Рішення № 66437100, 04.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2017Справа № 910/1420/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті"

до Міністерства оборони України

третя особа Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Салівон Д.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кривошея Д.А. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" звернулось до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний", про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2016 між сторонами укладено Договір № 286/1/16/41, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу до 25.12.2016 включно бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5, ДСТУ 7687:2015, у кількості 270,00 тонн, вартістю 21 583,30 грн. за тонну, на загальну суму 6 992 989,20 грн. У забезпечення виконання позивачем зобов'язань за цим Договором 20.12.2016 АБ «Південний» надав відповідачу гарантію № 16-70059 на суму в розмірі 349 649,46 грн., яка має бути повернута у разі виконання позивачем всіх умов Договору у визначені строки (терміни).

Позивач стверджує, що поставка товару здійснена ним 26.12.2016 на загальну суму 6 934 325,79 грн., тобто у відповідні строки та в повному обсязі, оскільки останній день поставки - 25.12.2016, припадав на вихідний, а тому відповідач зобов'язаний повернути банківську гарантію.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з викладених у відзиві підстав, зокрема, послався на те, що підстави повернення банківської гарантії відсутні внаслідок неналежного виконання позивачем умов Договору в частині строків поставки товару, оскільки товар поставлений 26.12.2016, а не як визначено в Договорі - 25.12.2016.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Письмових пояснень по справі також не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

23.12.2016 між сторонами укладено Договір № 286/1/16/41 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого позивач зобов'язався постачати у 2016 році паливо рідинне та газ, оливи мастильні (палива) (бензин автомобільний А-95 Євро-Е5 або еквівалент, а саме бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а відповідач - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки та за цінами, згідно зі Специфікацією (п. 1.1. Договору).

Відповідно до Специфікації бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5, ДСТУ 7687:2015 мав бути поставлений позивачем до 25.12.2016 включно, у кількості 270,00 тонн, вартістю 21 583,30 грн. за тонну, на загальну суму 6 992 989,20 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 1 165 498,20 грн.

Згідно з п. 3 1. Договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів за рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) із дати надання позивачем до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим Договором.

Пунктом 5.2. даної угоди передбачено, що постачання продукції одержувачам відповідача здійснюється виключно за номенклатурою, у кількостях, у строки та за адресами, що зазначені в рознарядках відповідача.

Додатком № 3 до Договору встановлено порядок приймання продукції за кількістю та якістю оформляється актом, який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1. Договору).

Додатковою угодою від 29.12.2016 № 1 до вказаного Договору сторони домились викласти вищевказаний пункт у наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2017, а частині проведення розрахунків до повного їх завершення». Всі інші положення Договору залишені без змін та сторони підтвердили по ним свої зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що видаткова накладна № 12890 на поставку бензину автомобільного А-95-Євро4-Е5, ДСТУ 7687:2015 на суму 6 934 325,79 грн. підписана повноважним представниками та скріплена печатками обох сторін та датована 26.12.2016.

Акт прийому вказаного товару складено 27.12.2016 за № 280, відповідно до якого датою початку та закінчення прийому зазначено 26.12.2016. Вказаний акт підписаний та містить печатку зі сторони одержувача - військової частини А 2788.

Також, у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі зазначеної продукції від 28.12.2016 № 684, який є невід'ємною частиною Договору, та підписаний і скріплений печатками обох сторін за Договором.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, із умов укладеного між сторонами Договору поставки слідує, що відповідач зобов'язався здійснити поставку товару до 25.12.2016 включно.

За приписами ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Водночас, положеннями ст. 3 ЦК України визначено серед загальних засад законодавства, зокрема, свободу договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одночасно, положення ст. 42 ГК України визначають підприємництво, як здійснену на власний ризик господарську діяльність.

Таким чином, підписуючи Договір поставки, обидві сторони діяли на засадах вільного волевиявлення та свободи визначення умов Договору, зокрема, й щодо визначення кінцевої дати здійснення поставки.

Як вбачається із умов зазначеного Договору, строк виконання зобов'язання з поставки товару визначений конкретною датою, включно до якої поставка товару мала бути здійснена. Тобто, позивачу було відомо та за всіма обставинами не могло бути невідомо про те, що останній день, в який поставка товару могла бути здійснена за погодженням сторін, припадає на вихідний.

За таких обставин, ураховуючи свободу визначення умов договору та їх обов'язковість для виконання сторонами, позивачем не доведено обставин, з яких останній не здійснив поставку включно до визначеної сторонами в Договорі дати - 25.12.2016, а поставив товар відповідачу 26.12.2016, що підтверджується відповідною видатковою накладною. До того ж, акт приймання-передачі товару датований лише 28.12.2016.

Крім того, оскільки саме для виконання позивачем свого зобов'язання по поставці товару в Договорі встановлено строк, включно до якого позивач мав здійснити поставку, то наведене спростовує посилання позивача на те, що приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України мав ураховувати відповідач при укладенні Договору.

Згідно із п. 11.1. Договору позивач забезпечив виконання своїх зобов'язань за Договором у розмірі 5 % від суми Договору (банківська гарантія від 20.12.2016 № 16-70059, видана АБ «Південний» на суму 349 649,46 грн.).

Відповідач зобов'язується повернути позивачу забезпечення виконання Договору не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов'язань за якістю та постачання не менше 99 % від загального обсягу за Договором. Підставою для повернення забезпечення виконання цього Договору є виконання позивачем всіх умов Договору у визначені строки (терміни). Якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього Договору або поставлено продукції менше 99 % від загального обсягу та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання Договору не повертається (пп. 11.1.1.-11.1.3. п. 11 Договору).

20.12.2016 АБ «Південний» надав відповідачу гарантію № 16-70059 на суму в розмірі 349 649,46 грн., що становить 5 % від суми Договору, зобов'язавшись безвідклично та безумовно виплатити відповідачу будь-яку суму, що не перевищує 349 649,46 грн. після одержання письмової вимоги відповідача, в якій стверджується про те, що позивач не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання щодо якості та строків постачання товару відповідно до Договору. Така вимога відповідача має містити сутність невиконаного (неналежним чином виконаного) позивачем зобов'язання. До вимоги додаються документи, що підтверджують факти невиконання (неналежного виконання) позивачем своїх зобов'язань щодо постачання товару. Термін дії гарантії встановлено до 02.02.2017, яка припиняється у разі настання одного з таких випадків: сплати Банком суми, на яку видано цю гарантію; закінчення строку дії цієї гарантії; відмови відповідача від своїх прав за цією гарантією шляхом повернення відповідачем Банку оригіналу цієї гарантії.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.01.2017 відповідач направив Банку вимогу № 286/8/153 про перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 349 649,46 грн. за вказаною гарантією внаслідок порушення позивачем умов виконання Договору в частині виконання терміну постачання, а саме здійснення поставки 26.12.2016, а не до 25.12.2016 включно.

Відповідно до положень ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

За приписами ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Умовами наданої третьою особою банківської гарантії визначено, що грошові кошти за нею мають бути сплачені відповідачу у разі невиконання (виконання неналежним чином) позивачем своїх зобов'язань щодо якості та строків постачання товару відповідно до Договору поставки.

Тобто, підставами, від яких залежить виконання третьої особою зобов'язань за гарантією, є якість та строки постачання товару позивачем відповідачу.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки позивачем поставка товару здійснена не у визначені Договором поставки строки, то має місце неналежне виконання забезпеченого гарантією зобов'язання, у зв'язку з чим підстави для її повернення відсутні.

Посилання позивача на те, що у разі наявності прострочення поставки товару на один день пеня за порушення строків поставки становила би 6992,99 грн., відповідно до п. 7.3.3. Договору, що не є співмірним із сумою банківської гарантії в розмірі 349649,49 грн., не є належним обґрунтуванням наявності підстав для повернення гарантії. Крім того, вказані види забезпечення основного зобов'язання мають різну правову природу, та в даному випадку сторонами обрано саме забезпечення гарантією.

За таких обставин, оскільки позивач виконав умови Договору поставки неналежним чином, а саме здійснив поставку товару відповідачу не у визначені Договором строки, що за умовами наданої банківської гарантії є підставою для сплати гарантом грошових коштів за нею, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її повернення позивачу, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 12.05.2017

Суддя Я.В. Маринченко