Рішення № 66436878, 04.05.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2017 р.Справа № 917/233/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро", вул. Леніна 49, с.Сари, Гадяцького району, Полтавської області, 37340

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", вул. Будька,47, м.Гадяч, Полтавської області, 37300

про стягнення 2 711 822,93 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 88 від 14.03.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 9 від 01.04.2016р.

Розглядається позов про стягнення 2 711 822,93 грн. заборгованості, з яких: 2 651 030,80 грн. основного боргу за договором поставки № 26-С від 12.07.2016р., 5 883,11 грн. 3% річних, 54 909,02 грн. пені.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

29.03.2017р. позивачем подані пояснення по справі (вх. № 4285).

20.04.2017р. відповідач заявою за вх. № 5323 повідомив про сплату суми основного боргу у повному обсязі та надав платіжні документи в підтвердження цього.

Ухвалою від 20.04.2017р. суд за клопотанням відповідача продовжив строк вирішення спору на 15 днів.

26.04.2017р. позивачем подані пояснення по справі щодо розрахунків між сторонами (вх. № 5621) та клопотання про долучення доказів (вх. № 5622).

В судовому засіданні 04.05.2017р. представник позивача надав письмові пояснення (вх. 3 5915 та вх. № 59116).

Відповідачем 04.05.2017р. через канцелярію суду надано відзив на позов, в якому просить у позові відмовити повністю (вх. № 5871).

Представник позивача в судовому засіданні 04.05.2017р. наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.05.2017р. підтримав позицію, викладену у відзиві.

Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, перед якою поставити запитання щодо правильності здійснення позивачем зарахувань платежів відповідача з огляду на вказане призначення платежу, а також визначення, чи підтверджується документально сума заборгованості відповідача, зазначена у позовній заяві та розрахунку позовних вимог, доданому до позову.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки вказані відповідачем обставини не свідчать про необхідність призначення у справі судової експертизи з огляду на приписи ст.41 ГПК України.

При цьому, судом взято до уваги, що вказані відповідачем питання не потребують спеціальних знань та підлягають вирішенню в процесі судового розгляду спору по суті на основі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" (далі по тексту - Позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (далі по тексту - Відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 26-С від 12.07.2016р. (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1. Договору, у порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобовязується поставляти покупцю молочну сировину (молоко коровяче незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), далі за текстом молоко, відповідно до усного та/або письмового (в тому числі отриманого за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем) замовлення покупця, а покупець приймати й оплачувати його на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 1.2. Договору, передбачено, що кількість молока зазначається у товарно-транспортній накладній Ф1-ТН (надалі - ТТН) та спеціалізованій товарній накладній на перевезення молока за формою № 1 ТН (МС), затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України № 457 від 01 грудня 2015 року (далі за текстом товарна накладна), ціна у протоколах погодження цін (додаток № 1), які погоджуються сторонами у порядку, передбаченому даним договором, є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 1.3. Договору постачальник зобовязаний поставляти молоко, на умовах: п. 1.3.1. EXW склад постачальника, що знаходиться за адресою: с. Березова Лука, с. Рашівка, с. Сари Гадяцького району Полтавської області, при цьому обовязок по завантаженню молока в автоцистерни, надалі покупцем, та їх опломбування покладається на постачальника (якщо автомолцистерна порожня, відсутнє молоко третіх осіб). Молоко за даним договором може поставлятися покупцю партіями. Партія молока за даним договором є молоко в кількості вказаній у ТТН та товарній накладній.

Пунктом 1.3.2. договору передача постачальником передплаченої покупцем партії молока/молока провадиться 1 (одного) календарного дня з моменту здійснення покупцем 100% попередньої оплати (за умови надання покупцем автоцистерни для завантаження молока).

Пунктом 4.4. Договору визначено, не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним покупцем на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС), в якій вказується кількість та вартість молочної сировини та інші реквізити, передбачені законодавством.

Пунктом 4.5. Договору, сторони погоджуються, що молоко вважається прийнятим належним чином і уповноваженою на це особою, якщо у ТТН та товарній накладній проставлений підпис покупця/уповноваженої особи покупця, печатка або штамп покупця (при наявності та необхідності).

Згідно п.5.4 договору, кожний календарний тиждень сторони проводять звірку взаєморозрахункїв по даному Договору. За наявності заборгованості Покупця, за поставлене молоко на дату направлення акту звірки взаєморозрахунків, Покупець в разі відсутності мотивованих письмових заперечень, зобов'язаний протягом 15 календарних днів з моменту отримання акту звірки взаєморозрахунків, перерахувати постачальнику грошові кошти на погашення заборгованості.

Згідно пункту 5.2. Договору покупець проводить 100% попередню оплату замовленого молока/партії молока у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 5.6. Договору сторони погодили, що умови здійснення 100% оплати замовленого покупцем молока/партії молока, яке поставлятиметься постачальником покупцю у вихідні/святкові дні, відрізнятиметься від умов, зазначених в п. п. 5.2 даного договору. Покупець проводить 100% оплату такого молока/партії молока на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури не пізніше робочого (банківського) дня, що передує вихідному/святковому дню в який здійснюватиметься поставка.

Як зазначає позивач, з відповідачем за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року прийнято товару на загальну суму 3 429 699,32 грн.

В підтвердження вказаного позивач зазначає наступні документи:

-приймальна квитанція № 8 від 31.12.2016 року на загальну суму 3 429 699,32 грн.;

-видаткова накладна № 115 від 15.12.2016 року на загальну суму 836 186,60 грн. (не повернута Відповідачем);

-видаткова накладна № 1200 від 15.12.2016 року на загальну суму 1 036 959,35 грн. (не повернута Відповідачем);

-видаткова накладна № 1251 від 31.12.2016 року на загальну суму 728 466,61 грн. (не повернута Відповідачем);

-видаткова накладна № 1254 від 31.12.2016 року на загальну суму 828 086,76 грн. (не повернута Відповідачем);

-товарно-транспортні накладні та спеціалізовані товарні накладні за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року.

Позивачем вказує, що ціноутворення на поставлене молоко за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року здійснювалося за протоколом погодження цін від 28.11.2016 року та протоколом погодження цін від 09.12.2016 року.

За твердженням позивача відповідач частково розрахувався за поставлену йому продукцію, сплативши кошти в загальній сумі 778 668,52 грн. Зокрема, в позові відображено, що в рахунок погашення заборгованості за поставлений за договором товар у період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року позивач врахував наступні платежі, що здійснені ТОВ «Гадячсир»:

· 15.12.2016 р. 22 461,52 грн. (платіж здійснений на 121 740,00 грн. однак частково (в сумі 99 278,48 грн.) був перенесений в рахунок погашення попередньої заборгованості за поставлене молоко в листопаді 2016 року) банківська виписка по рахунку від 15.12.2016 р.;

· 19.12.2016 р. 100 000,00 грн.; 131 305,00 грн. банківська виписка по рахунку від 19.12.2016 р.;

· 20.12.2016 р. 57 389,00 грн.; 5 700,00 грн. банківська виписка по рахунку від 21.12.2016 р.;

· 21.12.2016 р. 25 236,00 грн. банківська виписка по рахунку від 22.12.2016 р.;

· 22.12.2016 р. 62 268,00 грн. банківська виписка по рахунку від 23.12.2016 р.;

· 23.12.2016 р. 100 000,00 грн.; 137 062,00 грн. банківська виписка по рахунку від 26.12.2016 р.;

· 26.12.2016 р. 87 339,00 грн. банківська виписка по рахунку від 27.12.2016 р.;

· 27.12.2016 р. 49 908,00 грн. банківська виписка по рахунку від 28.12.2016 р.

В поясненнях позивача за вх. № 4285 від 29.03.2017р. відображено, що вищевказані суми були зараховані бухгалтерією ТОВ «Стандарт-Агро» в рахунок погашення заборгованості за приймальною квитанцією № 8 від 31.12.2016 року.

За даними обліку позивача, станом на 01.02.2017 року, заборгованість ТОВ «Гадячсир» перед ТОВ «Стандарт-Агро» становить 2 651 030,80 грн. В судовому засіданні 04.05.2017р. представник позивача повідомив, що розмір заборгованості на дату прийняття рішення не змінилася.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що ним було повністю сплачено вартість поставленого товару за спірний період, проте позивачем не враховано частину платежів, здійснених за період з 01.09.2017р. по 04.10.2016р.

Крім того, відповідач у відзиві вказує, що у нього за умовами договору не настав момент виникнення зобов"язань щодо оплати продукції, а тому позов є передчасним, у тому числі в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних.

Позивач заперечує факт оплати відповідачем суми основного боргу у заявленому до стягнення розмірі, вказуючи, що оплати за платіжними дорученнями, які додані до відзиву, зараховані ТОВ «Стандарт-Агро» в рахунок сплати вартості продукції та погашення заборгованості за попередні поставки, в тому числі за приймальною квитанцією № 8 від 30.11.2016 р. (поставка молока в листопаді 2016 року).

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року на виконання умов Договору позивач поставив та передав у власність відповідачу товар на загальну суму 3 429 699,32 грн., що підтверджується видатковими накладними та приймальними квитанціями, зокрема: приймальна квитанція № 8 від 31.12.2016 року на загальну суму 3 429 699,32 грн.; видаткова накладна № 115 від 15.12.2016 року на загальну суму 836 186,60 грн.; видаткова накладна № 1200 від 15.12.2016 року на загальну суму 1 036 959,35 грн.; видаткова накладна № 1251 від 31.12.2016 року на загальну суму 728 466,61 грн.;видаткова накладна № 1254 від 31.12.2016 року на загальну суму 828 086,76 грн.; товарно-транспортні накладні та спеціалізовані товарні накладні за період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року.

Факт отримання товару у кількості, що вказана позивачем у позові, в тому числі за видатковими накладними, що не повернуті позивачу, відповідачем в процесі розгляду справи на заперечувався.

Сторони у п.5.2 договору узгодили, що покупець проводить 100% попередню оплату замовленого молока/партії молока у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.

Відповідно до пункту 5.6. Договору сторони погодили, що умови здійснення 100% оплати замовленого покупцем молока/партії молока, яке поставлятиметься постачальником покупцю у вихідні/святкові дні, відрізнятиметься від умов, зазначених в п. п. 5.2 даного договору. Покупець проводить 100% оплату такого молока/партії молока на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури не пізніше робочого (банківського) дня, що передує вихідному/святковому дню в який здійснюватиметься поставка.

Проте, сторони в матеріали справи не надали відповідних рахунків-фактур. Представники сторін при розгляді справи повідомляли, що рахунки-фактури на виконання п.5.2, п.5.6. договору не виставлялися.

Суд погоджується з позицією позивача щодо того, що ненадання рахунків-фактури (порушення умов п. 5.2 договору) з боку позивача не є підставою для припинення оплати за отримане молоко. Рахунок-фактура є документом., який містить тільки платіжні реквізити на які потрібно перерахувати кошти; неподання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та є простроченням кредитора в розумінні cm. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати.

Відповідно до ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Оскільки позов подано до суду у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань в частині проведення розрахунків за отриманий товар, суд зазначає, що до вимог про стягнення боргу, що виник на підставі договору, слід застосовувати положення ст. 538 ЦК України про зустрічне виконання зобов'язання та ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не доведено момент виникнення зобов'язань Відповідача з оплати товару, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України та умов договору є необгрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача на те, що момент виникнення зобов'язання у Покупця щодо оплати поставленої продукції, за наявності заборгованості, визначений відповідно до п.5.4. договору (15 днів з моменту отримання акту звірки взаєморозрахунків, які постачальник зобов'язаний направляти кожний календарний тиждень) суд розцінює їх критично, оскільки матеріали справи не містять відомостей про підписання обома сторонами акту звірки. За твердженням позивача, яке відповідачем не спростоване, ТОВ «Гадячсир» не підписав наданий ТОВ «Стандарт-Агро» акт звірки. Отже, сторони не скористалися даним пунктом Договору, спосіб розрахунків за договором не змінювали.

З огляду на визначене вище, зобов"язання по оплаті молока у відповідача виникає з моменту прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якими за умовами договору є товарні накладні та приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС).

Докази того, що відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо того, що ще до моменту звернення позивача з позовом, ТОВ "Гадячсир" здійснило оплату продукції, поставленої у період з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року з огляду на наступне.

З доданих до заяви за вх. № 5323 від 20.04.2017р. копій платіжних доручень за період з 21.11.2016р. по 14.12.2016р. вбачається, що у призначеннях платежів відповідачем вказувалося: «плата за молоко зг. Договору 26-С» без визначення, яка саме поставка молока оплачується. Таке саме призначення платежу вказувалося ТОВ "Гадячсир" і в платіжних дорученнях за період з 01.09. по 04.10.2016р., що додані відповідачем до відзиву.

Згідно пояснень позивача, що залучені в матеріали справи, платежі, здійснені відповідачем в період до 14.12.2016р. зараховані як сплата за попередні поставки, в тому числі за договором № 26-С від 01.06.2016р. Таким чином, позивач вказує, що заборгованість за договором поставки № 26-С від 01.06.2012р. відсутня, оплати за платіжними дорученнями з 21.11.2016р. по 14.12.2016р. зараховані в рахунок погашення заборгованості за приймальною квитанцією № 8 від 30.11.2016р.

З огляду на те, що між сторонами до укладення договору поставки № 26-С від 12.07.2016р. існували інші договірні відносини за договором поставки під таким же номером 26-С, який укладений 01.06.2012р. (встановлено рішенням господарського суду Полтавської області від 08.09.2017р. по справі № 917/328/16, яке набрало законної сили), зважаючи на те, що на виконання умов договору поставки № 26-С від 12.07.2016р. здійснювалися інші поставки, окрім тих, що є підставою позову (вказані факти відповідачем в процесі розгляду справи не заперечувалися), суд дійшов висновку, що позивач мав право на зарахування платежів, здійснених відповідачем до 14.12.2016р. з призначенням платежу «плата за молоко зг. Договору 26-С» в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

З огляду на те, що відповідачем в процесі розгляду справи не повідомлялося про наявність інших платежів, які не враховані позивачем при визначені розміру заборгованості, встановлення судом правомірності віднесення позивачем платежів, здійснених відповідачем до 14.12.2016р., в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 2 651 030,80 грн. основного боргу за договором поставки № 26-С від 12.07.2016р., зокрема за поставками з 01.12.2016 року по 26.12.2016 року, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у розі порушення боржником зобов"язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір непередбачений законом або договором (п.6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пункту 6.1. Договору визначено, що при порушенні своїх зобовязань за цим договором винна сторона несе відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення зобовязань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов визначених цим договором.

Відповідно до п. 6.3. Договору, якщо покупець не сплатив суму заборгованості протягом 15 (пятнадцяти) календарних днів з дати отримання покупцем акту звірки взаєморозрахунків у порядку, визначеному п. 5.4. цього договору. Та в разі відсутності мотивованих письмових заперечень з боку покупця, останній зобовязаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобовязання, від простроченої суми грошового зобовязання.

На підставі вказаного позивачем заявлено до стягнення 54 909.02 грн. пені за прострочення оплати товару за приймальною квитанцією № 8 від 31.12.2016 року за період з 05.01.2017 по 31.01.2017р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5 883.11 грн. 3% річних за аналогічний період.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При визначенні періоду нарахування пені позивач виходив з того, що заборгованість виникла за неоплату приймальної квитанції № 8 від 31.12.2016 року, а враховуючи, що 31.12.2016 року - передсвятковий день, 01.01.2017 p., 02.01.2017 p., 03.01.2017 p. святкові дні, позивач вважає, датою настання грошового зобов'язання у ТОВ «Гадячсир» перед ТОВ «Стандарт-Агро» є 04 січня 2017 року - першим робочим (банківським) днем у 2017 році.

Суд, провівши перевірку правильності нарахування пені, 3 % річних встановив, що позивачем при їх нарахуванні враховано, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок; за ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідач контррозрахунку заявлених до стягнення розмірів пені та 3% річних не надав, про неправильність проведених позивачем нарахувань суд не повідомляв, вказуючи у відзиві на безпідставність їх нарахувань.

З огляду на встановлення вище факту прострочення відповідача, нарахування позивачем 54 909.02 грн. пені за прострочення оплати товару за приймальною квитанцією № 8 від 31.12.2016 року за період з 05.01.2017 по 31.01.2017р. та 5 883.11 грн. 3% річних за аналогічний період, відповідає вимогам Цивільного кодексу України (зокрема пеня нарахована у межах встановленого чинним законодавством шестимісячного строку), Господарського кодексу України та умовам Договору, а тому вимоги про їх стягнення є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, буд.47, м.Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33460268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Агро" (вул. Леніна 49, с.Сари, Гадяцького району, Полтавської області, 37340, ідентифікаційний код 33268530) 2 651 030,80 грн. основного боргу, 5 883,11 грн. 3% річних, 54 909,02 грн. пені, 40 677,34 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.05.2017р.

Суддя Киричук О.А.