ від 10.04.1992р. (із змінами та доповненнями), відповідно до яких у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. На підставі зазначеної норми Закону позивач вказує, що термін дії договору автоматично продовжено.

Пунктом 6.1.2. договору оренди від 14.1.12013 р. та статтею 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна №2269-ХІІ від 10.04.1992 р. встановлено обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності за весь строк фактичного користування обєктом оренди.

Пунктами 3.1, 3.2 договору зазначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку користування плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні обласної ради , затвердженої рішенням обласної ради від 09.09.2003 року № 4/10-266 зі змінами, внесеними рішенням обласної ради від 28.10.2004 року № 4/19-517 від 23.11.2006 року № 5/6-101 та становить 603,28 грн. за базовий місяць оренди - квітень, в тому числі ПДВ 100,55 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 15 числа, наступного за звітним місяцем орендодавцю.

За ствердженнями позивача, відповідач неналежним чином виконував зобовязання щодо оплати за оренду майна, у звязку з чим, станом на 28 лютого 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 13197,43 грн.

Крім того, пунктом 9.1 договору передбачено, що за неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, з урахуванням особливостей, встановлених договором.

Так, у звязку з порушенням відповідачем зобовязань з оплати за оренду майна позивачем нараховано пеню за період з 16.05.2014 р. по 28.02.2017 р. в сумі 314,40 грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні збитки за період з 16.05.2014 р. по 28.02.2017 р. в сумі 3370,98 грн. та 3% річних за вказаний період в сумі 459,00 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобовязань оплати за оренду майна позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 31.10.2016р. про сплату заборгованості, яка виникла внаслідок несплати протягом тривалого часу та станом на 31 жовтня 2016 року не сплачена. Крім того, в претензії зазначалась вимога про повернення орендованого майна за актом приймання-передачі у звязку із закінченням строку дії договору та відмовою продовження цього договору. Як вказує позивач, відповідь на претензію позивач не отримав.

Згідно пунктами 2.7. 2.8., 6.1.8. договору №1 від 13.11.2013 р. повернення обєкта стенди після закінчення строку дії договору або у звязку з достроковим припиненням

(розірванням) договору оформлюється актом прийому-передачі обєкта оренди, що складається та підписується сторонами в день закінчення строку договору, або в день його дострокового припинення. Обєкт оренди повинен бути повернений орендодавцю у первинному стані з врахуванням фізичного зносу. При цьому, документом, що підтверджує первинний стан обєкта оренди, є відповідний акт прийому-передачі обєкта оренди.

Крім того, за умовами п. 11.3.1., п. 11.3.4. договору його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а також відповідно до п. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Так, положеннями ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору оренди (найму) шляхом вчинення орендарем (наймачем) односторонньої відмови від нього, якщо орендар (наймач) не вносить плату за користування річчю протягом 3-х (трьох) місяців підряд. Як зазначає позивач, право орендодавця (наймодавця) на відмову від договору, передбачене ч. 1 ст.782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення орендодавця до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати орендарем платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

При цьому, з урахуванням положень ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України сторону по договору не позбавлено права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, оскільки законодавець повязує виникнення права орендодавця відмовитися від договору саме з фактом не внесення плати 3 (три) місяці підряд. Як вказує позивач, остання оплата відповідачем здійснена 27 липня 2016 року.

До того ж, оскільки орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна, згідно ч. 2 ст. 26 якого для розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобовязань.

Таким чином, позивач стверджує, що істотне порушення орендарем такої умови договору оренди комунального майна, як несвоєчасне внесення орендної плати протягом більше ніж 7 (сім) місяців підряд, є достатньою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2017 р. позовну заяву Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/599/17, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

11.04.2017 р. позивачем була подана до господарського суду заява про зменшення позовних вимог (а.с. 104-106), в якій позивач зазначає, що після порушення провадження у справі відповідачем 06 квітня 2017 року сплачена на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 13197,43 грн. за період з 01 квітня 2014 року до 01 лютого 2017 року, а також сплачені 3% річних та інфляційні. У звязку з вказаним цим, в частині стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних позивач просить закрити провадження у справі. Також позивач вказує, що оскільки умовами договору розмір та порядок нарахування пені не зазначено, а також не передбачено спеціальними законами, що регулюють спірні правовідносини, позивач просить закрити провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 314,40 грн. Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди № 1 від 14.11.2013 року та зобовязання відповідача передати майно за актом приймання-передачі, позивач зазначає, що оскільки відповідачем 08 листопада 2016 року була отримана претензія № 07/112 про невиконання умов договору оренди, в якій позивач повідомив про відмову від договору оренди № 1 від 14.11.2013 р. на підставі п. 11.3.4 цього договору та ст. 782 Цивільного кодексу України. За таких обставин, позивач просить вважати вказаний договір оренди розірваним з 08.11.2017 р., а також зобовязати відповідача передати за актом приймання-передачі обєкт оренди площею 20 кв.м, яке надавалось за договором оренди №1 від 14.11.2013р. (частина димової цегляної труби котельні Солнєчная), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Кринична, буд. 46.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 107-108). Зокрема, відповідач вказує, що позивач не вірно зазначив період заборгованості та у розрахунку заборгованості, який доданий до позову, він стверджує, що за вищезазначеним договором не сплачені рахунок № 79 від 31.07.2014 р. з орендної плати за липень 2014 року у розмірі 634,99 грн. та рахунок № 92 від 29.08.2014 р. з орендної плати за серпень 2014 року у розмірі 640,07 грн. Проте, за ствердженнями відповідача, зазначені рахунки були сплачені ТОВ «Інтертелеком». При цьому у звязку із невірно зазначеним періодом заборгованості позивач и невірно розрахував штрафні санкції. Більш того, позивачем була нарахована пеня, що взагалі не передбачено сторонами у спірному договорі. Тому, на думку відповідача, вимога позивача про сплату пені є такою, що не підлягає задоволенню. Поряд з цим, за ствердженнями відповідача, станом на сьогодні відсутній предмет позову, оскільки ТОВ «Інтертелеком» погасило заборгованість перед Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» за договором оренди нежитлового приміщення від 14.11.2013 р. у розмірі 13197,43 грн. з урахуванням штрафних санкцій, передбачених договором та чинним законодавством, зокрема, (інфляційних збитків у розмірі 2552,54 грн., 3% річних у розмірі 378,02 грн.). Відтак, відповідач просить суд припинити провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Наразі господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України).

Разом з тим статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд розцінює її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (п. 3.11 Постанови Пленуму ВГСУ № 18). При цьому збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

З огляду на заявлене позивачем клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 13197,43 грн., 3% річних в сумі 459,00 грн., інфляційних збитків в сумі 3370,98 грн. та пені в сумі 314,40 грн., суд розцінює вищевказану заяву про зменшення розміру позовних вимог фактично як заяву про часткову відмову від позовних вимог. Адже зменшено може бути лише вимоги майнового характеру, оскільки в результаті зменшення позивачем суми позову предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Натомість позивач, заявляючи про припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення, просить суд розглянути вимоги немайнового характеру в частині розірвання договору та зобовязання повернути майно.

Так, згідно п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову, а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

При цьому судом зясовано, що в ході розгляду справи в суді відповідачем було сплачено на користь позивача заявлену останнім до стягнення заборгованість в розмірі 13197,43 грн., яка рахувалась за відповідачем станом на 27.02.2017 р., а також нараховані позивачем інфляційні збитки в розмірі 2552,54 грн. та 3% річних у розмірі 378,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 06.04.2017 р. № 14731, № 14733, № 14732 відповідно.

Як зазначено в п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, з огляду на часткове погашення відповідачем заявленої позивачем до стягнення суми в розмірі 16127,99 грн. після порушення провадження у справі, суд доходить до висновку про те, що предмет спору по справі у вказаній частині припинив існування в процесі розгляду справи. Щодо частини вимог про стягнення 3% річних, інфляції та пені в залишковій сумі 1213,82 грн. (17341,81 грн. заявлено 16127,99 грн. сплачено), то позивач фактично відмовився від цих вимог.

Відповідно до п. 11, п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, а також якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 916/599/17 в частині позовних вимог Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації про стягнення заборгованості в загальній сумі 17341,81 грн.

Враховуючи викладене, решта частина позовних вимог Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа про визнання договору розірваним та зобовязання повернути орендоване майно підлягає розгляду судом по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

14 листопада 2013 р. між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, відповідно до п. 1.1 якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає у строкове платне користування (оренду) частину димової цегляної труби котельної „Солнєчная (обєкт оренди) загальною площею 20 кв.м (інв. № 13). Обєкт оренди розташований за адресою: м. Селидове, вул. Кринична, 46, що знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа, ринкова вартість якого становить 23589,00 грн. без урахування ПДВ станом на 31.01.2013 р.

Згідно п. 1.2 договору обєкт оренди надається орендарю для розташування телекомунікаційного обладнання.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що обєкт оренди є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради та належить орендодавцю на праві господарського відання (оперативного управління).

Відповідно до п. 1.4 договору передача в оренду майна регламентується Положенням про порядок та умови передачі в оренду нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні обласної ради, встановленим рішенням Донецької обласної ради від 28.12.2011 р. № 6/8-204.

В п. 2.1 договору встановлено термін дії договору, а саме з 14 листопада 2013 р. до 13 листопада 2014 р.

Згідно п. 2.2 договору прийом-передача обєкту оренди оформляється актом прийому-передачі обєкту оренди, в якому зазначається його технічний стан, встановлене в ньому обладнання, можливість нормального функціонування систем, комунікацій та інші відомості. акт підписується сторонами та скріплюється їхніми печатками (за її наявності в орендаря) та є невідємною частиною договору.

За умовами п. 2.3 договору орендар вступає у строкове платне користування обєктом оренди у строк, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.5 договору передача обєкту оренди не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на нього.

Згідно п. 2.6 договору передача обєкту оренди здійснюється за балансовою вартістю.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що повернення обєкта оренди після закінчення строку договору або у звязку з достроковим припиненням (розірванням) договору оформлюється актом прийому-передачі обєкта оренди, що складається та підписується сторонами, в день закінчення строку договору або в день його дострокового припинення.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні обласної ради, затвердженої рішенням обласної ради від 09.09.2003 р. № 4/10-266 зі змінами, внесеними рішеннями обласної ради від 28.10.2004 р. № 4/19-51,7, від 23.11.2006 р. № 5/6-101 та становить 603,28 грн. за базовий місяць оренди - квітень, в тому числі ПДВ 100,55 грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.3 договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 15 числа наступного за звітним місяцем орендодавцю. Орендодавець самостійно ділить кожний черговий платіж на частини, передбачені п. 3.4 договору, та перечислює їх до обласного бюджету до 20 числа наступного за звітним місяцем.

За умовами п. 3.4 договору орендна плата направляється у відношенні: 50% - в обласний бюджет, 50% - орендодавцеві.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується в обласний бюджет та орендодавцеві у визначеному в п. 3.4 відношенні відповідно до чинного законодавства.

Згідно п. 3.7 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.8 договору витрати на утримання обєкта оренди (експлуатаційні та комунальні витрати) сплачуються орендарем не пізніше 15-го числа паточного місяця за повний попередній місяць оренди.

Згідно п. 3.9 договору орендар сплачує орендну плату та щомісячні витрати на утримання обєкта оренди (експлуатаційні та комунальні витрати) передбачені договором, за весь строк оренди включно по день повернення обєкта оренди орендодавцю за актом прийому-передачі обєкта оренди.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що амортизаційні відрахування на обєкт оренди нараховуються орендодавцем та використовуються на відновлення орендованих фондів.

Відповідно до п. 6.1.2 договору орендар зобовязується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та щомісячні витрати по утриманню обєкта оренди (експлуатаційні та комунальні витрати).

За умовами п. 9.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України з урахуванням особливостей, встановлених договором.

Згідно п. 9.2 договору у разі дострокового звільнення орендарем обєкту оренди без письмового узгодження з орендодавцем, а також без складання акту прийому-передачі обєкта оренди, орендар несе повну матеріальну відповідальність за завдані орендодавцю у звязку з цим документально підтверджені збитки в повному їх розмірі та сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі, передбачені договором, до оформлення відповідного акту прийому-передачі обєкту оренди.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що чинність договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено (п. 11.3.1);

- загибелі обєкта оренди (п. 11.3.2);

- за взаємною згодою сторін (п. 11.3.3);

- відповідно до п. 2 ст. 782 ЦК України з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору (п. 11.3.4);

- банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України договору (п. 11.3.5).

Пунктом 13.1 договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками (за її наявності в орендаря).

05.09.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди, відповідно до якої строк дії договору оренди було продовжено з 13.11.2014 р. до 14.11.2015 р.

Так, згідно пункту 12.1 договору орендар має право на продовження строку дії договору в порядку, встановленому чинним законодавством України та Положенням.

Наразі згідно положень п. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна № 2269-ХІІ від 10.04.1992р. (із змінами та доповненнями) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На підставі зазначеної норми Закону позивач вказує, що термін дії договору було автоматично продовжено на той самий термін, тобто до 14.11.2016 р.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2014 року на виконання умов вказаного договору між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем було складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідачем було прийнято майно - частину димової цегляної труби котельної „Солнєчная (обєкт оренди) загальною площею 20 кв.м (інв. № 13), що розташоване за адресою: м. Селидове, вул. Кринична, 46, що знаходиться на балансі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа, ринкова вартість якого становить 23589,00 грн. без урахування ПДВ станом на 31.01.2013 р., з метою розташування телекомунікаційного обладнання.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідач неналежним чином виконував зобовязання щодо оплати за оренду майна, у звязку з чим станом на 28 лютого 2017 року у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 13197,43 грн. При цьому у зв'язку з порушенням відповідачем зобовязань оплати за оренду майна позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 31.10.2016р. про сплату заборгованості, яка виникла внаслідок несплати протягом тривалого часу та станом на 31 жовтня 2016 року не сплачена. Крім того, в претензії зазначалась вимога про повернення орендованого майна за актом приймання-передачі у звязку із закінченням строку дії договору та відмовою продовження цього договору. Як вказує позивач, відповідь на претензію позивач не отримав. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Так, під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість по орендній платі, у звязку з чим провадження у справі в частині позовних вимог було припинено.

Між тим з огляду на направлення позивачем претензії № 07/112 про невиконання умов договору оренди, в якій позивач повідомив про відмову від договору оренди № 1 від 14.11.2013 р. на підставі п. 11.3.4 цього договору та ст. 782 Цивільного кодексу України, позивач просить вважати вказаний договір оренди розірваним з моменту отримання вказаної претензії відповідачем 08.11.2017 р., а також зобовязати відповідача передати позивачу орендоване майно. При цьому в обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на положення статті 782 Цивільного кодексу України, якими передбачено спеціальний порядок розірвання договору оренди шляхом здійснення орендодавцем односторонньої відмови від нього, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Так, у разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Наразі позивач вказує, що право орендодавця на розірвання договору не є перешкодою для звернення орендодавця до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати орендарем платежів, якщо вбачається суттєве порушення умов договору. Спірне орендоване майно (частина димової цегляної труби котельні) являється власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходяться в управлінні Донецької обласної ради та знаходиться на балансі позивача і належить орендодавцю на праві господарського відання. Оскільки орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України від 10.04.1992року №2269-ХІІ Про оренду державного та комунального майна, згідно частини 3 статті 26 якого на вимогу однієї із сторін договір оренди молю бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань. Порушення орендарем таких умов договору оренди як своєчасне внесення орендної плати являється достатньою умовою для розірвання договору оренди у судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю. Як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконував зобовязання за договором оренди № 1 від 14.11.2013 р щодо оплати за оренду майна, у звязку з чим у нього утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 13 197,43грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, адже остання оплата відповідачем була здійснена 27 липня 2016 року. Наразі позивач зазначає, що сплата відповідачем заборгованості після порушення провадження у справі не виправдовує бездіяльність відповідача як субєкта господарювання за спірний період та не змінює вимог закону та умов договору оренди №1 від 14.11.2013 р. відносно розірвання договору оренди у разі невнесення плати за користування майном протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку оплати платежу. Так, на думку позивача, сплата заборгованості з орендної плати після порушення провадження у справі являється лише підставою для припинення провадження по справі відносно стягнення несплаченої орендної плати з орендатора, інфляційних і 3% річних та не підтверджує належного виконання орендарем своїх зобовязань за договором оренди №1 від 14.11.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в претензії N 07/112 від 31.10.2016 р., яку отримано відповідачем 08.11.2016 р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 61), повідомив останнього про те, що термін дії договору оренди закінчується 14.11.2016 р., при цьому жодних заяв на продовження терміну дії договору від відповідача не надходило, у зв'язку з чим відповідачу необхідно демонтувати комунікаційне обладнання та повернути обєкт оренди позивачу за актом прийому-передачі у термін не пізніше 17.11.2016 р.

При цьому судом оцінюються критично доводи позивача про відмову останнього від спірного договору саме на підставі п. 11.3.4 цього договору та п. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України. Так, зі змісту вказаної претензії вбачається, що у разі неприйняття відповідачем заходів з оплати боргу, орендодавець звернеться до господарського суду з позовом про стягнення боргу і буде вимушено розірвати договір. Тобто у вказаній претензії позивачем наведені альтернативні дії у разі несплати відповідачем боргу, зокрема відповідач попереджався про розірвання спірного договору оренди у разі непогашення ним заборгованості з орендної плати, але це не може вважатися повідомленням про відмову від договору в розумінні п. 11.3.4 цього договору та п. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України. Натомість у претензії орендодавцем заявлено саме відмову від продовження терміну дії договору, що тягне за особою інші юридичні наслідки, ніж розірвання договору. Відтак, вимоги позивача щодо визнання спірного договору оренди розірваним з 08.11.2017 р. є безпідставними.

Поряд з цим відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

В п. 11.3.1 договору оренди передбачено, що чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами п. 12.1 договору орендар має право на продовження строку дії договору в порядку, встановленому чинним законодавством України та Положенням.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Наразі слід зазначити, що ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що строк звернення з такою заявою не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору, а заінтересована сторона може подати заяву і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем не надано доказів звернення до позивача із заявою на продовження строку договору оренди після його закінчення 14.11.2016 р. До того ж відповідно до положень норм ст. 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідною передумовою для автоматичного продовження для орендаря договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заяви (заперечень) орендодавця про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Однак, як вже зазначалось вище, позивач у направленій відповідачу претензії 07/112 від 31.10.2016 р. повідомив, що відмовляється продовжувати договір № 1 від 14.11.2013 р. на новий термін, тому відповідачу необхідно повернути обєкт оренди на підставі п. 6.1.8 договору (у 3-денний термін) не пізніше 17.11.2016 р. Отже, вказане свідчить про наявність волевиявлення орендодавця саме щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди, що підтверджується вказаною претензію 07/112 від 31.10.2016 р. на адресу відповідача, отримання якої не оспорюється відповідачем.

Враховуючи викладене те, що з боку позивача мали місце заперечення на продовження терміну договору з дотриманням встановленого законом строку щодо такого повідомлення, також відповідачем не було заявлено намірів на продовження вказаного договору, суд вважає, що вказаний договір оренди № 1 від 14.11.2013 р. припинений з 15.11.2016 р. у звязку з закінченням строку його дії. В свою чергу з огляду на встановлення судом факту припинення дії договору оренди № 1 до моменту звернення позивача до суду із заявленим позовом, доводи позивача про можливість розірвання цього договору у судовому порядку є безпідставними.

Поряд з цим оскільки дія вказаного договору оренди припинена, суд доходить до висновку про відсутність підстав для користування відповідачем обєктом оренди - частиною димової цегляної труби котельні.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за якою в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

В п. 6.1.8. п. 6.1 договору оренди закріплено, що орендар зобовязаний у триденний термін з моменту припинення договору повернути орендодавцеві за актом приймання-передачі обєкт оренди у належному стані, який не гірше на момент передачі його в оренду, враховуючи фізичний знос.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, хоча договір оренди припинив свою чинність з 15.11.2016 р., але в порушення вимог закону та договору орендар не повернув позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі та продовжує його використання.

Так, враховуючи припинення договору оренди і відсутність правових підстав для використовування відповідачем орендованого майна за вказаним договором оренди № 1 від 14.11.2013 р., суд вважає цілком обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача обовязку повернути за актом приймання-передачі обєкт оренди площею 20 кв.м (частина димової цегляної труби котельні „Солнєчная), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Кринична, буд. 46.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа підлягають задоволенню в частині вимог про зобовязання повернути обєкт оренди.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи із заявлених первісно позовних вимог про стягнення боргу. Так, в п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповн.) зазначено, що у застосуванні вказаних положень ст. 49 ГПК суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Наразі якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Так, оскільки відповідач частково сплатив суму заборгованості після звернення позивача до суду із заявленим позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд вказаних вимог про стягнення слід віднести за рахунок відповідача, пропорційно сплаченій останнім суми (16127,99 грн. х 1600 грн./17341,81 грн.).

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Припинити провадження у справі № 916/599/17 в частині вимог Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації про стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 17341,81 грн.

2.Позов Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації про визнання розірваним договору оренди та зобовязання повернути обєкт оренди задовольнити частково.

3.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66; код ЄДРПОУ 30109015) передати Обласному комунальному підприємству „Донецьктеплокомуненерго (Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2; код ЄДРПОУ 03337119) в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа (85327, Донецька область, м. Мирноград, мікрорайон „Молодіжний, б. 16-А; код 38311229) за актом приймання-передачі обєкт оренди площею 20,0 кв.м, яке передавалось за договором оренди № 1 від 14.11.2013 р. (частина димової цегляної труби котельні „Солнєчная), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Кринична, буд. 46.

4.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66; код ЄДРПОУ 30109015) на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго (Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2; код ЄДРПОУ 03337119) в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа (85327, Донецька область, м. Мирноград, мікрорайон „Молодіжний, б. 16-А; код 38311229) витрати по сплаті судового збору в сумі 3088/три тисячі вісімдесят вісім/грн. 01 коп.

5.В задоволенні решти частини позовних вимог Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго в особі Відокремленого підрозділу „Виробнича одиниця обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго „Димитровтепломережа до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернаціональні телекомунікації відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03 травня 2017 р.

Суддя В.С. Петров