Рішення № 66436873, 10.05.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2017 р.Справа № 916/579/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровськгаз збут

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт

про стягнення 47832,05 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні 10.05.2017р., у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва з 11 год. 30 хв. до 12 год. 00 хв.

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровськгаз збут звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт, у якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 47832,05 грн., з яких: основний боргу - 46662,15 грн., пеня - 1056,68 грн. та 3% річних - 113,22 грн.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвали суду на юридичну адресу, відповідно до ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявного у матеріалах справи, однак надіслана кореспонденція суду повернулась до суду без вручення відповідачу з довідкою поштової організації, що підприємство не перебуває за даною адресою (а.с. 28-30).

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача згідно ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив.

01 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровськгаз збут (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт (Споживач) було укладено Договір №11410WJTMNSP016 на постачання природного газу (надалі договір), з урахуванням Додаткової угоди від 30.11.2016р., відповідно до якого, Постачальник зобовязується передати у власність Споживачу у 2016-2017 роках природний газ (надалі газ), а Споживач зобовязується прийняти та оплатити газ у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1. Договору), що підлягає, оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Положеннями п. 2.9.1., п. 2.9.2. Договору сторони погодили, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється у наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобовязаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.

Згідно до п. 2.9.3. Договору, Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.2. Договору, з урахуванням редакції Додаткової угоди №2 від 30.11.2016р. до цього договору, ціна газу становить 7549,23 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1509,85 грн., всього з ПДВ 9059,08 грн.

Відповідно до п. 4.1., п. 4.2. Договору, розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно до п. 4.2.1. Договору, 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. (п. 4.2.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, у разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості газу, Сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору. Укладання Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобовязань.

У відповідності до п. 4.5. Договору, у разі відсутності графіка погашення заборгованості, Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

На виконання умов укладеного договору №11410WJTMNSP016 від 01.01.2016р., позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт було поставлено природний газ на загальну суму 65932,13 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками обох сторін, та копії яких наявні в матеріалах справи. (а.с. 15,16).

Однак, в порушення прийнятих на себе зобовязань за умовами укладеного договору, відповідачем було частково сплачено вартість спожитого природного газу, у звязку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт рахується заборгованість у розмірі 46662,15 грн., яка станом на момент розгляду справи є непогашеною.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У звязку з неналежним виконанням договірних зобовязань з боку відповідача, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 1056, 68 грн. (розрахунок проведено за грудень 2016р. на суму боргу 24865,84 грн. за період з 10.01.2017р. по 22.02.2017р. та за січень 2017р. на суму боргу 21796,31 грн. за період з 10.02.2017р. по 22.02.2017р.) та нарахування 3% річних у розмірі 113,22 грн. (розрахунок проведено за грудень 2016р. на суму боргу 24865,84 грн. за період з 10.01.2017р. по 22.02.2017р. та за січень 2017р. на суму боргу 21796,31 грн. за період з 10.02.2017р. по 22.02.2017р.).

Позовні вимоги у справі обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов укладеного між сторонами Договору та направлені на стягнення з нього основного боргу, пені та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 714 Цивільного Кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт прийнятих на себе зобовязань за Договором №11410WJTMNSP016 на постачання природного газу від 01 січня 2016р. на постачання природного газу, отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу у розмірі 46662,15 грн. за період грудень 2016р.- січень 2017р. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем, відповідно до п. 6.2.1. Договору, здійснено нарахування відповідачу пені. Розрахунок проведено за грудень 2016р. на суму боргу 24865,84 грн. за період з 10.01.2017р. по 22.02.2017р., відповідно до якого борг зі сплати пені становить 839,31грн., та за січень 2017р. на суму боргу 21796,31 грн. за період з 10.02.2017р. по 22.02.2017р., відповідно до якого борг зі сплати пені становить 217,37 грн.

Відповідно до такого розрахунку позивача, за відповідачем рахується загальна заборгованість зі сплати пені у розмірі 1056, 68 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованої пені, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення з відповідача правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних. Розрахунок проведено за грудень 2016р. на суму боргу 24865,84 грн. за період з 10.01.2017р. по 22.02.2017р., відповідно до такого розрахунку борг зі сплати 3% річних становить 89,93 грн. та за січень 2017р. на суму боргу 21796,31 грн. за період з 10.02.2017р. по 22.02.2017р., відповідно до якого борг зі сплати 3% річних становить 23,29 грн.

Згідно розрахунку позивача, за відповідачем рахується загальна заборгованість зі сплати 3% річних у розмірі 113,22 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих 3% річних, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення з відповідача правомірними.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровськгаз збут зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт заборгованість в розмірі 47832,05 грн., з яких основний борг у розмірі 46662,15 грн., пеня у розмірі 1056,68 грн. та 3% річних у розмірі 113,22 грн., які були нараховані позивачем у звязку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобовязань за умовами Договору №11410WJTMNSP016 від 01 січня 2016р. на постачання природного газу.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн. покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт (65026, м.Одеса, вул. Грецька, буд. 17; код 32713815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровськгаз збут (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2; код 39572642) заборгованість у розмірі 47832 (сорок сім тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 05 коп., з яких основний борг у розмірі 46662 (сорок шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 15 коп., пеню у розмірі 1056 (одна тисяча пятдесят шість) грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Повний текст рішення складено 12 травня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко